Інструментальний та класичний умовний рефлекс

 

 

Закон ефекту говорить, що як тільки УР встановилася, підкріплення працює на її посилення. Але що змушує тварину виконати бажану дію перший раз? Деякі реакції не складають проблеми: клювання — це така дія, що голуби роблять постійно, маючи безліч можливостей для закріплення цієї реакції; це справедливо і для пацюків, які натискають і пересувають легко досяжні предмети у своєму оточенні.

Але як виглядають справи з більш складними реакціями? Наприклад, ми можемо встановити в камері важіль настільки високо, що пацюку прийдеться витягнутися на задніх лапах, щоб дістати його. Тепер пацюк може ніколи не зробити операцію натискання на важіль довільно. Проте, він може вивчити цю дію, якщо провести відповідне дресирування; здійснюється воно методом поступового наближення.

Як навчити пацюка натискати на високо піднятий важіль? Спочатку ми повинні навчити його одержувати свою нагороду. З рівними інтервалами лунає цокання — і їстівні кульки падають у маленьку чашку. Спочатку пацюка може лякати цей звук, але звикання швидко придушує страх, так що дуже швидко пацюк наближається до блюдця і бере кульки, як тільки чує цокання. З цього моменту можна починати дресирування. Спочатку ми стимулюємо тварину проста знаходитися в тому районі, де розташований важіль. Як тільки пацюк потрапив туди, ми кладемо в чашку їжу: пацюк чує цокання і з'їдає кульку. Дуже незабаром пацюк навчиться залишатися поблизу чашки практично увесь час, дозволяючи нам підвищити вимоги: відтепер він заохочується, тільки якщо дивиться на важіль. Ця реакція також незабаром засвоюється, і тоді ми ще більше ускладнюємо свої вимоги: тепер пацюк заохочується тільки в тому випадку, якщо він дивиться на важіль і мало-мало витягає тіло догори. Ми продовжуємо в тому ж дусі, заохочуючи пацюка тільки тоді, коли він витягається цілком нагору до важеля, потім — тільки коли він торкається його і т.д. Крок за кроком; ми підштовхуємо пацюка до бажаної дії. При цьому ведучим принципом є швидкість підкріплення. Якщо ми хочемо заохотити пацюка за стояння на задніх лапках, ми повинні зробити це в момент виконання дії; навіть секундне зволікання може стати занадто довгим, тому що потім пацюк може опуститися на чотири лапи, і якщо ми дамо йому нагороду пізніше, підкріплення одержить неправильна реакція.

За допомогою цього методу тварин навчають виконувати надзвичайно складні дії. Голуби можуть грати в пінг-понг, собаки — грати 3-акордовий мотив на іграшковому піаніно. Найчастіше вони беруть участь у шоу-бізнесі. Деякі заповзяті психологи організували живі атракціони, створюючи таких зірок, як Присцилла Вихована Свиня, що «просувала на ринку» деякі фермерські продукти (Breland and Breland, 1951). Присцилла включала радіо, з'їдала сніданок за кухонним столом, збирала брудний одяг і кидала в кошик, пилососила підлогу і, зробивши все це, вибирала продукти спонсора, віддаючи перевагу саме їм, тобто виконувала сукупність дій, що робить честь як спонсорові, так і силі підкріплення.

Обумовлене підкріплення

Дотепер наші приклади підкріплення стосувалися їжі, води і припинення ударів електричним струмом. Але інструментальне научіння не завжди припускає підкріплення з таким безпосереднім біологічним значенням. Наприклад, учитель музики рідко заохочує своїх студентів їжею; кивок або репліка «добре» — зазвичай усе, що потрібно. Як же підхід Торндайка пояснює підкріплювальний зміст слова «добре»?

Торндайк і Скіннер вважали, що стимул має підкріплювальне значення, якщо він неодноразово з'являється у сполученні з іншим підкріпленням. У такий спосіб стимул може стати обумовленим підкріпленням і згодом діяти як будь-яке інше підкріплення.

Множинні експерименти показують, що нейтральні стимули можуть набувати якості підкріплення подібним чином. Наприклад, шимпанзе в одному з дослідів спочатку навчили опускати жетони в торговельний автомат, щоб одержувати винограду. Засвоївши це, вона навчилася виконувати наступну операцію, пов'язану з тим, щоб діставати жетони (Coles, 1937; мал. 4.13). Подібні приклади показують, що вирішальним фактором у перетворенні стимулу в зумовлене підкріплення є його зв'язок з первинним підкріпленням. Цілком природно, що ця властивість тим сильніша, чим частіше сполучаються два цих стимули. Можна також очікувати, що зумовлене підкріплення буде поступово втрачати свою силу з багаторазовою появою без підтримки первинного підкріплення.

Усе це доводить, що зумовлене підкріплення схоже, а можливо, і ідентичне класичному умовному рефлексові. Коротше кажучи, зумовлені підкріплення (жетони, посмішки, кивки) подібні УС. В обох випадках спочатку нейтральні стимули пов'язуються з важливими біологічними потребами, і як тільки це відбувається, УС або обумовлене підкріплення приймає на себе мотиваційну роль.

Режими підкріплення

За межами лабораторії підкріплення відбувається лише періодично: нам не платять після виконання кожного завдання під час роботи; ми лише іноді виграємо в лотерею; рибалка ловить рибу не кожним закиданням вудки, і навіть тенісні зірки, трапляється, програють матчі. Усе це випадки часткового підкріплення, у яких наші дії винагороджуються далеко не завжди.

У лабораторії часткове підкріплення може бути організоване в кількох варіантах. Винагорода може даватися після того, як виконана якась кількість дій або через деякий час. Кожний з цих варіантів може бути описаний через режим підкріплення. Власне кажучи, цей режим описує правила,