Дискусії навколо "Проекту найновішої редакції українського правопису"

 

Вступ

РОЗДІЛ 1. Проект правопису 1999 року

1.1 Перелік змін та уточнень у проекті

1.2 Написання слів іншомовного походження

РОЗДІЛ 2. Дискусії та зауваження щодо проекту

Висновок

Список використаної літератури

 

 

«Проект правопису 1999» виданий обмеженим тиражем – 100 примірників, бо призначений лише для обговорення, а не для користування. Це поки що тільки пропозиції, які розглядатиме правописна комісія і або прийме, або не прийме.

Отже, як можна судити вже з підзаголовка до цього видання, пропонуються певні правописні зміни. І справді, порівняно з правописом 1993 року видання тут дещо змінено. Зокрема, щодо незвичного написання слова “проект”, яке наша підсвідомість сприймає як помилкове, ненормативне, то не все так очевидно. Це слово запозичене з латинської мови, де воно звучало й звучить як Project – зі звуком й. І в сербській мові воно має той самий звук -пројекат, і в чеській, словацькій, польській, словенській мовах теж, де пишеться однаково – projekt. До речі, і в російському написанні цього слова є буква е: проект. То чому ми маємо писати й вимовляти інакше, ніж інші слов'яни? Тим більше що наша мова уникає збігу голосних, тобто зіяння. Такий у ній діє закон.

Саме з метою наближення вимови запозичених слів до норм української вимови (а така тенденція існує в усіх мовах) у проекті запропоновано написання букви я після і: фіялка, матеріал, геніальний, фіякр і под. (пор. у сербській мові: материіал, генщалан, фщакер). Таке написання поки що незвичне. Але з часом воно ввійде в звичку, як стали звичними написання й вимова зі вставленим звуком й між двома голосними звуками відповідно до фонетичних законів української мови таких іншомовних слів, як абітурієнт (від лат. abiturientis), дієта (від гр. dieta), карієс (від лат. caries) тощо.

Усуненню неприродного для української мови збігу голосних сприятиме й правописне положення про передачу іншомовного дифтонга типу аи через ав: автор, авдиторія, авдієнція, інавгурація, лавре- ат, павза і под. Разом з тим правопис не відкидає й вживання сполучення голосних ау, якщо заміна його через ав утруднює сприймання слова: джоуль, клоун, Пауль, Штраус.

 

 

Прое́кт право́пису 1999 ро́ку (поширена скорочена назва: Проєкт) – проект реформи українського правопису, розроблений під керівництвом В. В. Німчука.

До нього внесено передусім ті зміни, що враховують столітні традиції української орфографії. Зокрема уточнено вжиток літери ґ в питомих українських і запозиченихзагальних та власних назвах – прізвищах і географічних назвах, сформульовано нове правило вживання и на початку слова перед приголосними н та р, уведено окреме написання слова пів з іменниками, якщо воно означає «половина», повернено як нормативне закінчення -и в родовому відмінку однини іменників III відміни з основою на групу приголосних -ст- та слів Русь, Білорусь, осінь, сіль, кров, любов, вирівняно парадигму іменників IV відміни з суфіксом -ен-, тобто відновлено закінчення -и, звук /θ/ в запозиченнях передається уніфіковано через т (катедра, етер, ортопед тощо, за чинним правописом – кафедра, ефір, хоча й ортопед) та ін.

Значні зміни внесено до правопису слів чужомовного походження. Більшість спрямовано на спрощення правил та зменшення кількості винятків.

Проект правопису 1999 року не було офіційно затверджено.

Наприкінці серпня 1999 р. проект обговорювано й загалом прихильно сприйнято на IV Міжнародному конгресі україністів, що відбувся в Одесі. На початку грудня 1999 р. Наукове товариство ім. Т. Шевченка в Нью-Йорку за ініціативою його виконавчого президента Л. Онишкевич організувало обговорення проекту в Нью-Йорку та Філадельфії (США) за участю членів УНКП акад. Ю. Шевельова (США) і проф. А. Горняткевича (Канада), директора Інституту української мови НАНУ чл. -кор. НАНУ В. В. Німчука, а також акад. НАНУ, президента Української вільної академії наук США О. М. Біланюка. Проект в основних моментах схвалено, однак висловлено побажання, щоб написання слів іншомовного (насамперед – англійського та німецького) походження точніше відбивали їхнє звучання у відповідних мовах. Дуже високо оцінив проект добре знаний у середовищі лінгвістів світу акад. Ю. Шевельов, який сказав, що це найкращий проект із усіх, що їх він читав, але не ідеальний, бо ідеальних правописів не буває.

Віддаючи шану Ю. Шевельову, друкуємо його лист, що супроводив відповіді академіка на питання анкети, надісланої до Нью-Йорку 31 грудня 2001 р.

Дорогий Василю Васильовичу, пересилаю Вам правописну анкету. Мало-чим вона різниться від попередніх анкет. Історія нашої мови не забезпечила нам рівних розв'язок і послідовности. Може краще було б дати не випадкові приклади, а орієнтовані правила, а в додатку до кожного параграфу, після того не принагідні приклади (“тощо”), а більш-менш повний абетковий список щедрих прикладів з наголосом не на правилах, а на прикладах. Але це вже півдороги від правил до словника... Співчуваю Вашій біді. Але де нема логіки, там її не зробиш. Співчуваю Вам і бажаю завершення змагань.

Більше ніж через півроку після виходу у світ проекту – 28 березня 2000 р. – акад. В. Русанівський подав президентові НАНУ Б. Є. Патокові доповідну записку, в якій у спотвореному