Історичні дослідження біографії та творчості Т. Г. Шевченка

Дослідження життя і творчості Шевченка (шевченкознавство) стало самостійною галуззю українознавства. Серед найбільш відомих дослідників життєвого і творчого шляху поета - І. Франко, О. Кониський, О. Огоновський, М. Комаров, В. Доманицький, А. Єнсен, П. Зайцев, С. Єфремов, О. Білецький, Є. Кирилюк, Л. Плющ, Г. Грабович та ін. У 1978 з'явилося двотомне енциклопедичне видання «Шевченківський словник». 

Однак історичні дослідження у шевченкознавстві представлені досить слабо. Іншим негативним моментом у сучасному шевченкознавстві є живучість старих, популістських та заідеологізованих схем. Залишається сподіватися, що, відповідно до однієї із засад українського національного руху, лише у самостійній Україні можна дійти до справедливої оцінки життя і творчості геніального українського поета.

Одним з найважливіших джерел для вивчення життя і творчости Шевченка є його рукописна й малярська спадщина. Переважна більшість рукописів поета зосереджена нині в Інститутіті літератури ім. Шевченка АН України. Унікальна колекція шевченкіани, зібрана бібліографом Ю. Меженком протягом 1911 - 69 (понад 15 тис. одиниць), зберігається тимчасово в Центральній науковій бібліотеці АН України. Найбільшу колекцію творів поетичної і мист. спадщини Шевченка, документів про його життя, творчість і революційну діяльність зібрано в Державному музеї Т. Шевченка в Києві. Поетові рукописи й ділові папери зберігаються також в інших архівах, бібліотеках та музеях України, а крім того, в наук. книгосховищах Санкт-Петербургу, Москви, Кракова, Женеви та ін. Повної наукової реєстрації музейної і архівної шевченкіани досі немає.