Образна система у прозі Марка Вовчка

 

3.1. Образ Устини з повісті «Інститутка»

3.2. Образ Катрі з повісті «Три долі»

3.3. Образ Насті з оповідання «Ледащиця»

4.1. Образ Соні Воронової з повісті «Три сестры»

4.2. Образ Маші з роману «Живая душа»

4.3. Образ Мані з роману «В глуши»

 

 

Актуальність роботи. Глибокої чарівності, не підвладної часу краси й сили сповнена творчість Марка Вовчка, яка становить велику цінність у скарбниці української культурної спадщини.,, Сміливий антикріпосницький протест, органічне почуття інтернаціоналізму пронизують її твори, надаючи їм внутрішньої міцності, рис глибокого гуманізму і справжнього благородства” [11, с. 5].

Росіянка за походженням, Марко Вовчок,, дебютувала як українська авторка, швидко завоювала значну славу, зайняла своє місце між таких титанів, як Тарас Шевченко і Пантелеймон Куліш, і донині належить до найвідоміших класиків української прози. Її роль у російській культурі дещо скромніша, хоча з кінця 50-х до кінця 60-х років XIX сторіччя вона була однією з найяскравіших постатей російської артистичної еліти” [16, с. 11].

Для особистості письменниці характерними є цілісність суспільно-політичних і літературно-естетичних переконань, послідовність демократичних позицій.

Творчість письменниці двома мовами і її роль у двох культурах -цікавий феномен.,, Однак не менш цікавий феномен – її життя, її біографія і загадкова натура. Цю натуру намагалися збагнути її знамениті шанувальники і просто сучасники. Тарас Шевченко і Олександр Герцен порівнювали її з Жорж Санд. Іван Тургенєв і Микола Добролюбов, у свою чергу, порівнювали її з Гаррієт Бічер-Стоу” [16, с. 11].

Становлення творчих принципів, індивідуального стилю Марка Вовчка відбувалося значною мірою під впливом розповідних традицій Г. Квітки-Основ'яненка, М. Гоголя, І. Тургенєва. Особливу роль у формуванні ідейно-естетичних поглядів письменниці відіграла творчість Шевченка. Вона була для неї високим зразком реалістичного зображення трагічної долі кріпаків (зокрема жінки-кріпачки), романтичного уславлення визвольної боротьби народу,,, Тарас Шевченко називав Марка Вовчка своєю духовною дочкою,,, молодою силою” і,, зорею” української літератури” [Цит. за кн. : 11, с. 5], а у вірші,, Марку Вовчку” великий Кобзар підкреслив яскравий викривальний характер її творів (,, обличитель жестоких людей неситих”), вказав на своєрідність творчого почерку, називаючи Марка Вовчка “кротким пророком” за м’якість і задушевність, з якими вона розповідає про трагічну долю своїх героїнь-селянок.

Марко Вовчок стала на захист прав жінок. І однією з основних ознак її таланту, як слушно відзначав Іван Франко, була,, її ніжна любов до всіх нещасних і страждаючих, а особливо до найбідніших між бідними, до жінок. Вона вміє не лише сама відчути їх горе, але також віднайти його основу і дати їй простий і ясний вислів, що сильно хапає за серце читача” [22, с. 391]. Іван Франко також писав про оповідання Марка Вовчка як такі, що,, найясніше і найпростіше зазначають емансипаційну тенденцію – не абстрактними мудруваннями, не зворушливими покликами, а простим, скромним сердечним змалюванням щоденних фактів життя, від якого тільки по довшім вчитуванні морозиться кров у жилах” [22, с. 391].

Більшу частину свого життя Марія Олександрівна прожила поза межами України, за кордоном, але палко вболівала за жінок і за свою батьківщину, за рівність і за правду, хоча й ззовні залишалася неприступною та холодною, мов скеля. І попри все, навіть побіжний аналіз її прози та громадської діяльності засвідчує, що,, феміністичні тенденції, так виразно явлені в українському модернізмі, у творчості багатьох авторок кінця XIX – початку XX століття, пов’язані з традицією, закладеною Марком Вовчком. І в обстоюванні права жінки бути самою собі ціллю, права, якого добивалися героїні, наприклад, Кобилянської, Марко Вовчок часом видаваляся рішучішою й послідовнішою, ніж модерні авторки” [2, с. 113].

,, У,, Народних оповіданнях”, створених у часи кріпачинни, Марко Вовчок змальовує тяжку жіночу долю, нищівно викриває все те, що в’яже, деморалізує женщину. Зображуючи події, які є сумним наслідком гострих соціально-побутових зіткнень, письменниця створює цілісні жіночі характери” [19, с. 12].

Найдорожчою, найважливішою рисою вдачі Марка Вовчка, що пройняла всю її творчість та громадську діяльність, як зазначав І. Франко, була її надзвичайна любов до жінок, особливо пригноблених соціальними умовами.

Зазначене вище і обумовлює актуальність обраної теми дослідження. Беззаперечно, що змалювання жіночої долі в прозі Марка Вовчка є однією із найцікавіших сторін її творчості, адже письменниця зображувала незвичайних жінок, і саме за допомогою художнього слова вона пропагувала ідею духовного, морального та соціального розкріпачення жінки, яка протестує, прагне сама обирати свій життєвий шлях.

Історія питання. Тема жіночої долі в прозі Марка Вовчка неодноразово була піддана дослідженню різних літературознавців, критиків, але меншою мірою розглядалася і акцентувалася з феміністичної точки зору. Усе, що пов’язане з особистістю Марка Вовчка, й досі вабить незвіданими глибинами життєдіяльності, різноманітними подробицями. Тому зараз