Портал образовательно-информационных услуг «Студенческая консультация»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Кримінально-виконавче право

Тип работы: 
Інше
К-во страниц: 
109
Язык: 
Українська
Оценка: 
1. Поняття та напрями кримінально-виконавчої політики України
 
Протидія злочинності – науково обґрунтований напрямок діяльності громадськості та органів державної влади, який полягає у визначенні основних цілей і задач і є основою формування кримінального, кримінально-процесуального та кримінально-виконавчого законодавства, регулює практику їх застосування, розробку і реалізацію заходів, спрямованих на запобігання злочинності.
Кримінально-виконавча політика – основні напрямки, принципи діяльності правозастосовних органів у сфері практичної діяльності заходів кримінальних покарань. (з конспекту лекцій)
Напрями держави у кримінально-виконавчій політиці:
Реалізація заходів щодо декриміналізації і віднесення правопорушень до адміністративних деліктів
Реформування судових, правоохоронних і контролюючих органів в напрямку реалізації завдань запобігання злочинності
Заходи щодо викриття корупції у місцях позбавлення волі. ТОЩО
Принципи за ст. 5 КВК: невідворотність виконання і відбування покарання, законність, справедливість, гуманізм, демократизм, рівність засуджених перед законом, поваги до прав і свобод людини, взаємної відповідальності держави і засудженого, диференціації та індивідуалізації виконання покарань, раціонального застосування примусових заходів і стимулювання право слухняної поведінки, поєднання покарання з виправним впливом, участі громадськості в передбачених законом випадках у дальності органів і установ виконання покарань.
Кримінально-виконавча політика є частиною єдиної політики держави і безпосередньо випливає з кримінальної політики. Разом з тим, вона впливає на кримінальну політику. Це передусім відноситься до визначення системи покарань, окремих їх видів, до практики призначення покарань. У кінцевому підсумку політика у названій сфері впливає на правоохоронну політику в цілому і частково на прийняття рішень щодо профілактики рецидивної злочинності, адаптації осіб, які відбули покарання, і надання їм допомоги.
 
2. Кримінально-виконавче право: поняття, предмет і методи
 
Кримінально-виконавче право України – це установлена згідно з вимогами державної політики у сфері виконання покарань система правових норм, встановлених державою Україна для регулювання суспільних відносин, що виникають у процесі виконання та відбування кримінальних покарань.
Предмет науки кримінально-виконавчого права України – саме кримінально-виконавче право, кримінально-виконавче законодавство і практика його застосування, а також пізнання сутності та змісту виконання покарань, діяльності органів та установ виконання покарань.
Методи кримінально-виконавчого права України:
Основний – імперативний;
Додаткові – диспозитивний, заохочення.
Кримінально-виконавче право як галузь права має власний метод правового регулювання суспільних відносин, що входять до її предмету. Основним методом правового регулювання суспільних відносин, що є властивими кримінально-виконавчому праву, на думку М. О. Стручкова, є метод наказу або імперативний метод, який не допускає заперечень. Разом із тим, у процесі виконання і відбування покарань можливо застосування й інших методів, зокрема методу переконання, тобто диспозитивного методу (надання засудженим у певних випадках варіанта вибору поведінки, якщо це передбачено з-ном – скарги, заяви, пропозиції.). Про можливість застосування в одній галузі права декількох методів правового регулювання висловлювався С. І. Вильнянський.
 
3. Джерела кримінально-виконавчого права – акти органів влади або компетентних органів управління, що містять норми кримінально-виконавчого права
 
Види джерел кримінально-виконавчого права України
Конституція України
Кримінально-виконавчий кодекс України
Закони України
Постанови Верховної Ради України
Укази Президента України
Постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України
Міжвідомчі та відомчі нормативно-правові акти (накази, правила, положення, інструкції…)
Міжнародно-правові акти, ратифіковані Верховною Радою України
КВК складається з загальної та особливої частини та Прикінцевих положень, 26 глав, 166 статей (167 статей).
ст. 2 Кримінально-виконавче законодавство України складається з цього Кодексу, інших актів законодавства, а також чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Однак, відсутні рішення Конституційного суду, рішення Європейського суду з прав людини (щодо їх місця у системі вітчизняного законодавства точаться дискусії).
Закони: Про правила етичної поведінки від 17. 05. 2012р., Про центральні органи виконавчої влади від 17. 03. 2011р., Про доступ до публічної інформації від 13. 01. 2011р., Про міліцію від 20. 12. 1990р., Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України від 22. 02. 2006р., Про державну службу від 16. 12. 1993р. (Втрата чинності відбудеться 01. 01. 2014р. на підставі → Про державну службу від 17. 11. 2011р., набрання чинності відбудеться 01. 01. 2014), Про Державну кримінально-виконавчу службу України від 23. 06. 2005р., Кримінально-виконавчий кодекс України від 11. 07. 2003р. (Редакція відбудеться 01. 01. 2014р), Про попереднє ув'язнення від 30. 06. 1993р., Про оперативно-розшукову діяльність від 18. 02. 1992р., Про чисельність Державної кримінально-виконавчої служби України від 02. 03. 2000р., Про застосування амністії в Україні від 01. 10. 1996р., Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі від 01. 12. 1994р., Про засади запобігання і протидії корупції від 07. 04. 2011р., Про звернення громадян від 02. 10. 1996р., Про безоплатну правову допомогу від 02. 06. 2011р.
Розпорядження: Про утворення Інституту кримінально-виконавчої служби від 17. 03. 2011 р., Про віднесення посад спеціалістів Державної кримінально-виконавчої служби до категорії посад державних службовців від 6. 05. 2001 р.
Накази ДПтСУ: Про затвердження Інструкції з діловодства в Державній пенітенціарній службі України від 10. 02. 2012р., Про затвердження Переліку найменувань органів, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів і навчальних закладів, що належать до сфери управління Державної пенітенціарної служби України від 01. 11. 2011р.,
CAPTCHA на основе изображений