Внесок склоочисників у життя автомобілістів та у розвиток науки і техніки

 

Вступ

1. Перші склоочисники

2. «Легенди» та дійсно легенди

3. «Проблиск геніальності»

4. Подальшій розвиток склоочисників

Висновки

Література

 

 

На сьогоднішній день, мабуть, кожен з автомобілістів замислювався над тим, що є для них найкориснішою річчю в обладнані власного авто. Можливо це підігрів керма, можливо парктронік, а можливо для когось цією річчю є автоматична система блокування гальм. Це питання індивідуальне, звичайно, але для мене як для автомобіліста з певним стажем та далеко не одною тисячею кілометрів за плечима також є одна, на мій погляд найкорисніша річ.

Цю річ в народі називають «двірниками», але правильніше казати склоочисники. Так, саме вони, адже, на мою думку саме вони забезпечують безпеку, комфорт, огляд та на кінець естетичну довершеність автомобіля вже більше 100 років. Найцікавіше, що самі склоочисники за свою довгу історію зазнали майже мінімум змін порівнюючи з іншими агрегатами та обладнанням автомобіля.

На сьогоднішній день склоочисники або «двірники», є незамінним атрибутом практично всіх видів моторної техніки. Він встановлюється на літаки, поїзди, водний транспорт і, звичайно, автомобілі. З його допомогою здійснюють механічну очистку оглядових стекол від дощу, снігу, пилу і бруду.

Однак на початку ХХ століття дощ, бруд і сніг доставляли автомобілістам багато клопоту. Адже перші автомобілі склоочисників не мали. Доводилося постійно зупиняти машини і вручну протирати скла. Для цього пропонувалися різні засоби. Довгий час найпоширенішим способом очищення лобового скла було використання спеціального скребка з гумовою пластинкою, яким водій зі свого місця міг очищати скло. Зараз очевидно, що цей спосіб не найвдаліший. Хоча багато людей на початку ХХ століття вважали інакше.

То що ж сталося і як людство дійшло до такого винаходу? Про це і буде мій реферат.

 

 

Існує багато версій хто ж насправді винайшов склоочисники. Тому почну з першої.

В 1903 році молода американка Мері Андерсон запатентувала склоочисники. Ідея народилася у Мері під час подорожі з Алабами в Нью-Йорк. Сидячи в трамваї в морозний день, вона зазначила, що машиніст їхав з відкритими передніми стеклами через труднощі підтримки лобове скло чистим в снігопад. Коли вона повернулася до Алабами, вона найняла дизайнера і місцеву компанія для виробництва робочої моделі. Її пристрій складався з гумового скребка, спеціальних важелів і поворотній пружини, що дозволяють управляти скребком з автомобіля. За допомогою важеля, притискний пристрій з гумкою описувало дугу на склі, видаляючи краплі дощу, пластівці снігу зі скла і поверталося на первісну позицію. Аналогічні пристрої пропонувалися і раніше, але у Мері Андерсон вийшло створити перше дійсно ефективний пристрій. Однак коли вона спробувала продати свій винахід однієї канадської компанії їй відмовили, заявивши, що таке пристрій не комерційно успішним.

Проте, через 10 з невеликим років склоочисник став стандартним обладнанням автомобіля. На Рис. 1. Зображено схему Мері Андерсон, яку вона додала до свого патенту. Ліцензія на патент був виданий їй патентним відомством США 10 листопада 1903 року. [1] Аналогічний пристрій реєструється за 3 місяці до патенту Андерсона, з подачі Роберта Дугласа ліцензується патент на «очищувач паровозоремонтного вікна кабіни» 12 березня 1903. Пристрій Дугласа дещо відрізнявся від запатентованого Андерсон. На Рис. 2. досить добре це видно. [2]

Варто також згадати ірландського винахідника Джеймса Генрі Апджона (1845-1914), який запатентував «апарат для чистки автомобільних вікон» направлений використовувати або щітки, або двірники і який міг бути або з приводом від двигуна або приводиться в дію вручну. Щітки або скребки були призначені для очищення як вгору, так і вниз або тільки в одному напрямку по вертикалі вікна. Винахід Апджона був зареєстрованій в Великобританії 9 жовтня 1903. [3]

 

На Рис. 3. чітко видно, що пристрій Апджона був найпримітивніший, але як кажуть: « усе геніальне – просте».

 

 

Не міг не згадати кілька легенд про винахід склоочисників. Наприклад, у квітні 1911 року патент на склоочисники був зареєстрований «Sloan & Lloyd Barnes» патентним бюро в Ліверпулі, Англія, для Гладстоуна Адамса з Уитли-Бей. Але документального підтвердження не знайшлося. Також, ніби-то перші конструкції для склоочисника вітрового скла зараховувалися на рахунок польського піаніста Йозефа Гофмана і Бредлі Мілса – завідуючого складами боєприпасів у Бірмінгемі, який також стверджував, що був першим на патент склоочисників у Англії. [4]

Що стосується відомих виробників, то можна згадати не багато. Ось, наприклад Джон Р. Ошей (1886-1968), який сформував «Tri-Continental Corporation» в 1917 році і ця компанія представила перший склоочисник на спеціальній дощовій гумі, для щілинних, що складаються з двох частин вітрових стекол, знайдених на багатьох автомобілях того часу. Сьогодні «Trico Products» є одним з провідних світових виробників лобового скла протиральні системи, склоочисник леза і заправок, з склоочисником рослин на п'яти континентах. Фірма «Bosch» має найбільший в світі склоочисників завод в Тьєнені, Бельгія, яка виробляє 350000 щіток склоочисників кожен день. [5]

Не міг пройти повз винахідника Вільяма М. Фольберта, який подав заявку на патент для автоматичного пристрою склоочисника в 1919 році, а був наданий лише в