Теоретичні основи конфліктологічної компетентності вчителя

За В. Франклом, рушійним фактором розвитку особистості є прагнення людини до пошуку й реалізації власного сенсу життя. І саме наявність чи відсутність внутрішнього змісту духовно наповнює або робить бездуховним кожну мить життя [243].

Особливо підкреслимо, особистісне зростання й професійне становлення взаємопов'язані: без особистісного зростання й розвитку немає професіоналізму. Ця та основа, на якій зростає сучасний педагог, як зрештою будь-який інший професіонал.

Таким чином, охарактеризовано основні складові конфліктологічної компетентності педагога. Ці складові виділено умовно, в реальному процесі вони формуються в комплексі.

Необхідно зазначити, що конфліктологічна компетентність – як один з необхідних і невід'ємних аспектів професійної компетентності педагога – тісно пов'язана з іншими видами компетентності вчителя.

Так, очевидний зв'язок конфліктологічної компетентності з психолого-педагогічною компетентністю, яка передбачає знання загальних характеристик особистості (мотиви, потреби, характер, темперамент, здібності тощо), закономірностей вікового становлення людини, особливостей її психологічних процесів (мислення, пам'яті, уяви тощо), методів діагностики особистості й її розвитку; уміння переносу психологічних знань у реальну педагогічну практику й діяльність; уміння здійснювати психолого-педагогічний вплив на сторони конфлікту, вести індивідуальну роботу з кожним.

Конфліктологічна компетентність, безумовно, пов'язана із соціальною компетентністю, оскільки конфлікти у колективах є однією з форм соціальної взаємодії. Отже, здатність учителя нести відповідальність за свої дії й дії учнів, брати участь у спільному прийнятті рішень з колегами, жити у злагоді з людьми інших поглядів, культур, релігій, мов, а також такі фактори, як сприятливий морально-психологічний клімат, ціннісно-орієнтаційна єдність у колективі, будуть позитивно впливати на ймовірність виникнення конфліктів, характер їх динаміки.

Конфліктологічна компетентність тісно пов'язана із перцептивною компетентністю, оскільки педагог, що впливає на конфлікт і розв'язує його, повинен відрізнятися проникливістю, вмінням розбиратися в людях, істинних мотивах їх поведінки, можливих стратегіях конфліктного протиборства; вміти емоційно сприймати і відгукуватися на переживання іншої людини, виявляючи такі якості, як співчуття, чуйність, емпатія.

Очевидні її зв'язки з аутопсихологічною компетентністю, що дозволяє формувати такі вміння, як управління вольовою та емоційною сферами, подолання професійної деструкції; розвивати такі якості, як стресостійкість, самоконтроль, саморегуляція, адекватна самооцінка, що необхідні в умовах гострих емоційних переживань, котрі супроводжують більшість конфліктів.

Висновки

Розгляд теоретичних основ, обґрунтування категоріальної системи дослідження, висвітлення проблеми конфліктологічної компетентності вчителя в психолого-педагогічній літературі дозволяють зробити такі висновки.

1. Основні теорії конфліктів у науковій літературі мають однобічну спрямованість, що зумовлено образом людини, на якому вони базуються, – біологічному, соціально-психологічному або духовному. Разом з тим, не враховуючи всіх аспектів людського буття, неможливо повно і адекватно визначити природу виникнення, розгортання та урегулювання конфліктів.

Найбільш повно висвітлено образ людини в ученні Р. Штайнера, що інтегрує вищезазначені підходи і подає особистість як єдність її тілесної, душевної та духовної складових. З опорою на ці уявлення Ф. Глазлом розроблено придатний для застосування на практиці підхід до визначення людських конфліктів. У цій характеристиці конфлікту людина виступає як цілісна істота в єдності тілесної, душевної і духовної сфер життя, що виявляється у взаємовпливі розумових, емоційно-почуттєвих і вольових процесів.

2. Розкрито особливості прояву конфліктів у загальноосвітніх навчальних закладах, що зумовлені їх різними видами.

З'ясовано, що найбільш поширеними видами конфліктів у шкільних колективах є організаційні (конфлікти з дорослими), де вчитель виступає як суб'єкт взаємодії всередині організації – навчального закладу (конфлікти “вчитель-адміністрація”, “учитель-учитель”, “учитель-батьки”), і педагогічні, що виникають у процесі навчання й виховання і відбуваються між учителем і учнем (учнями).

Конфлікти за участю вчителів розрізняються також: за співвідношенням об'єкту й предмету конфлікту (ділові, емоційні), за наслідками (конструктивні, деструктивні) тощо.

Встановлено що, поряд з існуванням об'єктивних і суб'єктивних причин (сучасний соціально-економічний стан школи, наявність у багатьох педагогів внутрішньоособистісних конфліктів, професійна деформація особистості педагога як наслідок постійного розв'язання типових проблем і завдань, домінування в процесі професійної педагогічної діяльності негативних функціональних станів, передусім, стресів і стомлення тощо) найважливішим фактором виникнення конфліктів у навчальних закладах є відсутність або нестача конфліктологічної компетентності педагогів.

3. Теоретичний аналіз різних підходів дозволив обґрунтувати сутність конфліктологічної компетентності учителя як інтегрованого особистісного утворення педагога, що відображає його теоретичну і практичну готовність до здійснення антиконфліктної професійної діяльності.

4. Структура конфліктологічної компетентності вчителя включає такі основні складові:

• мотиваційно-ціннісна – характеризується спрямованістю вчителя на здійснення антиконфліктної діяльності й складає сукупність соціальних настанов, ціннісних орієнтацій, мотивів, нахилів, інтересів, потреб людини;

• когнітивна – сукупність психолого-педагогічних і конфліктологічних знань, оволодіння якими забезпечує теоретичну готовність педагога до здійснення антиконфліктної діяльності;

• операційно-діяльнісна – сукупність дій, операцій, що забезпечують урегулювання (запобігання й розв'язання) конфліктів, проблемних і конфліктних ситуацій у практичній діяльності вчителя, а також умінь і навичок, якість засвоєння й узагальнення яких необхідні для успішного й адекватного здійснення антиконфліктної діяльності;

• аналітико-рефлексивна – передбачає аналіз, самоаналіз, самооцінку, осмислення, рефлексію власної діяльності, поведінки, вчинків, спілкування, стосунків з оточенням, їх корекцію.

5. Конфліктологічна компетентність як один з необхідних і невід'ємних аспектів професійної компетентності педагога тісно