Виховання як педагогічне явище

5. Визначальну роль у вихованні відіграє діяльність. Різноманітна діяльність є головним фактором єдності свідомості і поведінки. Лише за таких умов можливий всебічний розвиток особистості.

Закономірності виховання виявляються в усьому розмаїтті їх взаємозв'язків і взаємоперетворень. Знання їх дає педагогу змогу цілеспрямовано проектувати виховний процес і втілювати в життя програму виховних заходів.

Основні принципи виховання. Оптимізація змісту і методів виховання потребує всебічного врахування його принципів, в яких відображені закономірності ВП.

Принцип виховання  –  керівне  твердження,  яке  відображає  загальні  закономірності  процесу  виховання  і визначає вимоги до змісту його організації і методів.

Узагальнюючи досвід виховної діяльності, вони є системою вимог щодо всіх  аспектів  виховного  процесу,

спрямовують його на формування цілісної особистості.

До основних принципів виховання належать.

1.Цілеспрямованість виховання. Цей принцип означає, що вся виховна робота має спрямовуватися на досягнення основної мети – виховання всебічно розвиненої особистості, підготовки її до свідомої й активної трудової діяльності. Реалізація його передбачає підпорядкованість усіх заходів загальній меті та нетерпимість до стихійності у вихованні. Знання мети створює перспективу, дає змогу проектувати бажаний рівень вихованості особистості.

2.Зв'язок  виховання  з  життям.  Відповідно  до  цього  принципу  виховна  діяльність  закладу  освіти  має спонукати учнів (студентів) до участі в житті суспільства вже під час навчання, в процесі підготовки до трудової діяльності. Для цього у виховній роботі використовують краєзнавчий матеріал, систематично знайомлять вихованців із суспільно-політичними подіями в країні, залучають їх до посильної участі в громадсько корисній праці.

3.Єдність свідомості і поведінки у вихованні. Реалізується цей принцип через правильне співвідношення методів формування свідомості та суспільної поведінки, попередження відхилень у свідомості та поведінці особистості, вироблення несприйнятливості до будь-яких негативних впливів, готовності протистояти їм.

4.Виховання в праці. Передбачає усвідомлення учнями (студентами) того, що праця – єдине джерело задоволення матеріальних і духовних потреб людей, фактор всебічного розвитку особистості. Тому сумлінне ставлення до праці є важливою рисою людини. Педагог має прищепити вихованціям нетерпимість до порушень трудової дисципліни, розкрадання народного добра і приватної власності.

5.Комплексний підхід у вихованні. Будь-який систематичнй виховний процес передбачає єдність:

– мети, завдань і змісту виховання;

– форм, методів і прийомів виховання;

– виховних впливів закладу освіти, сім'ї, громадськості, ЗМІ, вулиці;

– виховання і самовиховання.

Принцип комплексності вимагає враховувати вікові та індивідуальні особливості учнів (студентів), а також постійно коригувати виховні впливи залежно від рівня їх вихованості.

6.Виховання особистості в колективі. Реалізація його сприяє усвідомленню вихованцями того, що колектив є могутнім засобом виховання і багато рис особистості формуються тільки в колективі. Педагог повинен докладати зусиль для згуртування колективу вихованців, заохочувати їх до участі у самоврядуванні, сприяючи розвитку їх самостійності, самодіяльності, ініціативи та ін.

7.Поєднання педагогічного керівництва з ініціативою і самодіяльністю вихованців. Необхідність педагогічного  керівництва   зумовлена   незначним  (недостатнім)   життєвим  досвідом  вихованців.   Водночас виховання творчої особистості можливе за умови її самостійності й творчості, ініціативи й самодіяльності.

8.Поєднання поваги до особистості вихованця з розумною вимогливістю до нього. В основі його єдність вимог до вихованців з боку педагогів, контроль за їх поведінкою, гуманне ставлення до них, повага до їхніх поглядів тощо.

