Технічне дослідження реквізитів документів

Чотирикутні або прямокутні печатки називаються штампами. Відбитки останніх, як правило, розміщують у лівому верхньому куті документа. Штампи не мають рисунка герба.

Відбитки, нанесені печатками фабричного виготовлення, мають ознаки, знання яких дає змогу встановлювати підроблені відбитки.

Це такі ознаки:

геометричні форми ліній рамок (коло, овал, трикутник) правильні; б) лінії рамок мають однакову товщину; в) літери відбитку відповідають стандарту друкарського шрифту; штрихи літер прямі, овали не закруглені, є відсічки;

контури літер рівні, а їх відбиток не має розпливу барвника;

вертикальне розташування літер є суворо перпендикулярним до лінії рядка;

радіальний нахил однаковий, тобто осі літер відбитку перетинаються в одній точці – центрі круга;

інтервали між літерами і рядками однакові;

зміст відбитка мусить вказувати на власника печатки, не мати помилок, суперечностей.

Огляд відбитків печаток, штампів і встановлення ознак їх підробки вимагають попередніх знань способів і засобів, які використовують злочинці для підробки печаток і нанесення їх відбитків. Найпоширенішими способами виготовлення печаток є вирізування і гравірування. Використовують також набір із стандартних знаків (літер) – друкарських кеглів або гумових літер.

Відбитки, нанесені з вирізаних кліше, є примітивними: літери не мають стандартної форми, штрихи HqiiBHi, відсічки від-стні, овали кутасті, а з'єдщ'вальні штрихи перерізані. Важче виявити ознаки підробки у відбитках, нанесених з набірних кліше. Тут літери відповідають друкарському шрифту, але їх вертикальне розташування, інтервали, лінія рядка можуть бути зміненими. В круглих відбитках радіальний нахил літер є різним і лінії-осі не мають єдиної точки перетинання

Оглядаючи відбитки печаток, треба звертати увагу на розподіл барвника в штрихах літер. Якщо відбиток нанесений з каучукового (синтетичного) кліше, то барвник (мастика) розподіляється по полю штриха рівномірно, края штрихів рівні і не-розпливчасті. При нанесенні відбитків металевим кліїпе барвник витискується з-під площини літери, і по краю штриха виникають розпливи з чіткими краями барвника, особливо коли відбиток наносять з достатньою силою, наприклад, поштовим штемпелем.

На документи відбитки печатки і штампа можуть бути нанесені не тільки з підроблених кліше, а й безпосередньо рисуванням, вологим копіюванням і нанесенням штрихів з плоских проміжних кліше. Розглянемо ознаки, які дозволяють виявляти підроблені документи.

Рисування відбитку печатки на документах застосовується дуже рідко, головним чином у разі переклейки фотознімку на паспорті, правах водія, військовому квитку тощо. Дорисовуючи частину печатки, злочинець намагається правильно виконати коло рамки, тому іноді на документі можна побачити ямку (прокол) від голки ніжки циркуля. Літери, як правило, не мають відповідного радіального нахилу, інтервали між ними не однакові, а форма не відповідає друкарському шрифтові. Рельєфні відбитки на вклеєному знімку наносять тисненням шариковою ручкою, іноді голкою.

Отже, знання наведених ознак відбитків печаток і штампів дають змогу визначити спосіб виготовлення печаток, професійні якості виконавця, застосовувані матеріали і технічні засоби, які належить шукати при збиранні матеріалів для ідентифікаційної криміналістичної експертизи. Ідентифікаційні дослідження здійснюються в експертних закладах за постановою слідчого про призначення експертизи.

 

 

Документи та їх реквізити найчастіше виконуються на канцелярських друкарських машинках, цифрових і знакодрукуючих пристроях, периферійних пристроях – принтерах і плотерах електронно-обчислювальних машин, персональних комп'ютерів. Усі друкуючі пристрої, що роблять відбитки шляхом удару або натиснення-давлення, є різновидом класу знарядь, а за видом відносяться до інструментів, що входять у поняття «засоби скоєння злочину».

Друкарські машини поділяють на класи, типи і моделі. Розрізняють клас механічних машин ударної та безударної дії. В машинах ударної дії друк здійснюється ударом або тисненням друкуючої форми на папір, тобто контактно, а в безударних – дистанційно на основі фотофізичних і хімічних процесів. Тому друкуючі пристрої поділяють на важільні та безважільні. Типовими важільними друкуючими машинами є канцелярські, дорожні, портативні моделі: «Україна», «Москва», «Івіца», «Olimpia», «Continental», «Underwood» та ін.

Безважільні машини – це принтери, плотери, ксерокси тощо.

Будь який друкуючий пристрій містить літероносій і опорну площадку (опорний вал), між якими поміщають барвну стрічку і пакет паперу. -Якщо прикчасти силу до літероносія, то виступаю-чш»і знак (літера), який є на останньому, здійснить відбиток на папері через барвну стрічку.

Літероносій – це пристрій, що містить повний набір знаків. Він може бути монолітним або складеним. У відомих побутових механічних друкарських машинках літероносії складені, знаки закріплені на важелях, які у механічних машинах приводяться в рух оператором, а в електрифікованих – електродвигуном. Рухаючись, важіль ударяє по опорному валу і здійснює відбиток літери. Монолітний літероносій являє собою єдине ціле (кулю, циліндр, диск, кільця та ін.), на поверхні якого розташований весь набір друкуючих знаків. Безважільні механічні друкарські машини з монолітними кульовими і циліндричними головками з'явилися у середині XX ст. («Borrus» – у США, «Агидель» – в колишньому СРСР). Дисковий або пелюстковий літероносій являє собою коло, на якому в кілька рядків розміщені друкуючі знаки. Перевага машин з кульоподібним або пелюстковим літероносієм перед традиційними полягає в тому, що достатньо замінити в машині головку українського шрифту