Столичний економічний район

Актуальність теми. Природно-ресурсні багатства України, її населення і трудові ресурси, а також особливості розміщення продуктивних сил окремих регіонів досліджено досить фундаментально. Актуальні проблеми регіонального розвитку досліджують науковці Ради з вивчення продуктивних сил України, що функціонує в системі Національної Академії Наук України. Проте в період радикальної економічної реформи та переходу до ринкових форм господарювання виникають нові, раніше не досліджувані проблеми, їх сутність полягає у такому. 

По-перше, за останні роки істотно посилилися протиріччя між існуючою територіально-галузевою структурою господарського комплексу України та необхідністю створення висококонкурентної економіки з високою продуктивністю праці та гнучкою організацією виробництва. В Україні значного розвитку набули деякі базові галузі важкої промисловості, обсяги виробництва яких значно перевищують власні потреби. Разом з тим розвиток галузей споживчого сектора економіки та соціальної інфраструктури не відповідає реальним потребам населення. У зв'язку з цим постає завдання структурної трансформації господарських комплексів регіонів через зміни у розміщенні продуктивних сил, встановлення оптимальних галузевих і територіальних пропорцій виробництва. Необхідність ефективного здійснення структурної трансформації господарських комплексів тісно пов'язана з вирішенням цілого спектра соціальних проблем: професійної перепідготовки кадрів, працевлаштування, соціальної підтримки на період можливої тимчасової незайнятості населення тощо. Це потребує немалих матеріальних і фінансових ресурсів. 

По-друге, спостерігається суттєва невідповідність між сформованим у попередні роки значним економічним потенціалом окремих галузей і комплексів та неефективним його використанням в сучасних умовах господарювання, коли, по суті, відбувається руйнація раніше створеного виробничого і науково-технічного потенціалу. Така ситуація є реальною загрозою для економічної безпеки держави.

По-третє, нераціональне розміщення промислового виробництва, галузей соціальної сфери, а також відсутність дієвого механізму підтримки нових форм господарювання призвели до порушення процесів відтворення головної продуктивної сили - людини. Поступова втрата людського капіталу та відплив висококваліфікованих спеціалістів з реального сектора економіки не можуть не позначитися в подальшому на рівні розвитку продуктивних сил країни. Ці негативні процеси стримують економічний розвиток регіонів, який просто неможливий без високого платоспроможного попиту населення на товари і послуги на основі зростання його трудової активності та рівня доходів. 

По-четверте, інтеграція України у світовий економічний простір та розширення всього спектра зовнішньоекономічних зв'язків потребує розвитку принципово нових форм територіальної організації продуктивних сил, які б дозволили подолати високий рівень залежності від імпорту, вдосконалити структуру експорту, досягти високої конкурентоздатності продукції вітчизняних товаровиробників на зовнішньому і внутрішньому ринках. Розв'язання цієї проблеми є досить проблематичним за сучасних несприятливих економічних умов. 

Зазначені вище проблеми обумовлюють дуже складні завдання, які постають перед розміщенням продуктивних сил як важливою галуззю економічної науки. Першорядне з них полягає в обгрунтуванні оптимального розміщення продуктивних сил з точки зору врахування усіх передумов і факторів, що сприяють розвитку спеціалізації господарства, її відповідності ринковій кон'юнктурі, задоволенню соціально-економічних потреб населення та його екологічній безпеці, розвитку міжрегіональних економічних зв'язків. Навчальний курс з розміщення продуктивних сил повинен надати необхідні знання з теоретичних і прикладних питань, а також сформувати у студентів вміння самостійно вирішувати складні проблеми щодо територіальної організації господарювання на різних рівнях управління.

Мета дослідження – вивчити теоретичні основи формування соціально-економічних районів, дати характеристику Столичного економічного району.

Об’єкт дослідження – Столичний (Київський) соціально-економічний район.

Предмет дослідження – природно-ресурсний потенціал, соціально-економічні і господарські умови Столичного соціально-економічного району.

Завдання дослідження:

• визначити теоретичні основи і принципи соціально-економічного районування;
• описати географічні умови Придніпровського соціально-економічного району;
• проаналізувати передумови виникнення і географічне положення району;
• оцінити природні умови і ресурси;
• дати характеристику населення і працересурсного потенціалу;
• вивчити функціонально-компонентну структура району;
• провести аналіз функціонально-територіальної структури району;
• визначити головні проблеми і перспективи розвитку району.

Джерельна база дослідження. Теоретичні аспекти економіко-географічного районування України висвітлюють такі автори, як Пістун М.Д., Жупанський Я., Пушкара І., Іванух Р.А., Чук Л.Г., Поповкін В.Н. та ін. 

Питання ресурсного і економічного потенціалу соціально-економічних районів України висвітлюються у роботах Горленко І.О., Тарангул Л.Л., Данилишиної Б.М., Жука М.В., Круль В.П, Іщука С.І. , Ковтонюка М.О., Петриги М.О. Качана Є.П.,  Ковалевського В.В., Михайлюка О.Л., Семенова В.Ф. та ін.

Статистичні дані щодо розвитку окремих регіонів України містяться у офіційних державних виданнях «Статистичний щорічник України» (2006) та «Україна в цифрах».

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків, загальний обсяг роботи складає 36 сторінок.