Портал образовательно-информационных услуг «Студенческая консультация»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Комунікативна компетенція як лінгводидактичний феномен

Предмет: 
Тип работы: 
Стаття
К-во страниц: 
7
Язык: 
Українська
Оценка: 
УДК 373. 5. 016: 811. 161. 2
                                                                                                                               Ганна ЛЕЩЕНКО
 
КОМУНІКАТИВНА КОМПЕТЕНЦІЯ ЯК ЛІНГВОДИДАКТИЧНИЙ ФЕНОМЕН
 
Анотація
Стаття присвячена розгляду статусу комунікативної україномовної компетенції школярів в межах компетентнісного підходу до навчання. Автор моделює змістове наповнення і структуру КК як ключової, загальноп-редметної та предметної, що дає змогу визначити місце КК серед інших компетенцій, виділити її визначальні риси.
 
Аннотация
Статья посвящена рассмотрению статуса коммуникативной украиноязычной компетенции школьников в рамках компетенчиского подхода к обучению. Автор моделирует содержательное наполнение и структуру КК как ключевой, общепредметной и предметной, что дает возможность определить место КК среди других компетенций, выделить ее определяющие черты.
 
Annotation 
The article deals with the problem of status of communication Ukrainian speaking competence withing the limits of competence way of teaching/The author models the content and structure of communicative competence one and objective one, that helps to determine the place of CC among other competences and to fix its differential features.
 
