Співучасть у злочині

 

 

1.1. Види співучасників

1.2. Форма співучасті

3.1. Ексцес виконавця

3.2. Добровільна відмова співучасників від вчинення злочину

 

 

Актуальність теми дослідження. Забезпечення розбудови України як демократичної, незалежної, суверенної, соціальної та правової держави, що передбачає ст. 1 Конституції України, вимагає насамперед досягнення відповідних успіхів у боротьбі із злочинними посяганнями на ці суспільні цінності. Як свідчить сьогоденна практика, найбільшу шкоду українському державотворенню чинить злочинність та особливо її частина, що називається груповою. Сьогодні значна кількість злочинів відбувається в співучасті, що обумовлює їх підвищену суспільну небезпеку.

Згідно ст. 28 Кримінального кодексу України злочин визнається таким що вчинений групою осіб якщо у ньому брали участь декілька два або більше виконавців без попередньої змови між собою. Злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб якщо його спільно вчинили декілька осіб дві або більше які заздалегідь тобто до початку злочину домовилися про спільне його вчинення.  Вивчення основних характеристик співучасті в злочині неможливо без визначення його форм і видів. Тим більше, що від їхньої специфіки залежить відповідальність осіб, що вчинили злочин у співучасті, кількість злочинців, що входять до групи, тощо.

Сьогодні злочин, вчинений групою осіб за попередньою змовою чи без неї, має свої соціальні і правові особливості. Відміні юридичні ознаки цих злочинів, дозволяють виділити їх серед інших.  Проблеми кримінальної відповідальності за вчинення групових злочинів досліджували – Галиакбаров Р. Р. (Групповое преступление: постоянные и переменные признаки, 1973) ; Городецький Ю. В. (Добровільна відмова при співучасті, 2002) ; Гуторова Н. О. (Вчинення злочину організованою групою, 1996) ; Зелинский А. Ф. (Бывает ли преступная группа неорганизованной, 1998; Криминальная психология, 1999) ; Ковальов М. І. (Соучастие в преступлении, 1960, 1962) ; Кваша О. О. (Організатор злочину, 1999) ; Коржанський М. Й. (Кваліфікація злочинів, 1998, 2002) ; Марчук Е. К. організацій, 1998) ; Тельнов П. В. (Понятие и квалификация групповых преступлений, 1974) та деякі інші дослідники.  В той же час загальна проблема кримінальної відповідальності за злочи-ни, вчинені групою осіб, не має і сьогодні задовільного вирішення. Ні докт-рина кримінального права, ні кримінальне законодавство України не мають чітко визначеного поняття і ознак злочинної групи. Не зовсім чітко і послі-довно визначено поняття злочинної групи у ст. 28 КК України.

Тому в данній курсовій роботі я описала поняття співучасті, тому що без співучасті немає і злочинної групи. Також розкрили поняття про види і форми співучасті, відповіли на питання про кримінальну відповідальність як співучасників так і групи осіб що вчинили злочин.

Курсова робота грунтується на працях українських та російських вче-них-юристів в галузі кримінального права.

Метою курсової роботи є аналіз понять та ознак співучасті, види співучасті, форми співучасті, відповідальність співучасників.

 

 

Співучасть у злочині є однією з форм злочинної діяльності. Такого роду діяльність має свої правові особливості, які дозволяють виділяти співучасть у самостійний кримінально-правовий інститут. Її специфіка полягає в тому, що: а) участь у вчиненні злочину двох або більше осіб обумовлює його під-вищену суспільну небезпеку; б) склад злочину виконується лише завдяки спільній діяльності всіх співучасників. У діяннях окремих із них можуть бути відсутні всі ознаки злочину, вказані у статті Особливої частини КК. Вчинен-ня злочину у співучасті полегшує досягнення злочинного результату, усклад-нює його розкриття та притягнення винних до відповідальності.

Вчинення окремих видів злочинів можливе лише у співучасті (наприклад, участь у банді чи вчинюваному нею нападі при бандитизмі (ст. 257КК), у біль-шості ж випадків воно утворює кваліфіковані або особливо кваліфіковані склади тих чи інших злочинів (наприклад, ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 185, частини 2 і 3 ст. 206).

Відповідно до ст. 26КК, співучастю у злочині є умисна спільна участь декількох суб’єктів злочину у вчиненні умисного злочину.

Законодавче визначення поняття «співучасть» включає в себе такі озна-ки: 1) наявність двох або більше суб’єктів злочину, які беруть участь у вчи-ненні одного і того умисного злочину; 2) спільність їх участі у злочині; 3) умисний характер діяльності співучасників.

Слід мати на увазі, що співучасть не створює будь-яких особливих, ін-ших підстав відповідальності – підставою відповідальності є склад злочину (ч. 1 ст. 2 КК), але вчинюваний у співучасті. Те, що норму про співучасть вмі-щено в Загальній частині КК, означає лише одне – ця норма має застосовува-тися у будь-якому випадку вчинення злочину, передбаченого в Особливій частині КК, але за наявності ознак співучасті. Наприклад, положення ст. 26 застосовуються при вчиненні вбивств, грабежів, розбоїв, згвалтувань, викра-дення наркотиків тощо.

При розкритті поняття співучасті слід встановлювати її об’єктивну та суб’єктивну сторони. Об’єктивні ознаки співучасті виражені в законі словами – злочин, вчинений декількома (дома або більше) суб’єктами злочину спільно. Суб’єктивні ознаки – вказівкою, що співучасть – це умисна спільна