Державний та конституційний устрій Канади

Найбільш важливу роль грають постійні комітети, компетенція яких має галузевий і функціональний характер (по сільському господарству; транспорту і зв'язку; охороні здоров'я, соціальному забезпеченню і науці; по справах банків і торгівлі; по процедурних питаннях і ін.).

Значну роль відіграють постійні комітети Сенату, коли він розглядає публічні законопроекти, що надійшли з Палати громад. Так, у 1975 р. комітет Сенату у справах банків і торгівлі вніс 139 змін у законопроект про банкрутство, представлений Палатою громад. Причому в результаті тривалої доробки цього білля нижня палата цілком чи частково врахувала 127 змін, внесених сенатським комітетом.

Оскільки склад Сенату більш стабільний, ніж склад Палати громад, може скластися ситуація, що коли уряд спирається на більшість у Палаті громад, але в сенаті парламентарії від урядової партії знаходяться в меншості. Дана обставина впливає на законодавчий процес, оскільки уряд прагне вносити всі основні публічні законопроекти в Палаті громад, де він має гарантовану підтримку більшості депутатів. У результаті всі публічні біллі потрапляють у Сенат з Палати громад, і тому сенатори не наважуються відхиляти в цілому законопроект, схвалений загальнонаціональним представницьким органом, а передають його в комітети, де він піддається скрупульозному постатейному аналізу. Парламентська практика останніх десятиліть показує, що Сенат не відхилив жодного урядового законопроекту, але часто повертав їх в Палату громад з численними змінами. В цих умовах активність сенатських комітетів постійно зростає.

Кворум у Сенаті складають 15 чоловік, включаючи спікера.

Оскільки Палата громад звичайно перевантажена розглядом публічних законопроектів, то була досягнута неофіційна домовленість про те, що приватні біллі будуть вноситися на розгляд у Сенат, а вже потім передаватися для формального затвердження в Палату.

Особа, що бажає звернутися в сенат із заявою про прийняття приватного білля, повинна опублікувати в центральній і провінційній пресі повідомлення з викладом змісту і цілей такої заяви. Потім заява у формі петиції подається клерку Сенату. До петиції додається текст законопроекту англійською та французькою мовами. Документи передаються в сенатський комітет з питань процедури, який після належної перевірки направляє їх у Сенат. Приватний білль, схвалений у першому і другому читаннях, направляється у відповідний постійний комітет Сенату. В комітеті проводяться слухання, на які запрошуються всі зацікавлені сторони і їхні адвокати. У випадку схвалення білля він знову надходить у Сенат і після його затвердження в третьому читанні направляється в Палату громад. Після його затвердження Палатою законопроект знову передається в Сенат для одержання санкції з боку генерал-губернатора Канади. Після цього він набирає сили.

Недемократичний характер формування Сенату, мала ефективність його роботи стимулювали появу численних проектів реформи структури, порядку діяльності, формування і повноважень цієї палати.

Пропозиції з реформи Сенату зводяться до наступних варіантів.

1. Скасування Сенату. Подібні проекти виходили з рядів Нової демократичної партії і неодноразово відкидалися, тому що Сенат розглядається як виразник інтересів окремих суб'єктів канадської федерації.

2. Обмеження перебування в посаді сенаторів шістьма роками з наступним призначенням нового кандидата.

3. Встановлення визначеного періоду часу, протягом якого Сенат може розглядати законопроект, уже схвалений Палатою громад. У випадку відмови Сенату схвалити законопроект він набирає сили без обліку внесених сенаторами змін.

4. Розширення компетенції Сенату в сфері захисту прав громадян, включаючи так називані мовні права. Надання Сенату права затверджувати кандидатури на окремі державні посади (посли, судді і т. д.).

5. Надання провінційним органам права затверджувати кандидатури сенаторів.

6. Зниження максимального віку сенаторів до 70 років.

7. Перетворення Сенату в палату федерації в складі 118 членів, половина з яких буде обиратися Палатою громад, а половина – законодавчими органами провінцій. Обмежити законодавчі повноваження цієї палати, але розширити повноваження в сфері захисту мовних прав громадян.

8. Обрання сенаторів на основі прямих виборів.

9. Заміна сенату радою федерації з 60 членів, які б представляли уряди провінцій і діяли б за їх вказівками.

10. Обрання шести незалежних безпартійних сенаторів від кожної з провінцій [7, ст. 142].

Незважаючи на висування численних пропозицій з реформи сенату, єдина істотна зміна його повноважень відбулася в 1982 р., коли Закон про Конституцію обмежив компетенцію верхньої палати в питанні прийняття конституційних змін.