На сучасному етапі Україна переживає кардинальні зміни соціально-економічної ситуації, що принципово впливають на мету освіти, яка нині зі знаннєвої переходить на компетентнісну. Комунікативна спрямованість шкільного курсу української мови передбачає як кінцевий результат сформованість комунікативної компетенції випускників шкіл усіх типів.
Аналіз лінгводидактичної і педагогічної літератури дозволяє говорити про комунікативну компетенцію (КК) як про міждисциплінарний феномен, у визначенні якого поки відсутня чітка стандартизація. Учені вважають, що причинами невизначеності і двозначності тлумачень даної лінгводидактичної категорії, та і меж самого понятійного поля, можна назвати: а) термінологічні особливості словосполучення «комунікативна компетенція» за рахунок специфічної атрибутивності першого елементу; б) багатоаспектність даної категорії, яка, з одного боку, характеризується самостійністю її складових, з іншого, – в сукупності є ансамблем особистих якостей, типів поведінки, індивідуалізації комунікативного акту; в) особливості перекладу даного терміну: у вітчизняній науковій свідомості англійське «Communicative competence» перекладається як «комунікативна компетенція» і як «комунікативна компетентність».
У статті ми не ставимо за мету розмежувати ці поняття, оскільки існує певна література з цієї проблеми [1; 2; 3; 6; 8; 9]. На наш погляд, оптимальні визначення належать А. В. Хуторському, який дуже чітко розмежовує ці поняття таким чином:
  • компетенція – це заздалегідь задана соціальна вимога (норма) до освітньої підготовки учня, необхідної для його ефективної продуктивної діяльності в певній сфері;
  • компетентність – сукупність особистих якостей учня, обумовлених його діяльністю у визначеній соціально і особистісно – значущій сфері, тобто це якість особи учня, що вже відбулася, з мінімальним досвідом діяльності в певній сфері;
  • освітня компетенція – вимога до освітньої підготовки, виражена сукупністю взаємозв'язаних смислових орієнтацій, умінь і навичок, досвіду діяльності учня по відношенню до певного кола об'єктів реальної дійсності, необхідних для здійснення особисто і соціально значущої продуктивної діяльності [7, с. 1].
Подібне розуміння знаходимо і в роботах І. Зимньої, І. Осмоловської, М. Гушльовської, А. Савенкова, Т. В. Іванової, І. Фішмана та інших.
Метою нашої статті є визначення статусу комунікативної компетенції (КК), її місця і функцій в мовній освіті школярів. Методологічною основою дослідження слугували Загальноєвропейські Рекомендації в мовній освіті, Стратегії реформування освіти в Україні: рекомендації в освітній політиці, Закон України про загальну середню освіту, Державні стандарти базової і повної середньої освіти України, Стратегії модернізації змісту загальної освіти (Росія), роботи Ж. Делора, Ч. Осгуда, ДжРавена, Г. Халажа, В. Хутмахера з питань компетентності і критеріїв оцінювання її та ін.
Ми виходимо з того, що досліджуваний феномен знаходиться в центрі уваги вчених різних спеціальностей і саме з ним повґязується зміна педагогічної і лінгвістичної парадигм, формування нового погляду на результати навчання. Список компетенцій, пропонованих відомими міжнародними організаціями, що працюють у сфері освіти (ЮНЕСКО, ЮНІСЕФ, ПРООН, Рада Європи, Організація європейської співпраці і розвитку, Міжнародний департамент стандартів), мають розбіжності в кількісному і термінологічному відношенні, хоча в ієрархії компетентностей всі учені виділяють: ключові (базові, метапредметні), загально пред мети і і предметні [2; 4; 5; 6; 8].
Російські і українські педагоги та лінгводидакти [2; 5; 6; 8; 9] серед ключових називають комунікативну компетенцію, яка передбачає знання мов, способів взаємодії з навколишніми і віддаленими подіями і людьми; навички роботи в групі, колективі, володіння різними соціальними ролями.
Для визначення статусу і особливостей КК кожного рівня ми в своєму дослідженні скористалися технологією конструювання компетенціи, запропонованою А. В. Хуторським [9].
Процедура конструювання освітніх компетенціи включає чотири етапи:
  • пошук прояву ключових компетенціи в кожному конкретному навчальному предметі;
  • побудова ієрархічної надпредметної систематики. Основним продуктом даного етапу є розробка загальнопредметних компетенціи, інтегруючих на горизонтальному рівні компетенції окремих дисциплін;
  • проектування загальнопредметних освітніх компетенціи на вертикальному рівні для всіх трьох ступенів навчання;
  • проекція сформованих за ступенями компетенціи на рівень учбових предметів і їх віддзеркалення в освітніх стандартах, навчальних програмах, підручниках і методиках навчання [7].
Прояв КК у кожному предметі можна побачити через призму груп умінь та навичок, які забезпечують засвоєння знань, вчать жити і взаємодіяти у колективі:
A) читання і отримання інформації у писемному вигляді. Цей комплекс умінь знаходить застосування у процесі домашньої підготовки з усіх предметів (історії, біології, математики, літератури іт. п.) ; самостійному вивченні матеріа лу на уроці, інформативній підготовці рефератів, доповідей, виступів;
Б) слухання і сприйняття інформації на слух (аудіювання). Без цієї групи умінь неможливо сприймати адекватно пояснення вчителя, поповнювати і корегувати свої знання, слухати відповіді товаришів, аудіо і відеозаписи і т. д) ;
B) говоріння (продукування усних монологічних і діалогічних висловлю вань різних жанрів, типів і стилів мовлення). Діалогове ведення уроку, засто сування інтерактивних методів навчання на уроках з усіх предметів вимагає від учня сформованості діалогічної компетенції;
Г) письмо. Група умінь, що забезпечують цей вид мовленнєвої діяльності необхідна для письмового оформлення рефератів, доповідей, підготовці виступів, складанні конспектів літератури, тез, написанні анотацій і навчальних творчих робіт з усіх предметів, особливо гуманітарного і природно наукового циклів.
Цей перелік знаходить свою конкретизації на наступному етапі нашого наукового пошуку – побудові «дерева компетенцій», розробці загальнопредметного змісту КК на горизонтальному рівні.
Комунікативна компетенція, її суть: 1) сукупність знань, умінь і навичок, що забезпечують ефективне спілкування; 2) уміння розуміти і бути партнером по спілкуванню; 3) сформованість умінь у всіх видах мовної діяльності, уміння оцінювати ситуацію спілкування і вибирати адекватні їй комунікативні стратегії.
Точні науки: вдосконалення навичок побудови аргументованих висловлювань – міркувань, доведення теореми (монолог-міркування), робота над логікою усної відповіді на уроці, засвоєння термінологічної лексики; оволодіння письмовою формою мови, культурою письмового листування (електронна пошта).
Предмети природничо – наукового циклу: розвиток умінь збирати інформацію, виділяти головне і другорядне; логічно, послідовно розвивати думку в усній і письмовій формі; вдосконалення умінь сприймати інформацію на слух під час пояснення вчителя; продукувати усні відповіді різних типів мови: оповідання, міркування, опис, правильно висловлювати свої думки, відстоювати свою точку зору, працюючи в групі, парі, колективі; поповнення знань як основа формування соціокультурного компоненту КК.
Предмети гуманітарного циклу: поглиблення знань про типи діалогів, формування умінь продукувати діалоги різних типів в різних ситуаціях спілкування; поняття про складові елементи ситуації спілкування, вибір комунікативних стратегій і мовних засобів, адекватних ситуації спілкування; робота над правильністю, багатством, виразністю, зв'язністю мови; засвоєння специфіки кожного виду мовленнєвої діяльності, вдосконалення умінь у всіх видах діяльності, створення висловів різних жанрів, типів і стилів мовлення.
Рідна література: відпрацювання умінь правильно ставити питання і відповідати на них; вдосконалення умінь в різних видах і типах читання; оволодіння уміннями і навичками свідомого читання текстів різних типів, стилів і жанрів, проводити їх інформаційно-смисловий аналіз; навчання умінням створювати різні типи плану, говорити і писати за планом, тези, конспекти, реферати; учити визначати комунікативну мету автора, здійснювати діалог автор (письменник) – читач.
Загальнопредметна КК має своє наскрізне втілення у всіх трьох ступенях навчання – початковій, середній і старшій. Цей етап проектування предметної КК свідчить про те, що з часом навчання збільшується кількість і якість засвоєних учнем елементів компетенції, наприклад, в початковій школі закладаються основи компетенції в читанні; у основній школі відбувається поглиблення і розширення цих елементів, які у свою чергу входять до монологічної і діалогічної компетенції. Крім того, відбувається розвиток компетенції в читанні і аудіюванні за рахунок роботи з різними видами текстів. У старшій школі удосконалюється мовний і мовленнєвий елементи КК в процесі побудови проектів власного саморозвитку і самоудосконалення; текстотворча К за рахунок створення висловлювань нових і практично значущих жанрів, типів і стилів мовлення; формується новий елемент КК – ораторська компетенція. Четвертий етап проектування компетенціи виходить за рамки нашого дослідження, оскільки він стосується практичного здійснення компетентнісного підходу до навчання в програмах, Держстандартах і так далі
Таким чином, розгляд комунікативної компетенції як ключової, загальноп-редметної і предметної свідчить про її багаторівневий характер, важливість її формування для розвитку особистості учнів, успішній їх соціалізації. Основними шляхами формування КК як ключової вважаємо використання інтерактивних і діалогових методів навчання, організацію дискусій, розробку правил ведення дискусій, стимулювання власної думки з різних питань, дотримання мовного етикету і культури мовлення, використання на уроках різних предметів письмових творчих робіт у формі есе, листа, звіту, казки, проведення ролевих ігор, навчальної симуляції, створення проблемних ситуацій, реалізацію міжпредметних зв'язків тощо.
 
