Бухгалтерський фінансовий облік фінансових результатів діяльності підприємства

 

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ, ВИЗНАННЯ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ПІДПРИЄМСТВА

РОЗДІЛ 2. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ФІНАНСОВИЙ ОБЛІК ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

2.1 Документальне підтвердження обліку фінансових результатів

2.2 Характеристика рахунків призначених для обліку доходів, витрат та фінансових результатів діяльності підприємства

2.3 Облік фінансових результатів від операційної діяльності

2.4 Облік фінансових результатів від інвестиційної діяльності

2.5 Облік фінансових результатів від іншої звичайної діяльності

2.6 Облік результатів від надзвичайних подій

РОЗДІЛ 3. ВІДОБРАЖЕННЯ ІНФОРМАЦІЇ ПРО ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ У ЗВІТНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

  

 

Бухгалтерський облік, як відомо, – це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства користувачам для прийняття рішень. Підсумкове узагальнення інформації та одержання підсумкових показників, що характеризують діяльність підприємства, здійснюється шляхом складання звітності за звітний період. Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік, тобто період з 1 січня по 31 грудня. Проміжна звітність складається щоквартально наростаючим підсумком з початку звітного року.

Баланс підприємства складається станом на кінець останнього дня кварталу або року. Перший звітний період новоствореного підприємства може бути меншим за 12 місяців, але не може бути більшим 15 місяців. Тобто першим звітним роком є період до 31 грудня з дати набуття прав юридичної особи, а для тих, що набули цього права після 1 жовтня – по 31 грудня наступного року. Звітним періодом підприємства, що ліквідується, є період з початку звітного року до моменту ліквідації підприємства.

Економічні рішення, які приймають користувачі фінансових звітів, вимагають оцінки здатності підприємства генерувати грошові кошти та їх еквіваленти, а також часу та впевненості в їх генеруванні. Власне цим і визначається, наприклад, спроможність підприємства здійснювати виплату заробітної плати або розраховуватися з постачальниками, своєчасно повертати позики, сплачувати дивіденди.

Користувачі можуть краще оцінювати здатність підприємства генерувати грошові кошти чи їх еквіваленти, якщо мають у своєму розпорядженні узагальнену та систематизовану інформацію у вигляді фінансової звітності, сфокусовану на фінансовому стані та результатах діяльності підприємства.

Отже, метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства.

 

 

Узагальнюючим показником господарчої діяльності підприємства є фінансовий результат – отримання прибутків або збитків.

Фінансовий результат є сукупністю прибутку або збитку від реалізації продукції, робіт, послуг, а також позареалізаційних доходів і витрат.

Прибуток виступає безпосередньою метою господарської діяльності всіх суб'єктів ринкової економіки, зайнятих підприємництвом. Незважаючи на те, що ця категорія є об'єктом економічної теорії та займає основну роль у ринковій економіці, от уже протягом ряду сторіч не змовкають суперечки про її сутність і форми.

«Підвищення чи зменшення прибутку на капітал залежить від тих же причин, що викликають підвищення і зменшення заробітної плати за працю, – від зростання чи зменшення багатства суспільства; але ці причини дуже по різному відбиваються на заробітній платі і прибутку. Зростання капіталу, що збільшує заробітну плату, веде до зниження прибутку. Коли капітали багатьох багатих купців вкладаються в ту саму галузь торгівлі, їхня взаємна конкуренція природно веде до зниження їхніх прибутків; а коли у всіх галузях торгівлі даного суспільства відбувається таке ж збільшення капіталу, та ж конкуренція повинна зробити подібну дію у всіх галузях». Так писав про прибуток Адам Сміт у своїй праці «Дослідження про природу і причини багатства народів»[15, 114].

З точки зору Карла Маркса, прибуток – це перетворена форма додаткової вартості, результат відношення між додатковим і необхідним робочим часом [4, 87].

Більш того деякі автори у своїх роботах стверджують, що «поняття прибутку -це, мабуть, саме складне і навіть трагічне поняття в економічній науці»[6, 46].

У політичній економії соціалізму, поняття «прибуток» узагалі було виключено, тому що в соціалістичному суспільстві не було визискувачів, а значить і прибутку [13, 147].

Прибуток – це один із основних показників роботи, тому що він відображає у підсумку всі сторони підприємницько-господарської діяльності підприємства. Як економічна категорія віна характеризує фінансовий результат підприємницької діяльності підприємства. Прибуток є показником, який найбільш повно відображає ефективність виробництва, обсяг і якість виробленої продукції, стан продуктивності праці, рівень собівартості. Разом з тим прибуток має стимулюючий вплив на закріплення комерційного розрахунку, інтенсифікацію виробництва при будь-якій формі власності [7, 48].

Прибуток – один із основних фінансових показників плану й оцінки господарчої діяльності підприємств. За рахунок прибутку відбувається фінансування заходів з науково-технічного та соціально-економічного розвитку підприємств, збільшенню фонду оплати праці їх робітників.

У сучасних підручниках Заходу по ринковій економіці поняття «прибуток» трактується просто як різниця між доходом товаровиробників і витратами виробництва без аналізу її сутності і походження.

С. Ф. Покропивний розглядає прибуток як ту частину виручки, що залишається після відшкодування усіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства [17, 156]. Таке розуміння прибутку обмежується тільки кількісним визначенням категорії і не розкриває економічної природи. Необхідно зазначити, що передусім прибуток – це частина грошових накопичень, що