Соціальне партнерство в Україні: форми та значення

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

«Соціальне партнерство в Україні: форми та значення»

ЗМІСТ

ВСТУП

Розділ 1. Соціальне партнерство у нових соціально-економічних реаліях

1.1. Поняття соціального партнерства, підходи до його визначення

1.2. Співвідношення понять «соціально-трудові відносини», «соціальне партнерство» та «соціальний діалог»

1.3. Сучасні моделі соціального партнерства, форми його прояву, значення в сучасному суспільстві

Розділ 2. Форми соціального партнерства в україні. Сторони соціального партнерства

2.1. Соціальний діалог: значення та основні форми

2.2. Правовий статус Національної тристоронньої соціально-економічної ради. Організації роботодавців

2.3. Діяльність професійних спілок в Україні

Розділ 3. Формування ефективної системи соціального партнерства в україні

3.1. Умови формування соціального партнерства в Україні

3.2. Принципи, на яких мають будуватися правовідносини соціального партнерства в Україні

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕЛЕЛ

ВСТУП

В умовах соціальної трансформації економічної системи виникають принципово нові трудові відносини – соціально-трудових відносин, спрямовані на забезпечення високого рівня і якості життя людини, колективу й суспільства в цілому, що охоплюють собою як соціально-економічний аспект майнових відносин, так і систему правових інститутів, пов’язаних з колективним переговорами, регулюванням умов праці, участю профспілок в управлінні, вирішенні трудових спорів, тощо. Формування таких соціально-трудових відносин являється важким суспільним процесом, який потребує практичного реформування, певної зміни менталітету суспільства та відповідного законодавчого закріплення. Тому тема курсової роботи «Соціальне партнерство в Україні: форми та значення» є актуальною сьогодні.

Вагоме місце в досліджуванні соціального партнерства займають праці Арсеньової О. С., Борисова В., Грішнової О. А, Кисельова І. Я., Колота А., Кудрявченко А. І., Лебедєва І. В., Лосиці І. О., Лушникової М. В., Лушникового А. М., Петрачковича С. С., Сорочишина М. В, Стадник М. П., Трохан О. А, Трунової Г. А., Чанишевої Г. І. та інших.

Окремі аспекти регулювання соціального партнерства в Україні закріплені в Законах України «Про соціальний діалог» від 23. 12. 2010 № 2862-VI, «Про колективні договори і угоди» від 01. 07. 1993 № 3356-XII, «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15. 09. 1999 № 1045-XIV «Про організації роботодавців» від 24. 05. 2001 № 2436-III, «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів) « від 03. 03. 1998 р. № 137/98; у Конвенціях Міжнародної організації праці, ратифікованих Верховною Радою України; тощо.

Мета курсової роботи полягає у виявленні діючих форм соціального партнерства в Україні, а також у виділенні основних принципів, за якими вони мають діяти.

Поставлена мета зумовила необхідність вирішення таких завдань:

• дослідити ідеологію соціального партнерства;
• розглянути сутність поняття «соціального партнерства»,
• провести паралелі між такими понятями, як «соціально-трудові відносини», «соціальне партнерство» та «соціальний діалог»
• розглянути основні моделі соціального партнерства, види, форми прояву, основну його функцію;
• виявити основну роль та значення соціального партнерства в сучасних умовах розвитку суспільства
• визначити суб’єктів та об’єкт соціального партнерства;
• дослідити основні форми соціального партнерства в Україні;
• дослідити діяльність організацій роботодавців та професійних спілок в Україні
• визначити можливі сторони соціального партнерства в Україні;
• виявити умови формування соціального партнерства в сучасних реаліях України.
• розглянути основні принципи, на яких має будуватись соціальне партнерство в Україні.

 Об’єктом дослідження є процеси соціального партнерства в Україні та його законодавче врегулювання в сучасних умовах розвитку.

 РОЗДІЛ 1. Соціальне партнерство у нових соціально-економічних реаліях

1.1. Поняття соціального партнерства, підходи до його визначення

В умовах соціальної трансформації економічної системи формування ринкових соціально-трудових відносин являється важким суспільним процесом, який потребує не тільки практичного реформування та певної зміни менталітету суспільства, а й відповідного законодавчого закріплення.

Зміни в області соціально-трудових відносин пов’язані з переходом від централізованої системи господарювання до ринкової, що передбачає виникнення деформацій в сфері трудових відносин. Протиріччя та напруга у сфері суспільної праці, що часто проявляється в порушенні трудового законодавства, зростанні трудових спорів та конфліктів, вказує на певні проблеми в області соціального захисту учасників трудових відносин. У загальному розумінні такими учасниками є колективи найманих працівників і колективи роботодавців. Узгодження соціально-економічних інтересів між вказаними суб'єктами, а також між ними і державою утворює цілу систему суспільних відносин, які отримали у зарубіжних країнах назву інституту соціального партнерства, котрий пронизує соціально-економічні відносини від національного рівня до конкретного підприємства (роботодавця).

Термін «соціальне партнерство» з'явився вперше в промислово розвинених країнах Заходу в кінці XIX ст., в умовах зародження виробничої демократії. Після Другої світової війни в трудовому законодавстві країн Заходу почали все більше закріплюватися поступки роботодавців найманим працівникам, у вигляді надання останнім права на участь в управлінні виробництвом. В окремих країнах Заходу з'явилися спільні робочі ради на виробництві, функціонування яких було законодавчо закріплене. Так, за законом Федеративної Республіки Німеччини «Про виробничі ради» 1949 року такі ради утворюються і діють на паритетних засадах, з представників роботодавців і найманих працівників. Ці ради почали називатися органами соціального партнерства. Намагання подолати протиріччя між працею і капіталом сприяли створенню спеціальних організацій, однією з яких стала в 1919 р. Міжнародна організація праці (МОП). Одним з головних факторів виникнення соціального партнерства стала науково-технічна революція, в результаті якої підвищилися вимоги до якості робочої сили, з'явилася потреба в гуманізації відносин між найманими