 

 

Після опрацювання літератури, яка використовувалась у курсовій роботі я виділила основні особливості політичної системи сучасної Канади.

Формально Канада – конституційна монархія, але фактично – це федеративна країна з парламентською формою правління. Характерною рисою канадської федерації є постійне існування та життєздатність франко канадської більшості, сконцентрованої в одній провінції. Упродовж усієї своєї історії канадська федерація характеризується як франко-англійським дуалізмом, так і сильним регіональним впливом.

Конституція Канади розрізняє 3 сфери законодавчої влади: виключно федеральну, виключно провінційну та спільну. Майже вся залишкова влада належить федеральному урядові. Попри свою первісну централізовану форму, 132 роки боротьби за визнання дуалізму і прав регіонів зробили Канаду відносно децентралізованою федерацією як в адміністративному, так і в законодавчому розумінні.

На відміну від США і Швейцарії, де поділ виконавчої та законодавчої влади відображено в системі федеральних інституцій, Канада є першою федерацією, де запроваджено систему парламентської відповідальності уряду, у межах якої виконавча і законодавча гілки влади об’єднуються. Мажоритарний характер парламентських федеральних інституцій справляє істотний вплив на динаміку федеральної політики в Канаді.

 

1. Велика ілюстрована енциклопедія географії: Пер. з англ. / Авт. Тексту К. Гіффорд. – К. : Махаон – Україна, 2005. – 496 с.

2. Все страны мира. Энциклопедический справочник / Автор сост. Родин И. О., Тименова Т. М. – М. : Вече, 2001. – 560 с. илл.

3. Давид Р. Политические системы современности. М. : Прогресс. 2007. – 348 с.

4. Законодавчий процес в парламенті Канади. // Право України. № 1. 2005. – 247 с.

5. Законотворчість та законодавча ініціатива: досвід США та Канади. // Реформи в Україні. Липень 1993. – 441 с.

6. Комаров А. Н. Канадское законодательство о партіях и выборах // США: экономика, политика, идеология. – 1997. -- № 10 – с. 93-96.

7. Комков Е. Канада в 2005 // США. Канада: Экономика. Политика. Культура. – 1999. – Т1. – с. 89-99.

8. Конституційне право зарубіжних країн: Навч. посібник / М. С. Горшеньова, К. О. Закоморна, В. О. Ріяка та ін. ; За заг. ред. В, О. Ріяки. -2-е вид., допов. І перероб. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – 544 с.

9. Молочков С. Внешняя политика Канады: Факторы, особенности, проблемы // США. Канада: Экономика. Политика. Культура. – 2000. – № 10. – с. 59-75.

10. Молочков С. Пересмотр внешней политики Канады // США: экономика, политика, идеология. – 1996. --№ 8. -- с. 25-38.

11. Немова Л. Канада: Фискальный федерализм и социальная политика // США. Канада: Экономика. Политика. Культура. – 2000. – № 1. – с. 38-53.

12. Питання центральних державних установ. Матеріали ознайомчної програми. Canadian Bureau for International Education. Червень 1999 р.

13. Політологічний енциклопедичний словник / Упорядник В. П. Горбатенко; За ред.. Ю. С. Шемшученка, В. Д. Бабкіна, В. П. Горбатенька. – 2-е вид., доп. і перероб. – К. : Ґенеза, 2004. – 736 с.

14. Політологічний енциклопедичний словник; Навч. посібник для студентів вищ. навч. закладів. – К. : Генеза, 1997. – 400 с.

15. Політологія: терміни, поняття, персоналії, схеми, таблиці. Навчальний словник – довідник для студентів. Уклали: В. М. Піча, Н. М. Хома. Наукова редакція – В. М. Пічі. – К. : ''Каравела'', Львів: ''Новий світ''- 2000. – 320 с.

16. Уоттс Рональд Л. Федеративні системи / Перекл. З англ. Р. Ткачук; Гол. Ред. І автор передм. Дж. Перлін; Наук. Ред. О. Старух. – Харків: Центр Освітніх Ініціатив, 2002. – 192 с. – (Демократична освіта).

17. Энциклопедия стран мира / Глав. ред. Н. А. Симония; редкол. В. Л. Макаров, А. Д. Некипелов, Е. М. Примаков; предисл. Н. А. Симонии; НПО ''Экономика '', РАН, отд – ние обществ. наук. – М. : ЗАО '' Издательство '' Экономика'', 2004. – 1319 с.

 

 

Державний прапор Канади

 

 

Державний герб Канади

 

Географічна карта Канади