Використання інформаційно-комунікаційних технологій у процесі формування професійної компетентності вчителя хімії (фрагмент майстер-класу)

 

 

Стрімкий розвиток комп’ютерної техніки та її різноманітного програмного забезпечення – одна з характерних прикмет розвитку сучасного суспільства. Технології, основним компонентом яких є комп’ютер, проникають практично в усі сфери людської діяльності.

Сучасна шкільна освіта, як один з компонентів соціальної системи, орієнтована на розвиток особистості учня в процесі активної пізнавальної діяльності. Головним завданням освіти сьогодні стає не стільки оволодіння сумою знань, скільки розвиток творчого, самостійного мислення школярів, формування вмінь і навичок самостійного пошуку, аналізу й оцінки інформації. Для вирішення такого завдання недостатньо тільки підручника, традиційної діяльності вчителя, пов’язаної з керуванням процесом навчання. Необхідний доступ до значно ширших і різноманітних джерел інформації. Окрім того, потребам сучасного процесу навчання відповідає така організація діяльності вчителів, що формуватиме їх професійну компетентність. Сам час диктує необхідність по-новому організувати роботу педагога, спрямувати його зусилля на розвиток в учнів самостійного творчого мислення. Тож використання на уроках хімії нових інформаційних технологій вважаємо просто необхідним. Зрозуміло, що мова не йде про обладнання кабінету хімії необхідною кількістю комп’ютерів і організацію навчального процесу таким чином, щоб школярі постійно працювали з комп’ютерними програмами чи у мережі Інтернет. Ані комп’ютер сам по собі, ані мережа Інтернет не в змозі замінити безпосереднє спілкування учнів з педагогом і між собою. Тобто, мова йде про доцільне залучення комп’ютерних технологій у процес здобуття хімічної освіти, використання нових інформаційних технологій, які сприятимуть реалізації дидактичних цілей і завдань відповідно до вимог модернізації освітнього стандарту.

 

інформаційних технологій у навчальному процесі

У педагогічній практиці інформаційними технологіями навчання називають усі технології, які використовують спеціальні технічні інформаційні засоби. Комп’ютерні технології навчання – це процеси підготовки та передачі пізнавальної інформації, засобом здійснення яких є комп’ютер.

Основною метою впровадження нових інформаційних технологій навчання є підготовка учнів до повноцінної життєдіяльності в умовах інформаційного суспільства.

Відповідно до мети, виділяються такі педагогічні завдання нових інформаційних технологій навчання:

‒інтенсифікація всіх рівнів навчально-виховного процесу, підвищення його ефективності та якості;

‒побудова відкритої системи освіти, що забезпечує кожній дитині власний шлях самоосвіти;

‒системна інтеграція предметних галузей освіти;

‒розвиток творчого потенціалу учня, його здібностей до комунікативних дій;

‒розвиток умінь експериментально-дослідницької та пізнавальної діяльності;

‒формування інформаційної культури учнів.

Комп’ютер може використовуватися на всіх етапах навчання і виконує при цьому різні функції: вчителя, інструмента пізнання, об’єкта навчання, ігрового середовища. Важливим є те, що нові інформаційні технології навчання дозволяють розв’язувати такі дидактичні завдання:

‒вивчення явищ і процесів у мікро- та макросвіті, у складних технічних та біологічних системах на основі використання засобів комп’ютерної графіки та комп’ютерного моделювання;

‒подача у зручному для вивчення вигляді різних хімічних та фізичних процесів, які реально протікають з дуже великою або дуже малою швидкістю.

Засоби нових інформаційних технологій навчання поділяються на апаратні, програмно-методичні та навчально-методичні.

Педагогічні програмні засоби, які застосовуються у школі, діляться на такі види:

‒навчальні;

‒контролюючі;

‒додаткові;

‒багатофункціональні.

Пріоритетним напрямом інформатизації в закладах освіти є формування та розвиток освітньо-інформаційного середовища з урахуванням умов функціонування закладу, ресурсів, стану комп’ютеризації.

Як свідчить досвід, орієнтація на використання інформаційно-комп’ютерних технологій вносить певні зміни в процес організації діяльності всіх учасників навчально-виховного процесу. Ці зміни стосуються пізнавальних, комунікативних й особистісних сфер, трансформують виконавську ланку діяльності та її мотиваційну регуляцію. Сьогодні найбільш реалізованим у практиці роботи шкіл є фрагментарне використання комп’ютерів у навчально-виховному процесі в рамках традиційної моделі навчання для розв’язання окремих дидактичних завдань. За такого підходу в учителів з’являється можливість поєднання різноманітних традиційних технологій навчання з інформаційними. У цьому разі використання нових інформаційних технологій пов’язане з розв’язанням кількох типів дидактичних завдань:

‒використання комп’ютерів для виконання обчислювальних операцій та друкування текстів;

‒комп’ютер та навчальні програми як носії навчальної інформації;

‒комп’ютер на уроці хімії як засіб наочності;

‒виконання комп’ютером контролюючої функції;

‒використання комп’ютерної техніки і телекомунікаційних систем для дослідницької діяльності учнів у позаурочний час.

Другий напрямок використання нових інформаційних технологій у навчанні пов’язаний із упровадженням навчальних комп’ютерних моделей, імітаційно-моделювальних програм, дистанційного навчання з використанням можливостей Інтернет. Цей напрямок включає такі види пізнавальної діяльності: імітація експерименту, дослідницька робота за комп’ютером, обчислювальні експерименти, телекомунікаційні навчальні проекти. При цьому з’являється можливість проведення експериментів із візуалізацією результатів на екрані, перевірки і відстоювання учнями певних гіпотез або їх спростування. Процес передачі готових знань замінюється експериментально-дослідницькою діяльністю. Але означені підходи до навчання хімії не завжди узгоджуються з класно-урочною системою навчання. Тому цей напрямок може бути реалізований у ході навчання обдарованої молоді в позаурочний час.

Розглянуті напрямки і види використання нових інформаційних технологій при вивченні хімії пов’язані із залученням різних педагогічних програмних засобів.

 

Відомо, що нині основним джерелом інформації є всесвітня мережа Інтернет та електронні носії (комп’ютерні програми). Сучасні діти повинні отримувати повний обсяг знань з усіх предметів. Для цього треба використовувати як традиційні форми і методи проведення уроків,