Методи лікувальної фізкультури в ДНЗ при конкретних захворюваннях

В індійському релігійно-філософському вченні йога містить розділ – система фізичних вправ, яка особливо активно впливає на дихальну систему, а через освоєння і виконання досить складних поз впливає на внутрішні органи і суглобово-м'язовий апарат. Ця система містить в собі елементи медитації, спрямовані на корекцію психічного стану.

Тим часом майже всі східні системи мають обмежений вплив на організм людини і не дають займається різнобічної фізичної підготовки. З цієї причини всі ці системи зазвичай не включаються до переліку видів спорту і систем фізичних вправ, що пропонуються студентам на обов'язкових навчальних заняттях з навчальної дисципліни «Фізична культура». Але окремі вправи, елементи цих систем або самі системи, так само як і окремі вітчизняні системи (дихальна гімнастика А. Н. Стрельникової, комплекс спеціальних вправ для очей Е. С. Аветисова тощо) можуть використовуватися на спеціальному (медичному) навчальному відділенні, а деякі з них в цілісному вигляді – в секційних і групових заняттях з оздоровчою метою у вільний від навчання час [8, 84].

 

 

Фізіологічна роль нирок дуже велика – це найважливіша система, що забезпечує сталість водно-сольового балансу. Виведення води і солей нирками знаходиться в прямій відповідності з інтенсивністю енергетичних витрат і в зв'язку з необхідністю звільнення від кінцевих продуктів обміну. Тому ниркова функція дітей відрізняється великою напруженістю. У той же час в них велика потреба у воді. Функціональна неповноцінність проявляється на різних сторонах ниркової діяльності. Максимальна компенсація зрушень кислотно-основного стану в дитини здійснюється в менш широких межах в порівнянні з дорослою людиною пояснюється схильність до ацидозу. У дитини обмежена здатність нирок до концентрації сечі, тому він витрачає вдвічі більше води на виділення одного і того ж кількості солей.

Діяльність нирок і сечовивідних шляхів регулюється центральною нервовою системою і нейрогуморальним механізмом, причому роль останніх підвищується з віком.

Під впливом м'язової діяльності помірної й слабкої інтенсивності сечовиділення збільшується. При значному м'язовій напрузі у підлітків і дорослих відзначається зниження діурезу, що пояснюється звуженням судин і погіршенням умов кровопостачання нирок, затримкою води в м'язах, а також рефлекторним збільшенням викиду антидіуретичного гормону.

Клініко-фізіологічним обґрунтуванням застосування ЛФК при захворюваннях нирок і сечовивідних шляхів є можливість стимулюючого впливу на організм хворого, поліпшення обмінних процесів, попередження небажаних наслідків обмеження рухової активності [9, 129].

Фізичні вправи, що застосовуються в помірній і слабкою дозуванні, можуть сприяти поліпшенню умов кровопостачання нирок і збільшення сечовиділення.

Постійне виведення з організму продуктів розпаду і інших шкідливих речовин здійснюється сечостатевої системою.

Сечостатевої апарат об'єднує дві системи органів, анатомічно і фізіологічно різних, проте тісно пов'язаних між собою топографічно за своїм походженням і функціями (частково).

Сечостатева система включає також нирки з балії, сечоводи, сечовий міхур і сечівник.

Особливості занять при хронічних захворюваннях нирок і системи сечовиділення. При організації фізичної підготовки учнів з цією групою захворювань необхідно враховувати особливості у стані здоров'я:

- Відхилення в стані серцево-судинної системи, оскільки можливі гіпертонічні реакції на фізичні вправи, перевантаження серця;

- Підвищена реакція нирок і сечовивідної системи на охолодження і перегрівання;

- Загальна ослабленість тонусу тканин і м'язової системи, що призводить до слабкості черевного преса, м'язів попереку, наслідком чого є застійні процеси в нирках і сечовивідних шляхах, опущення нирок;

- Недостатня очисна функція, що є причиною непереносимості великих навантажень, що викликають великі біохімічні зміни в крові.

Все це вимагає дотримання певних правил при організації фізичної підготовки. У першу чергу необхідно попередити переохолодження чи перегрівання організму, не допускати зайвої вологості приміщень при проведенні занять. Велике значення при захворюваннях цієї групи має загартовування організму, проте використовувати гартують процедури треба дуже обережно. Травматичні для нирок вправи великої інтенсивності або помірні за інтенсивністю, але надмірно тривалі, що викликають великі зрушення в складі крові. Несприятливо позначаються на стані нирок заняття, викликають загальне стомлення, протипоказані стрибкові вправи.

 

 

При цьому захворюванні відбувається відкладення конкрементів у ниркових мисках і у верхніх відділах сечовивідних шляхів. Основні типи конкрементів – урати, оксалати, фосфати та ін. Нерідко вони бувають комбінованими, тобто складаються з двох або трьох згаданих солей. Зрідка спостерігаються органічні камені, що складаються з холестерину або сульфаніламідних сполук.

Відому роль у виникненні цієї хвороби відіграють інфекції сечовивідних шляхів, а також розлади різних видів обміну, порушення нервової та ендокринної регуляції, розлад випорожнення сечових шляхів та ін.

Хвороба може протікати приховано, і конкременти у сечовивідних шляхах виявляються тільки при випадковому рентгенологічному дослідженні. В інших випадках відзначаються болі в попереку тупого характеру, які можуть бути спровоковані надлишкової фізичним навантаженням, підніманням ваги і т. д.

Лікувальна фізкультура при дрібних каменях сечоводів