Особливості державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні

РЕФЕРАТ на тему:

 

 

Зміст

 

Вступ

1. Зміст і цілі зовнішньоекономічної діяльності України

2. Особливості зовнішньоекономічної діяльності в Україні

3. Практичне застосування державного регулювання у сфері ЗЕД

Висновки

Список використаних джерел

 

 

Зовнішньоекономічна діяльність є одним з головних напрямків розвитку багатьох сучасних держав, джерелом товарів, виробництво яких неможливе усередині країни, також доходів від експортно-імпортних операцій. Для багатьох країн, де з певних причин відсутні виробничі процеси, ЗЕД – єдиний спосіб забезпечення себе необхідними товарами,

Зовнішньоекономічна діяльність – це діяльність, пов'язана з товарообміном між партнерами, що знаходяться в різних країнах.

Розглянемо об'єктивні причини, які змушують держави займатися зовнішньоекономічною діяльністю. Це нерівномірність розподілу сировини по поверхні землі (в одних країн є корисні копалини, а в інших немає) ; різні кліматичні умови, що позначається на способі обробітку землі, врожайності сільського господарства; розходження в економіці та економічній структурі держав (є розвинені промислові країни, а є менш розвинені – аграрні) ; неоднаковий рівень розвитку техніки і технології в окремих галузях (наприклад, німецькі автомобілі, японська електроніка, французькі вина, російське озброєння, американські літаки тощо, майже в кожній державі є товари, які вони роблять краще за інших). Державі вигідніше спеціалізуватися на виробництві тих товарів, витрати при виробництві яких – мінімальні, і завозити ті товари, витрати, з виробництва яких вище, ніж при їх ввезенні.

У зв'язку з прагненням України стати повноправним членом міжнародного співробітництва та товарообміну, налагодити економічне співробітництво з іноземними партнерами, обсяги здійснення зовнішньоекономічних операцій досить сильно збільшилися за останні роки. Крім того, багато національних підприємства розширюють масштаби своєї діяльності, виходять на нові рівні, в тому числі захоплюють частки іноземних ринків. Звичайно, все це позитивно позначається на економіці країни, тому що сприяє зростанню національного доходу, підвищує імідж України на міжнародному ринку.

 

 

Поняття зовнішньоекономічної діяльності з'явилося в 1987 р. з переходом на нову систему управління і початком здійснення зовнішньоекономічних реформ. Суть їх зводилася до децентралізації зовнішньої торгівлі і переходу від міжурядових зовнішньоекономічних зв'язків до зовнішньоекономічної діяльності на рівні підприємств. У результаті в процесі зовнішньоекономічних реформ склалися два поняття: зовнішньоекономічні зв'язки і зовнішньоекономічна діяльність, останнє з яких змінило існуюче раніше значення і характер зовнішньоекономічних зв'язків.

Зовнішньоекономічна діяльність на відміну від зовнішньоекономічних зв'язків здійснюється на рівні виробничих структур (фірм, організацій, підприємств і т. д.) з повною самостійністю у виборі іноземного партнера, номенклатури товару для експортно-імпортної угоди, у визначенні ціни і вартості контракту, обсягів і термінів постачання і є частиною їх виробничо-комерційної діяльності, як з внутрішніми, так і з закордонними партнерами.

Таким чином, зовнішньоекономічна діяльність являє собою сукупність виробничо-господарських, організаційно-економічних і комерційних функцій. Обов'язковими супутніми умовами зовнішньоекономічної діяльності є виконання певних операцій по забезпеченню просування товару від продавця до покупця; по своєчасному наданню різного роду зовнішньоторговельних послуг – транспортних, страхових, експедиторських, банківських; по здійсненню платіжно-розрахункових операцій, а також наявність комерційної і валютно-фінансової інформації про кон'юнктуру зовнішніх товарних і грошових ринків.

Відповідно до Конвенції Організації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу, міжнародної (або зовнішньоторговельної) вважається угода, укладається між контрагентами, тобто торговими партнерами, комерційні підприємства яких знаходяться в різних країнах, або, іншими словами, в юридичному адресі яких вказані різні держави.

Вихідним принципом зовнішньоекономічної діяльності підприємств служить комерційний розрахунок на основі принципів господарської та фінансової самостійності і самоокупності з урахуванням власних валютно-фінансових і матеріально-технічних можливостей. Відповідальність за результати зовнішньоекономічної діяльності лежить на самому підприємстві не тільки в частині експортних поставок, а й імпортних закупівель для розвитку експортного та імпортозамінного виробництва, технічної реконструкції.

Зовнішньоекономічну діяльність і зовнішньоекономічні зв'язки слід розглядати як єдине ціле. Держава значним чином впливає на зовнішньоекономічну діяльність окремих підприємств. Воно може, як стимулювати, так і обмежувати її.

Основні цілі зовнішньоекономічної діяльності держави, можна класифікувати таким чином:

1. Митний контроль товарів, що переміщуються через державний кордон;

2. Нетарифне регулювання експорту та імпорту окремих товарів загальнодержавного значення;

3. Заходи оперативного регулювання зовнішніх економічних зв'язків, включаючи тарифне регулювання (податки, мита і збори).

Ці цілі істотно впливають на визначення стратегії зовнішньоекономічної діяльності галузевих міністерств, відомств, окремих підприємств і об'єднань.

Таким чином, зовнішньоекономічна діяльність держави складається із сукупності підприємств, що займаються зовнішньоекономічною діяльністю. Основною метою ЗЕД держави є її регулювання.

Відповідно до закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічна діяльність (ЗЕД) – діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів, яка побудована на взаємовідносинах між ними і має місце на території України або за її межами.

Цей же закон визначає і принципи ЗЕД діють на території України. Всього принципів 8, але розглянуті будуть основні найбільш важливі серед них:

1) Принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва. Даний принцип означає, що вступ у ЗЕД є добровільним. Однак слід зауважити, що вільний вступ застосовується лише для великих підприємств у пріоритетних сферах виробництва. І таким чином, щоб невеликому підприємству, що займається, наприклад, виробництвом мінеральної води, необхідно для виходу на