Форми і методи перевірки знань, умінь і навичок молодших школярів

 

Вступ

Розділ І. Засвоєння знань, умінь і навиків. Форми і методи організації навчання з математики в початковій школі

1.1 Поняття і сутність знань, умінь і навичків

1.2 Методи навчання та їх види

1.3 Форми організації навчання учнів на уроці математики

Розділ 2. Форми і методи перевірки знань, умінь і навичок молодших школярів

2.1 Перевірка знань, умінь і навичок учнів початкової школи з математики

2.2 Форми і методи перевірки знань, умінь і навичок з математики в початковій школі

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

 

 

Актуальність теми курсової роботи. Шляхи підвищення якості освіти пов'язуються з оновленням змісту освіти, освітніх програм, педагогічних і управлінських технологій, які забезпечують становлення соціально активної, творчій особистості громадянина, здатної здійснювати самостійний життєвий вибір, самоосвіту, особистісне самовдосконалення.

Серед актуальних завдань щодо модернізації української шкільної освіти – орієнтація процесу формування ключових компетенцій, заснованих на виключно готовності учнів використовувати засвоєні знання і набутий способи діяльність у реальному житті на вирішення практичних завдань.

Математика одна із опорних предметів середньої школи: вона забезпечує вивчення інших дисциплін. Практичні вміння і навички математичного характеру необхідні трудовій та фаховій підготовці школярів.

Основне завдання навчання математиці у школі – забезпечити міцне і свідоме оволодіння учнями системою математичних знань і умінь необхідних у повсякденному житті та найменшою трудовою діяльності кожного члена сучасного суспільства, достатніх вивчення суміжних дисциплін і продовження навчання.

Розкриваючи внутрішню гармонію математики, формулюючи розуміння вроди й вишуканості математичних міркувань, сприяючи сприйняттю геометричних форм, засвоєнню поняття симетрія, математика вносить значний внесок у естетичне сприймання учнів. Її вивчення розвиває уяву школярів, істотно збагачує і розвиває їх просторові уявлення.

Однією з важливих структурних елементів кожного уроку математики всього процесу навчання загалом є перевірка знань і умінь учнів. Вона перебуває у зоні пильної уваги вчителя, свідчить про результати навчання. Хороший вчитель стане викладати новий матеріал, доки переконається у його розумінні й засвоєнні всіма учнями хіба що пройденого. Для школяра перевірка його знань і умінь є нерідко джерелом глибоких переживань – вона відчуває задоволення своєю низькооплачуваною роботою, відчуває гордість, отримавши високий оцінку, чи, навпаки, зневірюється у власних силах, інколи ж інтерес до вченню.

Об'єкт дослідження – форми і методи перевірки знань, умінь і навичок молодших школярів.

Предмет дослідження – використання різних форм і методів для перевірки знань, умінь і навичок з математики у початковій школі.

Гіпотеза – якщо в процесі навчання вміло використовувати різні форми та методи перевірки знань, то результати навчання значно зростуть.

Мета курсової роботи полягає у дослідженні форм і методів перевірки знань, умінь, навичок з математики початкових класів.

Відповідно до даної теми метою роботі було поставлено такі завдання:

1. Дати визначення поняття і розкрити сутність знань, умінь і навиків.

2. Охарактеризовать роль і функції перевірки знань, умінь і навиків учнів з математики у початкових класах.

3. Розглянути види й способи перевірки і врахування знань, умінь з математики.

Практична значущість дослідження полягає у розкритті системи роботи вчителя початкових класів щодо використання різних форм та методів перевірки знань, умінь і навичок з математики в початковій школі.

Курсова робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків.

 

 

 

Знання становлять ядро змісту навчання. За підсумками знань у учнів формуються вміння і навички, розумові і практичні дії; знання є основою моральних переконань, естетичних поглядів, світогляду.

Поняття «знання» багатозначне і має низку визначень. Воно визначається як частина свідомості, як щось спільне у відбитку предметного розмаїття, як спосіб упорядкування дійсності, як певний продукт і результат пізнання, як спосіб відтворення свідомості пізнаваного об'єкта.

В «Українській педагогічної енциклопедії» «знання» визначаються так: «перевірений суспільно-історичної практикою і посвідчений логікою результат процесу пізнання дійсності; адекватне її свій відбиток у свідомості людини у вигляді уявлень, понять, суджень, теорій. Знання фіксуються у вигляді знаків природного і штучного мов». [2]

В усіх цих визначеннях говориться, переважно, про наукові знаннях. Але, крім наукових є життєві знання, знання особистісні, які відомі одній людині. Л. М. Фрідман, проаналізувавши існуючі визначення поняття «знання», наводить його визначення загальнішого характеру: «Знання – це результат нашої пізнавальної діяльності незалежно від того, як і в якій формі ця діяльність відбувалася: почуттєво чи байдуже; безпосередньо чи опосередковано; за словами інших у результаті читання тексту, під час перегляду кіно, чи телефільму тощо. Цей результат пізнання людина виражає за допомогою мови, жестів, міміки. ” Отже, будь-яке знання є продукт пізнавальної діяльності, виражений у знаковій формі.

Багатозначність у визначенні поняття «знання» зумовлена безліччю функцій, яке реалізується знаннями. Приміром, в дидактиці знання те, що має бути засвоєно, тобто як ціль навчання, відтак здійснення дидактичного задуму, як зміст і як засіб педагогічного впливу. Як ресурси педагогічного впливу знання виступає входячи до структури минулого індивідуального