9.Індивідуальний підхід до кожного вихованця. Ефективність виховного процесу залежить і від того, наскільки в ньому враховують вікові та індивідуальні особливості особистості. “Вихователь повинен прагнути пізнати людину такою, – писав К.Д.Ушинський,– якою вона є в дійсності, з усіма її слабкостями, в усій її величі, з усіма її буденними, дрібними потребами і з її великими духовними вимогами. Тоді тільки буде він спроможний черпати в самій природі людини засоби виховного впливу – а засоби ці величезні”.

10.Принцип систематичності, послідовності й наступності у вихованні. Формування свідомості, вироблення навичок і звичок поведінки вимагає системи виховних заходів, які застосовують у певній послідовності. Адже позитивних рис особистості не можна сформувати, якщо виховний процес буде випадковим набором епізодичних впливів.

11.Єдність педегогічних вимог закладу освіти, сім'ї і громадськості. Реалізується у постійній взаємодії,

взаємному інформуванні учасників виховного процесу про результати виховних впливів.

 

 

Досягнення виховної мети є наслідком оптимального поєднання всіх принципів виховання з огляду на умови, в яких відбувається виховний процес. Важливо при цьому забезпечити гармонійну взаємодію універсальних і національних виховних принципів, які у кожного народу мають свої особливості. Саме на поєднанні загальних і національних принципів виховання вибудовується концепція українського виховання.

Основні напрями виховання. Всебічний розвиток особистості людини є головною метою виховання, яке охоплює розумове, моральне, статеве, правове, антинаркогеннє, екологічне, трудове, економічне, естетичне й фізичне виховання в їх нерозривному зв'язку, взаємозалежності та взаємозумовленості.Кожен з цих напрямів має свої завдання і зміст.

Розумове виховання. Будучи зосередженим на розумовому розвитку особистості, розумове виховання є важливим чинником її всебічного розвитку.Його метою є передусім розвиток мислення, пізнавальних можливостей.

Розумове виховання – цілеспрямована діяльність педагогів із розвитку інтелектуальних здібностей і мислення людини, прищеплення культури розумової праці.

Це безперервний процес, який здійснюється під час навчання, праці, гри, спілкування, черпання відомостей із книг, ЗМІ.

Моральне виховання. У формуванні всебічно розвиненої особистості чільне місце належить моральному вихованню.

Моральне  виховання  –  виховна  діяльність,  що  має на  меті  сформувати  стійкі  моральні якості,  потреби,

почуття, навички і звички поведінки на основі ідеалів, норм і принципів моралі, участі у практичній діяльності.

Моральне  виховання  формує  моральні  поняття,  погляди  і  переконання.  Воно  покликане  також  сприяти розвитку моральних почуттів, що виражають запити, оцінки, спрямованість духовного розвиткуі особистості. Не менше значення має і вироблення навичок і звичок моральної поведінки.

Статеве виховання і підготовка до сімейного життя. Формування статевої культури особистості, підготовка її до свідомої реалізації гендерних ролей (статево зумовлених соціальних стандартів поведінки) є одним із стрижневих аспектів морального виховання.

Статеве виховання – складова загального процесу виховної роботи, що забезпечує правильний статевий розвиток дітей і молоді та оволодіння нормами взаємин із представниками протилежної статі, а також правильне ставлення до питань статі.

Особливості статевого виховання у сучасній школі зумовлюють такі чинники:

– прискорений статевий розвиток дітей;

– низький рівень інформованості неповнолітніх про статеве життя;

– статева розпуста певної частини неповнолітніх, дитяча проституція та злочинність на статевому грунті;

– негативний вплив на дитячу психіку порнографії, вульгарної інформації.

Правове  виховання.  Одним  із  аспектів  усебічного  розвитку  особистості  є  висока  правова  культура,

формування якої забезпечується правовим вихованням.

Правове виховання – виховна діяльність закладу освіти, сім'ї, правоохоронних органів, спрямована на формування в молоді правової свідомості, навичок і звичок законослухняності.

Усвідомлення людиною правил співжиття і вимог законів, законослухняність її поведінки формується під впливом спеціальних виховних заходів, у процесі самовиховання, різноманітних видів діяльності.

