Роль кишкової палички, як санітарно-показового мікроорганізму

Одне з необхідних умов для виникнення захворювання – сприйнятливість організму до даної ін'єкції дуже сприйнятливі, а до інших стійкі. Наприклад, велика рогата худоба не заражається сапом коней, а чума свиней є зовсім не небезпечною в змісті зараження для людини.

Винятково важливе значення для виникнення інфекційного процесу має стан організму. И. И. Мечников писав: “Хвороба, крім зовнішніх причин – мікробів, зобов'язана своїм походженням ще й внутрішнім умовам самого організму. Хвороба наступає тоді, коли ці внутрішні причини виявляються більш сильними перешкодити розвитку хвороботворних мікробів; коли вони, навпаки, успішно борються з мікробами, то організм виявляється несприйнятливим. Проникнення патогенного мікроба в чутливий організм зовсім не обов'язково викликає відповідне захворювання”. Стійкість організму проти інфекції знижується при поганому харчуванні. Впливає також простудний фактор, перегрівання, радіація, отруєння алкоголем й ін.

Інфекційний процес проявляється не відразу після впровадження патогенного мікроба в організм, а через деякий строк.

Час від впровадження мікробів в організм до появи перших клінічних ознак захворювання називають схованим, або інкубаційним, періодом.

Тривалість його визначається вірулентністю й кількістю мікробів, що впровадилися, воротами інфекції, станом організму й навколишніх умов. Однак при кожному заразному захворюванні інкубаційний період більш або менш постійний.

За період інкубації мікроби, що впровадилися, розмножуються, роблять якісні біологічні зміни в організмі, у результаті чого з'являються клінічні ознаки.

По тривалості плину інфекції бувають гострі, що короткочасно протікають (ящур, холера, сибірська виразка й багато хто ін.).

Інфекційні хвороби людей і тварин можуть спостерігатися у вигляді одиничних випадків. Коли інфекція швидко поширюється серед людей й охоплює населені пункти значної території, таке поширення інфекції називається – епідемією, відповідно інфекція серед тварин – епізоотія.

Інфекційні хвороби по природі відрізняються від інших захворювань наступними властивостями: наявністю живого збудника, зараженням (передаються від хворих здоровим), інкубаційним періодом, імунітетом (несприйнятливістю) перехворілих.

Основне джерело й переносник заразного початку – хворий організм. Від хворого можуть заражатися люди, тварини.

Заражений ґрунт може бути джерелом зараження. Хвороби, при яких зараження відбувається в результаті влучення патогенних мікробів із ґрунту, одержали назву ґрунтових інфекцій (сибірська виразка, газова гангрена й ін.). Ґрунт може бути джерелом влучення патогенних мікробів у харчові продукти.

Вода, забруднена патогенними мікробами, також може заражати людину й тварин, якщо не вжито знешкодженння.

Збудник інфекцій передається й через повітря. Така інфекція називається аерогенною. Вона може бути пиловою і краплинною. При пиловій інфекції зараження відбувається при вдиханні повітря разом з пилом. У пиловій інфекції найбільшу небезпеку представляють мікроби, що добре переносять висихання, наприклад спори патогенних мікробів, а з не спорових – туберкульозна паличка й гноеродні мікроорганізми. Краплинна інфекція – дрібні крапельки мокротиння, носового слизу або слини можуть перебувати в повітрі від 4 до 48 годин і з повітря проникати в організм і викликати захворювання (грип, ящур).

Багато інфекцій передаються через не знешкоджене молоко хворих тварин, через кровососущих членистоногих, коли збудник інфекції перебуває в крові. Джерелом інфекції може служити гній, заражений патогенними мікробами.

Деякі інфекції передаються від тварин людині. Інфекційні хвороби, загальні людині й тваринам, називаються антропозонози (сибірська виразка, туберкульоз, бруцельоз, сказ, ящур, пика свиней й ін.). Зараження людини при цьому відбувається головним чином від тварин, роль людини в передачі цих інфекцій здоровою твариною незначна. Зараження людей найчастіше відбувається при зіткненні із зараженими тваринами.

Коров'яче молоко містить всі живильні речовини, що вимагають для нормального розвитку організму. До складу білків молока входять необхідні для організму амінокислоти (триптофан, феніланин, метіонін, валін, лізин, треонін, гістидин, ізолейцин і лейцин).

За даними шведських авторів (A. E. Hansen), всі зазначені амінокислоти (крім ізолейцина) утримуватися в коров'ячому молоці в кількості, що перевищує потреба організму, і в більшій кількості, чим у жіночому молоці. Незважаючи на це молоко може служити причиною захворювання людини. Через нього можуть передаватися збудники хвороб як тварин, так і людини; крім того, молоко може бути причиною поширення епідемій, коли патогенні бактерії попадають у нього від хворих або людей, що перенесли захворювання.

Патогенні мікроби, передані через молоко, ділять на дві основні групи. У першу групу входять мікроби, що викликають захворювання, загальні для людини й тварин: бруцельоз, туберкульоз, сибірська виразка, ящур, кулихоманка; у другу – мікроби, передані від людини до людини – черевний тиф, паратифи, бактеріальна дизентерія, стрептококові інфекції, стрептококовий ентротоксичний гастроентерит, холера.

Основні хвороби, викликані патогенними мікроорганізмами, переданими через молоко, представлені нижче:

 

Захворювання Збудники

Мастит Str. Agalactiae, Staph. Aureus й ін. 

Бруцельоз Brucella

Туберкульоз Mycobacterium tuberculosis

Сибірська виразка Bacillus anthracis

Ящур Вірус

Кулихоманка Coxiella burnetii

 

Разом із ґрунтом, фекальними забрудненнями й трупами тварин у водойми часто попадають патогенні мікроорганізми. Тут деякі з них можуть зберігатися тривалий час і при сприятливих умовах інтенсивно розмножуються.

Серед водного