Нетрадиційні уроки з предмету Я у світі у спеціальній початковій школі для дітей з ТПМ

Цікавішим для теорії і практики навчання є власне нестандартні уроки у сучасному їх розумінні. Як зазначає О. Я. Савченко, суть їх полягає в такому структуруванні змісту і форми, яке б викликало насамперед інтерес в учнів і сприяло їхньому оптимальному розвитку і вихованню. Класифікація цих уроків ще не склалась, але “бібліотека” її вже досить різноманітна. До нестандартних відносяться інтегровані, міжпредметні, театралізовані, сугестопедичні, уроки з різновіковим складом учнів, уроки творчості, уроки-ігри, уроки-конкурси, уроки-екскурсії тощо.

Чіткого визначення нестандартного уроку й досі немає. Одні автори вважають нестандартним уроком той, який не вкладається (повністю або частково) в рамки виробленого й сформульованого дидактикою, на якому вчитель не дотримується чітких етапів, традиційних видів роботи [15]. Інші вважають, що це поєднання гри і навчання [14]. Мета нестандартних уроків – не вироблення окремих умінь, навичок, а можливо повне врахування вікових особливостей, інтересів, нахилів, здібностей кожного учня, що є досить важливим в процесі навчання дітей з вадами мовлення. Структура уроків нових типів також відмінна від традиційної. Наприклад, такий компонент, як мотивація, пронизує все заняття. Перевірка домашнього завдання може відбуватися протягом уроку чи не мати місця зовсім, замінюючись іншими прийомами. Сприймання нових знань, їх засвоєння, осмислення, узагальнення і застосування – присутні і на нестандартних уроках, але в незвичних формах.

Для початкової школи нестандартними є такі уроки: уроки-діалоги, уроки-ігри, подорожі, казки, КВК, вікторини, конференції, аукціони, вистави. Проте для спеціальної школи для дітей з вадами мовлення не всі типи нестандартних уроків посильні.

Погляди педагогів на нестандартні уроки досить полярні: одні бачать в них прогрес педагогічної думки, вірний крок у напрямку демократизації школи, а інші, навпаки, вважають такі уроки небезпечним порушенням педагогічних принципів.

Під час роботи над вищезазначеною проблемою ми ознайомились з поглядами та думками про урок таких педагогів-новаторів: С. Н. Лисенкової, В. О. Сухомлинського, Ш. А. Амонашвіллі, Є. Н. Ільіна, І. П. Волкової.

Вони звертали увагу не лише на навчання, а й на виховання особистості, звертались до принципів гуманізму, демократизму, індивідуального підходу. Уроки педагогів-новаторів О. Я. Савченко, Л. К. Лухтай та інші в більшості нестандартні. Вони спеціально присвятили свої дослідження саме нестандартним урокам. За допомогою журналу “Початкова школа” були розроблені власне нестандартні уроки.

Чи може сучасний урок української мови бути цікавим для учнів спеціальної школи і дарувати їм радість? Чи може він розкривати потенціал особистості, сприяти кращому засвоєнню найбільш складного для дитини з тяжкими мовленнєвими порушеннями предмету, поставити школяра в ситуацію вибору і прийняття ним самостійного рішення? Так, але тільки за умови, якщо процес навчання перевести на інноваційну основу і змінити сам підхід до здобуття знань із мови.

Серед методичних засобів розвивального навчання є проблемні та творчі мовні й мовленнєві завдання, узагальнюючі таблиці та схеми, ситуативні ігри та ін. Нові форми проведення уроків є своєрідною модифікацією традиційних їх типів. В основу проведення уроку мають бути покладені неординарний підхід, незвичайний ракурс, самостійний вибір, цікавий текст, ігрова ситуація.

Нестандартні ситуації – один із дійових засобів через певну проблемність вийти на справжній інтерес до вивчення української мови. При цьому вчитель може йти двома шляхами: перший – це організація нестандартних форм уроку (уроки-дослідження, уроки-вистави, уроки в формі дидактичної гри), а другий – створення нестандартності через використання самого навчального матеріалу. Вчитель, що організовує свідомо нестандартну ситуацію на уроці, є господарем становища, а тому може успішно розв’язувати будь-які завдання. Щоб зацікавити, треба здивувати, адже мислення дитини, як зазначав В. О. Сухомлинський, починається із здивування, звідси й вимога створення “емоційної комфортності”. Оці маленькі дива і можуть творитися на уроках мови; завдяки їм формуємо у дитячій свідомості потребу знати більше, потребу праці, пошуку, формуємо адекватну самооцінку мовленнєвої вади, корегуємо її.

Отже, якість уроку не можна забезпечити лише методичною його досконалістю, добрим обладнанням тощо. Для того щоб урок став справді успішним, він повинен бути цікавим для дітей, підвищувати їхню активну пізнавальну діяльність, стати ланцюжком у безперервній діяльності учнів. Саме така система уроків не лише дозволить школярам отримати великий обсяг інформації, а також створить атмосферу інтересу до предмету, який вивчається, та до навчання взагалі.

Аналізуючи підсумки проведення експериментального навчання з учнями на уроках Я у світі, можна зробити один загальний висновок про те, що нестандартний урок – це вірний, безпомилковий шлях до оновлення спеціальної школи для дітей з тяжкими вадами мовлення. Проведений нами аналіз роботи в спеціальній школі для дітей з ТПМ підтвердив ефективність проведення саме нестандартних уроків.

 

 

З середини 70-х рр.. у Вітчизняній школі знайшлася небезпечна тенденція зменшення інтересу школярів до занять. Відчуження учнів від пізнавальної праці педагоги намагалися зупинити різними способами. На загострення проблеми масова практика відреагувала так званими нестандартними уроками, які мають головною