Характерні ознаки, морфологічні особливості, поширення та значення представників рядів Лососеподібних та Оселедцеподібних

Вивчення складу їжі різних риб, особливо промислових, має велике практичне значення, так як при наявності відомостей про якісний і кількісний склад органічного світу певних водойм дозволяє з'ясувати, які види і в якій кількості можуть жити в кожному з них, при якому поєднанні видів кормова база водойм може бути всебічно використана без шкоди для подальшого відновлення її і т. д. Ці питання спеціально вивчаються в курсах з рибництва.

 

 

Головними органами дихальної системи є зябра, що складаються з багатьох пелюсток, прикріплених проксимальними кінцями до зябрових дуг на відміну від зябрових пластин хрящових риб, прикріплених однією стороною до міжзябрової перегородки. Отже, поверхня зябер кісткових риб значно більша, ніж у хрящових риб. Більш досконалий і механізм вдиху і видиху. Досить значна частина газообміну (в середньому близько 10%) відбувається через шкіру. У газообміні можуть брати участь плавальний міхур і деякі частини кишечнику[5].

На додаток до зябер риби можуть використовувати і багато інших систем газообміну. На стадії личинки помітна частина газообміну здійснюється через шкіру; кілька видів риб мають «легені», де зберігається зволожене повітря (амія) ; деякі види можуть дихати повітрям безпосередньо (гурамі).

 

 Рис. 6. Схема газообміну у риб

 

 

Серце складається з передсердя і шлуночка, одне коло кровообігу. Артеріального конуса у костистих риб немає, і артеріальна посудина, що відходить від шлуночка, починається цибулиною аорти. Кількість еритроцитів значно більша, ніж у хрящових риб, що сприяє посиленню інтенсивності процесів дисиміляції. Селезінка добре розвинена[11].

 

 

 

У видільній системі особливу роль відіграють нирки, розташовані у вигляді двох довгих темно-червоних вузьких стрічок уздовж хребетного стовпа. Дистальні кінці сечоводів (вольфові канали) з'єднуються і відкриваються назовні загальним отвором ззаду анального отвору. Від дистальної частини злилися сечоводів відходить сечовий міхур[9].

 

 

Статева система костистих риб у порівнянні з хрящовими і древніми кістковими рибами спрощена, але здатна виробляти велику кількість гамет. Два подовжених сім’яника (їх часто називають молоками) перебувають під нирками з боків плавального міхура. Насіння виходить не через вольфів канал, а через коротку трубку, утворену оболонкою сім’яника. Обидва сім'япроводи відкриваються назовні загальним статевим отвором ззаду анального і сечового отворів або загальним сечостатевим отвором. Яєчники (їх зазвичай два) в період розмноження представляють собою об'ємні мішки, наповнені ікрою, яка виходить назовні не через Мюллерові канали (вони редукуються), а через короткі трубки, що йдуть від статевих залоз і що відкриваються назовні самостійним отвором або загальним сечостатевим отвором. Отже, дозрілі яйцеклітини не потрапляють в порожнину тіла, а швидко виходять з тіла самок. Запліднення у переважної більшості видів кісткових риб зовнішнє. Внутрішнє запліднення, оалтакож живородіння властиво порівняно небагатьом представникам цього класу. Ікра відкладається на водні рослини і рідше на інші підводні субстрати, а у меншості видів – у товщу води. У зв'язку із зовнішнім заплідненням маса гамет, зигот і мальків гине. Тому плодючість кісткових риб дуже велика. Наприклад, короп виробляє більше 1 млн ікринок, щука – близько 1 млн, палтус – 2-3, 5 млн, тріска – до 1 млн. Дозрівання статевих залоз залежить від різних чинників – внутрішніх і зовнішніх. Прискорюючий вплив на дозрівання статевих залоз надають гормони гіпофіса[3].

Запліднення ікри можна здійснити в штучних умовах, змішуючи ікру і насіння риб у присутності невеликої кількості води. В даний час така методика добре розроблена й успішно застосовується в широких масштабах на так званих рибоводних заводах. Запліднена ікра розвивається у сприятливих умовах зазвичай до стадії мальків, здатних здобувати їжу в природних водоймах, куди їх випускають. Такі заходи сприяють відновленню цінних промислових риб, чисельність яких різко скоротилася внаслідок забруднення водойм, утруднення міграцій риб на місця їх розмноження, їх посиленого видобутку[12].

На швидкість росту риб впливають різні умови життя: харчування, температура, склад розчинених у воді речовин та ін. Зростання в залежності від змін умов життя йде нерівномірно. Відомо, наприклад, що він сповільнюється в холодну пору, що можна простежити на річних кільцях луски риб. Дослідження росту риб в різних водоймах мають велике теоретичне і практичне значення, так як завдяки їм можна з'ясувати, які умови сприяють йому, які навпаки, затримують його, як відновлюються запаси промислових риб і т. д.

Тривалість життя риб різна: Одні живуть менше року (деякі види хамси тощо), інші – кілька років