Бухгалтерський облік розрахунків за податками й платежами на підприємстві

Контрольна функція реалізується в ході оподаткування при регламентації державою фінансово – господарської діяльності підприємств і організацій, отриманні доходів громадянами, використанні ними майна. За допомогою цієї функції оцінюється раціональність, стабільність податкової системи, перевіряється, наскільки податки відповідають реалізації цілі при сучасних умовах.

Вся сукупність податків вимагає певної їх систематизації за окремими ознаками. Розглянемо найголовніші.

В залежності від платника податки поділяються на:

- податки з юридичних осіб (податок на прибуток, ПДВ) ;

- податки з фізичних осіб (податок з доходів) ;

- змішані податки, які сплачують і юридичні і фізичні особи (податок з власників транспортних засобів, земельні податки).

В залежності від форми оподаткування:

- прямі (прибутково – майнові) – податки, які стягуються в процесі придбання і акумуляції матеріальних благ, що визначаються розміром об'єкту оподаткування, включаються до ціни товару і сплачуються виробником або власником;

- непрямі (на споживання) – податки, що стягуються в процесі витрачання матеріальних благ, визначаються розміром споживання, включаються у вигляді надбавки до ціни товару і сплачуються споживачем.

Головна різниця між прямими та непрямими податками полягає в участі утворення ціни. Якщо прямі податки закладаються до ціни на стадії виробництва у виробника, то непрямі – тільки на стадії реалізації і як надбавка до ціни товару.

В залежності від компетенції органу, регулюючого вид податку:

- загальнодержавні – податки, що встановлюються вищими органами державної влади по всій її території;

- місцеві (регіональні) – податки, що встановлюються як вищими, так і місцевими органами влади, але вводяться тільки рішенням місцевого органу, діють на відповідній території і зараховуються до місцевих бюджетів.

Така структура податків є характерною для унітарної держави, а різні підвиди регіональних податків виникають в залежності від особливостей суб`єктів федерації. В Україні види податків і зборів, що підлягають сплаті в державний або місцеві бюджети, визначаються Законом України «Про систему оподаткування».

В залежності від способу стягнення:

- часткові (кількісні) – встановлюють розмір податку для кожного платника окремо, враховуючи майновий стан платника та його можливість сплати. Загальна величина податку формується як сума платежів окремих платників податку;

- розкладні (репартиаційні) – податки, які нараховуються на цілу корпорацію платників, що потім самостійно здійснюють між собою кінцевий розподіл податкового тягаря. Історично це перша форма стягнення податку, яка пройшла декілька етапів: перший – встановлення загальної суми доходів, які потребує держава; другий – розподілення цієї суми між територіальними одиницями; третій – розподілення її між платниками. Зараз застосовується на місцевому рівні.

В залежності від каналу надходження:

- державні – податки, які повністю надходять в державний бюджет;

- місцеві – податки, що повністю надходять до місцевих бюджетів;

- пропорційні – податки, що розподіляються між державним і місцевими бюджетами згідно визначеній пропорції;

- позабюджетні – податки, що надходять в визначені фонди.

В залежності від характеру використання:

- загального призначення – податки, які використовуються на загальні потреби, без конкретизації заходів чи затрат, на які вони витрачаються;

- цільові – податки, що зараховуються до позабюджетних цільових фондів та призначені для цільового використання. Сучасне податкове законодавство широко використовує систему цільових податків.

В залежності від періодичності стягнення:

- разові податки – сплачуються один раз протягом визначеного періоду;

- систематичні (регулярні) – сплачуються регулярно через визначені проміжки часу і протягом всього періоду діяльності платника.

В залежності від обліку податкового платежу:

- податки, що фінансуються споживачем (акцизи, ПДВ) ;

- податки, що включаються до собівартості (податок з власників транспортних засобів, земельний податок) ;

- податки, що фінансуються за рахунок балансового прибутку, тобто прибутку до сплати податку на прибуток (податок на майно, податок на рекламу) ;

- податки, що фінансуються за рахунок чистого прибутку (збір за право торгівлі, за використання національної символіки).

Принципи побудови системи оподаткування, що вперше були сформульовані А. Смітом в його роботі «Дослідження про природу та причина багатства народів» зводяться до наступних понять: все спільність, справедливість, визначеність, зручність. Ці загальні принципи оподаткування згодом розширювались, трансформувались під впливом соціально – економічних і політичних перетворювань. В даний момент вони відображають особливості і тенденції сучасної податкової системи:

- стабільність і періодичність – основні податкові платежі і правила стягнення податку повинні залишатися незмінними протягом визначеного періоду;

- високий рівень розвитку регулюючої функції;

- гнучкість – передбачає оперативну зміну податкових платежів, засобів їх нарахування. Системи пільг і санкцій в залежності від зміни ситуації;

- рівновага – забезпечує орієнтацію держави на підтримку за допомогою податків структурно – відтворювальної рівноваги;

- рухливість – відображає чутливість податкових платежів до зміни в галузі формування бази оподаткування чи при появі нових певних форм податків;

- вираження чіткої антиінфляційної спрямованості через податкове вилучення;

- зручність для платника при внесені податкових платежів і для контролюючого суб`єкту при стягненні податку. Процедури розрахунку та сплати податків повинні