Стійкість рослин до несприятливих зовнішніх умов

Актуальність теми. Здатність до захисту при дії несприятливих абіотичних і біотичних факторів середовища - обов’язкова властивість будь-якого організму. Ця функція з'явилася одночасно з виникненням перших живих організмів і в ході подальшої еволюції розвивалася й удосконалювалася. Адаптація, тобто пристосування організму до конкретних умов існування, в індивідуума досягається за рахунок фізіологічних механізмів (фізіологічна адаптація), а в популяції організмів (виду) - завдяки механізмам генетичної мінливості й спадковості (генетична адаптація).

Надійність організму виявляється в ефективності його захисних пристосувань, у його стійкості до дії несприятливих факторів зовнішнього середовища: високої і низької температури, недостачі кисню, дефіциту води, засолення і загазованості середовища, іонізуючих випромінювань, інфекції й ін. Ці несприятливі фактори часто називають стресорами, а реакцію організму на будь-які відхилення від норми - стресом. Найрізноманітніші несприятливі фактори можуть діяти як тривалий час, так і мати порівняно короткочасний, але сильний вплив. У першому випадку, як правило, у більшій мірі виявляються специфічні механізми стійкості, у другому - неспецифічні. Вчення про неспецифічні реакції-відповіді клітин на вплив різноманітних факторів зовнішнього середовища було розроблене Н. Е. Введенським. Д. Н. Насоновим і В. Я. Александровим. Проблема надійності у фізіології рослин у повному обсязі поставлена й розвинута Д. М. Гродзінським.
Проблема стійкості культурних рослин до стресів та підвищення їх продуктивності є ключовою для світового аграрного комплексу. Серед стресових чинників, які призводять до значних втрат урожаїв сільськогосподарських культур несприйтливі кліматичні умови, особливо недостатня кількість оптимальнотемпературних режимів є одними з найбільш розповсюджених, що і зумовлює актуальність дослідження стійкості рослин, зокрема, до низьких температур.
Мета роботи – вивчити особливості стійкості рослин до несприятливих зовнішніх умов, експериментально дослідити стійкість рослин різних сортів озимої пшениці до низьких температур.
Об’єкт дослідження – фізіолоігчні механізми стійкості рослин до несприятливих зовнішніх умов.
Предмет дослідження – особливості стійкості рослин до несприятливих зовнішніх умов на прикладі пшениці озимої досліджуваних сортів.
Відповідно до мети, об’єкта і предмета курсової роботи нами визначено наступні завдання дослідження:
1) проаналізувати фізіологічні механізми стресових реакцій рослин;
2) з’ясувати вплив температурних факторів на стійкість рослин;
3) охарактеризувати солестійкість рослин;
4) визначити механізми стійкості до дефіциту кисню, газо- і радіостійкості;
5) висвітлити проблему стійкості рослин до інфекційних хвороб;
6) дослідити холодостійкість і морозостійкість деяких сортів озимої пшениці.
Методи дослідження. Для досягнення поставлених у роботі завдань нами використовувалися методи аналізу фахової і періодичної спеціалізованої літератури, методи порівняння, синтезу і узагальнення, експериментальний метод  та ін.
Структура роботи зумовлена метою і завданнями дослідження і включає вступ, два розділи – теоретичний і експериментальний - висновки, список використаної літератури і додатки, загальний обсяг роботи склав 45 сторінок.