ЛІТЕРАТУРА:
  1. Богданов В. Комунікативна компетенція і комунікативне лідерство// Мова, дискурс і особистість. – Тверь, 1990. -С. 26-31.
  2. Гез НА. Формування комунікативної компетенції як об'єкт зарубіжних методичних досліджень//Іноземні мови в школі, 1985. -№. 2. -С. 17-24.
  3. Гушльовська І. Поняття компетентності у вітчизняній та зарубіжній педагогіці//Шлях освіті, 2004. -№. 3. -С. 22-24.
  4. Загальноєвропейські рекомендації з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання. -К: Ленвіт, 2003. -261с.
  5. Осмоловська Ірина Ключові компетенції і відбір змісту освіти в школі/ /Народна освіта, 2006. -№. 5. -С. 77-80.
  6. Хуторськой А. В. Ключові компетенції як компонент особистісно-оріє-нтованого навчання//Народна освіта, 2003. -№. 2. -С. 48-54.
  7. Хуторськой А. В. Технологія проектування ключових і предметних компетенціи // Інтернет-журнал «Ейдос». – 2005. -25 грудня
  8. Фішман І. Поняття «компетенція», «компетентність»: склад і класифікація нових результатів навчання/Avww. Mega. Educat. Samara. ru.
  9. Шишов С. Е., Агапов І. Г. Компетентнісний підхід до освіти: примха або необхідність // Стандарти і моніторинг в освіті, 2002. -Ш. 2. – С. 60-64.

 

 
 
CAPTCHA на основе изображений