Антинаркогенне виховання. Великий російський письменник і педагог Л.М.Толстой (1828 – 1910) писав, що важко собі уявити, яка щаслива зміна відбулась би в житті, якби люди перестали одурманювати себе горілкою. Людство недарма вважає залежність від куріння, алкоголю і наркотиків найнебезпечнішими хворобами, тому що навіть найпоміркованіше вживання цих речовин повільно руйнує особистість – підривається її фізичне і моральне здоров'я, паралізується воля, вичерпуються інтелектуальні сили – людина деградує. Небезпека такої залежності вимагає організації ефективної антинаркогенної виховної роботи з учнівською та студентською молоддю.

Антинаркогенне виховання – виховна діяльність, спрямована на формування у молоді несприйнятливості до наркогенних речовин (тютюну, алкоголю, наркотиків).

Профілактику наркогенної залежності, боротьбу з поширенням наркогенних захворювань слід проводити системно  і  послідовно,  рівноцінно  зважаючи  на  подолання  як  соціальних,  так  і  психолого-педагогічних передумов їх поширення.

Екологічне виховання. Сучасні масштаби екологічних змін створюють реальну загрозу для  життя  людей.

Забруднення повітря, водоймищ, ерозія грунтів вирублення лісів у багатьох місцях досягли критичного рівня.

Екологічна криза вимагає інтенсивного екологічного виховання підростаючого покоління зокрема і населення загалом.

Екологічне виховання – систематична педагогічна діяльність, спрямована на розвиток екологічної культури особистості.

Система екологічного виховання передбачає формування умінь аналізувати явища природи, бережливого ставлення до її багатств як надзвичайно важливого середовища існування людини.

Трудове виховання. Кожна людина з певного віку розпочинає самостійну трудову діяльність, що потребує відповідної морально-психологічної готовності, сформованості звички працювати прагнення реалізувати свій потенціал. Вироблення таких установок особистості забезпечує трудове виховання, яке є одним з головних обов'язків сім'ї і школи.

Трудове виховання – процес залучення молоді до різноманітних педагогічно організованих видів суспільно корисної праці з метою передання їй виробничого досвіду, розитку в неї творчого практичного мислення, працьовитості й свідомості людини праці.

Саме в підготовці людини до майбутньої праці вбачав К.Д.Ушинський головне завдання виховання.

Економічне виховання. З трудовим вихованням тісно пов'язане економічне виховання, яке є важливим чинником підготовки особистості до повноцінного функціонування у ринковому середовищі.

Економічне виховання – організована педагогічна діяльність, спрямована на формування економічної культури особистості.

Економічна культура особистості означає гармонійне поєднання у ній фізичних, розумових, організаторських здібностей, високий рівень освіти і кваліфікації, потреби у вільній, творчій праці, поліпшення її умов, зростання матеріальних і духовних потреб. Проблема економічної культури особистості пов'язана з усвідомленням її провідною продуктивною силою суспільного виробництва.

Естетичне виховання. Всебічно розвинена особистість є надзвичайно чутливою до краси, гармонії, благородства. І своєю діяльністю вона прагне стверджувати їх. Саме на формуванні таких якостей особистості зосереджене естетичне виховання.

Естетичне виховання – формування в особи здатності сприймати і перетворювати дійсність за законами краси в усіх сферах діяльності.

Спрямоване воно на формування в людини гуманістичних якостей, здатності відчувати і розуміти красу, жити за її законами.

Фізичне виховання. Однією з найважливіших передумов гармонійності, повноцінного життя, самореалізації особистості є її здоров'я. Недаремно досі не втратило своєї значущості давнє латинське прислів'я “Здоровий дух у  здоровому  тілі”.  Саме  на  формування  здорової,  фізично  повноцінної  особистості  спрямоване  фізичне виховання.

Фізичне виховання – система соціально-педагогічних заходів, спрямована на зміцнення  здоров'я та загартування організму, гармонійний розвиток форм, функцій і фізичних можливостей людини, формування життєво важливих рухових навичок та вмінь.

Реалізується фізичне виховання в єдності з розумовим, моральним, трудовим, естетичним вихованням.