Осмислення Біблії у літературі в кінці ХІХ - на початку ХХ ст.

Актуальність теми дослідження. У входженні національної літератури в світовий духовний простір важливого значення набув феномен спільних типологічних рядів, до яких належить біблійне першоджерело. Святе Письмо впродовж багатьох століть переосмислюється українськими письменниками як спільна прамова людства. Її ж творча інтерпретація оприявнює універсальний код загальнолюдських вартостей. Активне звернення митців різних часів до біблійного тексту засвідчує порушення ними національних і водночас надетнічних проблем.

Для українського поетичного слова Біблія в категоріальному відношенні є психологічною, філософською, морально-етичною й естетичною основою. Сучасна відома дослідниця проблеми «Біблія і українська література» І.Бетко з цього приводу відзначає, що досконале знання Святого Письма допомагало українським письменникам «на тлі вічного, загальнолюдського краще побачити й зрозуміти конкретно-історичне, національне в усьому його драматизмі». Українська література завжди підтримувала й розвивала християнські ідеї. Як підкреслює В.Антофійчук, «нині в суспільній свідомості поступово формується новий ідеологічний контекст. Тому дослідження процесів сюжетоскладання, соціально-ідеологічних факторів, які зумовили той чи той характер трансформації новозавітного матеріалу, явище не самодостатнє. Крім нових методик (герменевтики, психоаналізу, культурологічного аналізу), необхідне багатопланове осмислення морально-психологічних факторів, які зумовили особливості рецепції канону. Саме тому сучасна література, як правило, підходить диференційовано до використання євангельських структур.

Саме в останнє десятиліття в Україні й усьому пострадянському просторі суттєво активізувалася увага вчених до проблеми «Біблія і література» в різноманітних аспектах та виявах. У багатьох дослідженнях розглядаються питання функціонування біблійних ідей, образів та сюжетів у творчості українських письменників, у світовій літературі.

Стан дослідження проблеми. В різні культурно-історичні епохи по-своєму виявлявся зв’язок біблійних текстів з українською літературою, демонструвалися різні форми і способи трансформації біблійних текстів. Так, давнє письменство, наскрізь перейняте духом і пафосом християнських книг, перебувало в прямій залежності від змісту першоджерела. Біблія була активно присутня у всій давній українській літературі упродовж ХI-ХVIII ст. Вона стояла біля витоків нашого давнього письменства і супроводжувала його історичний розвиток до його природного завершення. Цю думку підтверджують і статті «Виноград домовитом насажденный...», «Притча про багатого і Лазаря в українській літературі ХVII-ХIХ ст.» та «Адаптована Різдвяна драма або вертеп» М.Сулими, «Образ Святої Трійці в «Розповіді філософа», «Свята Трійця у творах Кирила Турівського» та «Біблійні книги в стародавній Україні» В.Сулими, «Апокрифи та легенди богомильського походження в українській словесності: здобутки і перспективи дослідження» «Біблійна герменевтика в українській бароковій прозі» Н.Алєксєєнко, «Рецепція Успіння Богородиці в літературі українського бароко» О.Матушек та ін.

Письменство початку ХХ ст. похи продемонструвало нові підходи до осмислення біблійного сюжетно-образного матеріалу. У статтях «Закономірності переосмислення сюжетів та образів Нового Завіту в українській літературі ХХ століття», «Літературні євангелія в сучасній українській прозі» та ін. В.Антофійчука, «Християнський риторизм Юрія Клена» О. Астаф’єва, «Центральні євангельські постаті в ліриці Петра Карманського» Л.Голомб, «Апокаліпсичні мотиви в українській класичній літературі ХIХ-ХХ ст.» М.Кудрявцева, «Особливості трактування біблійних мотивів в українській та російській романістиці про апокаліптичний 1937 рік» В.Саєнко, «Символ хреста і спроба структурування літературознавчих категорій» А.Ткаченка та ін. розглядаються соціально-ідеологічні, філософські, морально-психологічні та літературознавчі аспекти трансформації біблійних колізій в українській літературі цієї доби.

Складні системи мотивувань біблійного матеріалу аналізуються в контексті функціонування загальнокультурних традицій у світовому письменстві загалом і українському зокрема, досліджуються продовження, дописування, обробки, переказування, процеси апокрифізації та філософсько-естетичного моделювання в текстах художніх творів. Розроблювана українськими письменниками складна система поведінкових домінант осмислюється з урахуванням складових аспектів світової літератури.

Мета дослідження – охарактеризувати особливості осмислення Біблії в українській літературі кінця ХІХ – початку ХХ ст.

Об’єкт дослідження – український літературний процес кінця ХІХ – початку ХХ ст. 

Предмет дослідження – біблійні сюжети і мотиви у творчості українських письменників, поетів, публіцистів кінця ХІХ – початку ХХ ст.

• охарактеризувати Біблію як пам’ятку української писемної і літературної культури;
• проаналізувати інтерпретацію Біблії в творчості українських письменників;
• дослідити біблійні сюжети та християнські мотиви в творах І.Франка;
• дати характеристику художньої інтерпретації Біблії у творчості Л. Українки та Івана Багряного;
• дослідити реалізацію біблійних мотивів у поетів «празької школи».

Методи дослідження. Під час вирішення визначених завдань використовувались наступні методи дослідження: теоретичний: синтез, аналіз та узагальнення наукової літератури для теоретичного підгрунтя дослідження, метод порівняльного аналізу для порівняння різних джерел, метод порівняння. 

Структура роботи. У відповідності до поставлених мети та завдань дослідження, визначено структуру роботи, яка складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури, загальний обсяг роботи склав 47 сторінок.