Пам'ятки історії та культури м. Рівне

В середині 50-х pp. щасливий випадок звів І. М. Носаля з ученим-мікробіологом АН УРСР В. Г. Дроботьком, який високо оцінив рукописи Носаля-старшого і запропонував Івану Михайловичу готувати до видання книгу. І саме завдяки В. Г. Дроботьку перша книга батька і сина Носалів «Лікарські рослини і способи їх застосування в народі» вийшла у 1958 р. в Держмедвидаві УРСР. Ця книга одразу знайшла читачів і стала настільною для тисяч людей, які цікавляться травознавством і шукають у рослині порятунок.

І. М. Носаль посилено займався науково-дослідницькою діяльністю, продовжуючи вивчення лікувальних властивостей трав. Він публікує десятки статей на ці теми у науковій та періодичній пресі, бере участь у конференціях, наукових семінарах, Про Носаля пишуть академічні часописи, створюють наукові фільми, запрошують на наукові форуми за кордон.

Останнє десятиріччя свого життя І. М. Носаль віддав написанню оновленої і доповненої переосмисленої своєї книги «Від рослини – до людини», що вийшла в київському видавництві «Веселка» за рік до його смерті.

Життя обірвалось 17 серпня 1996 р. Його останній прихисток – цвинтар в с. Тютьковичі, де спочивають члени родини Носалів.

Рівняни увічнили пам'ять одного з фундаторів народного цілительства на Волині, назвали вулицю, на якій він жив останні десятиліття, ім'ям Носаля.

Династія Носалів – цілителів травознавців, – не обірвалося: син Івана Михайловича, Костянтин Іванович Носаль живе у Рівному і продовжує славну справу свого батька і діда.

БУХАЛО Гурій Васильович

(31. 111. 1932, с. Дермань Здолбунівського району Рівненської області) – український історик, краєзнавець, музейник. У 1949 р. закінчив Здолбунівську школу № 1, потім – Рівненський державний педагогічний інститут. Працював учителем у Річицькій і Ніговищанській школах Зарічненського району, директором Малатинської і вихователем Тучинської школи-інтернату Гощанського району. З 1963 р. – у Рівненському краєзнавчому музеї. У 1980 р. захистив кандидатську дисертацію. Зараз – професор Рівненського інституту слов'янознавства. Автор книг «Рівненський краєзнавчий музей» (1978, у співавторстві), «Круг містечка Берестечка» (1993), «Холмський край наш український» (1994), «За незалежну і самостійну Україну» (1996), довідника «Рівне: вулиці, проспекти, майдани» (2000, у співавторстві) тощо, численних буклетів, публікацій у газетах, журналах, колективних збірниках.

Станом на 01. 01. 2007року в області діє 2593 колективи аматорської творчості, в яких нараховується 28043 учасників, з них: вокально-хорових – 905, музично-оркестрових – 207, хореографічних – 248, театральних – 319, фольклорних – 213, інших колективів аматорської творчості – 701.

Почесне звання “народний аматорський колектив” носить 218 колективів, 58 – “зразковий аматорський колектив”, з них народних аматорських вокально-хорових – 89, зразкових – 10, відповідно музичних – 48 – 13, хореографічних – 10-19, драматичних – 20-1, фольклорних – 59-13, кіно-фото – 5, інших – 1 (дитяча студія естетичного виховання “Ладоньки” Рівненського міського Палацу культури).

Далеко за межами області та України відомі народні аматорські хорові колективи – Лауреат Всеукраїнського конкурсу ім. П. Демуцького хор Березнівського РБК (керівник заслужений працівник культури України Федір Гощук), дипломанти Всеукраїнського та обласних фестивалів з народного хорового співу хор “Діброва” Корецького (керівник Віталій Сидорчук) та Радивилівського (керівник заслужений працівник культури України Леонід Лісковий) районних будинків культури, Лауреат Всеукраїнського фестивалю ім. М. Леонтовича, дипломант Всеукраїнських та обласних фестивалів народна аматорська хорова капела Дубенського РБК (заслужений працівник культури України Ганна Катанаш).

На Рівненщині активно функціонують, виконуючи культурно-дозвіллєву та виховну функції аматорські театри. Серед них: народний аматорський театр Острозького РБК, режисер К. Руда. Колектив заснований у 1939р., за творчі успіхи – високу художню майстерність вистав НАТ, одному з перших в Україні, у 1959р. присвоєно почесне звання “народний”, колектив є лауреатом багатьох фестивалів і конкурсів часів радянської доби та лауреатом І Всеукраїнського фестивалю-конкурсу аматорського театрального мистецтва у м. Києві (1991р.), лауреатом Всеукраїнського конкурсу “Від Гіпаніса до Борисфена” у м. Очакові Миколаївської області (1997р.). Бездоганно будує свою організаційно-творчу та навчально-виховну роботу народний аматорський театр Рівненського міського Палацу культури “Текстильник” режисер А. Гаврюшенко (присвоєно звання “народний” у 1978). Тільки за роки Незалежності колектив стає лауреатом Всеукраїнських конкурсів: “Театральна осінь” у м. Прилуки Чернігівської області (2005р.), “Від Гіпаніса до Борисфена” у м. Очакові Миколаївської області (1999р.) та лауреатом Міжнародного фестивалю-конкурсу “Рампа Дружби – 2007р. ” у м. Євпаторії А. Р. Крим. Колектив систематично обслуговує шкільного глядача. До провідних народних аматорських театрів області відносяться: народний аматорський театр Дубенського РБК (режисер З. Новосад), народний аматорський театр Гощанського районного об’єднання культури і дозвілля (режисер А. Машлай), народний аматорський театр Рафалівського МБК Володимирецького району (режисер Г. Стельмах), народний аматорський театр естрадних мініатюр Радивилівського РБК (худ. кер. В. Гладиш). Вищезгадані колективи є постійними учасниками обласних фестивалів, поліпшують культурне обслуговування населення області.

Серед хореографічних аматорських колективів слід відмітити такі колективи: Заслужений аматорський ансамбль танцю України “Полісянка” Рівненського міського будинку культури (керівник Заслужений діяч мистецтв України Віктор Марущак) – учасник, лауреат, дипломант Міжнародних фестивалів в Канаді, Болгарії, Баварії,