+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип работы:
Дипломна робота
К-во страниц:
93
Язык:
Українська
style="text-align: justify;">Тоді державами-членами НАТО стали США, Канада, Ісландія, Великобританія, Франція, Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Норвегія, Данія, Італія і Португалія. Це «трансатлантичний форум» для проведення країнами-союзниками консультацій з будь-яких питань, що зачіпають життєво важливі інтереси його членів, включаючи події, здатні поставити під загрозу їхню безпеку.
Однією з декларованих цілей НАТО є забезпечення стримування будь-якої форми агресії відносно території будь-якої держави-члена НАТО або захист від неї.
Головна мета НАТО – гарантувати свободу і безпеку всіх своїх членів у Європі та Північній Америці відповідно до принципів Статуту ООН. Для досягнення цієї мети НАТО використовує свій політичний вплив і військовий потенціал відповідно до характеру загрози безпеці, з якими стикаються його держави-члени.
Діюча стратегічна концепція, опублікована в 1999 р., Визначає пріоритети НАТО наступним чином:
‒виступати основою стабільності в євроатлантичному регіоні;
‒служити форумом для проведення консультацій з проблем безпеки;
‒здійснювати стримування та захист від будь-якої загрози агресії проти кожної з держав-членів НАТО;
‒сприяти ефективному запобіганню конфліктів і брати активну участь у врегулюванні криз;
‒сприяти розвитку всебічного партнерства, співпраці та діалогу з іншими країнами євроатлантичного регіону.
Найвищим військовим органом НАТО є Військовий комітет, що складається з начальників генеральних штабів країн – членів НАТО і цивільного представника Ісландії, що не має регулярних збройних сил, і збирається не рідше двох разів на рік на свої засідання.
Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ). Існує з 1975 року і є найбільшою регіональною організацією світу, яка займається питаннями безпеки.
Мета діяльності організації – запобігання та врегулювання конфліктів в регіоні, ліквідація наслідків конфліктів. На 2008 рік до складу ОБСЄ об'єднувала 56 держав, які знаходяться не тільки в Європі, а й у Центральній Азії та Північній Америці.
Основними органами організації є:
1. Саміт (Зустріч на вищому рівні) – періодично проводиться зустріч глав держав і урядів країн ОБСЄ.
2. Рада міністрів закордонних справ – щорічна (окрім року зустрічей на вищому рівні) зустріч міністрів закордонних справ держав-учасниць ОБСЄ.
3. Постійна рада під керівництвом голови, що займає цю посаду протягом року – проводить на регулярній основі політичні консультації і приймає рішення
4. Форум з співробітництва в галузі безпеки – регулярно обговорює питання контролю над озброєннями.
5. Верховний комісар у справах національних меншин
6. Бюро з демократичних інститутів і прав людини ОБСЄ
7. Парламентська асамблея ОБСЄ
8. Представник з питань свободи ЗМІ – Спостерігає за розвитком ситуації у галузі засобів масової інформації в державах-учасницях ОБСЄ.
Генеральний секретар – очолює Секретаріат. Призначається Радою міністрів строком на 3 роки. У 2010 році головою ОБСЄ був представник Казахстану (вперше для республік колишнього СРСР), в 2011 році головою є Литва, в 2012 році – Ірландія, в 2013 році – України.
ОБСЄ створено виконувати певні цілі, а саме:
‒забезпечення миру і безпеки в Європі;
‒підтримання розрядки міжнародної напруженості;
‒забезпечення дотримання прав людини;
‒дотримання у відносинах між країнами принципів міжнародного права.
ОПЕК – міжнародна економічна організація, яка об'єднує більшість провідних країн-експортерів нафти, регулює об'єм видобутку і ціну нафти на світовому ринку. Члени ОПЕК контролюють 2/3 світових запасів нафти.
Механізм регулювання ОПЕК світового ринку нафти полягає у встановленні сумарного ліміту видобутку нафти для країн-членів, коригуванні цього ліміту з урахуванням рівня цін на світовому ринку нафти, розподілу загального ліміту між країнами-членами і контролю за дотриманням встановлених квот.
Основними цілями створення Організації є:
‒координація та уніфікація нафтової політики держав-членів;
‒визначення найбільш ефективних індивідуальних і колективних засобів захисту їх інтересів;
‒забезпечення стабільності цін на світових ринках нафти;
‒увага до інтересів країн-виробників нафти і необхідності забезпечення: стійких доходів країн-виробників нафти; ефективного, рентабельного і регулярного постачання країн-споживачів; справедливих доходів від інвестицій у нафтову промисловість; охорони навколишнього середовища в інтересах нинішніх і майбутніх поколінь;
‒співпраця з країнами-нечленами ОПЕК з метою реалізації ініціатив щодо стабілізації світового ринку нафти.
Вищий орган ОПЕК – Конференція міністрів держав, що входять в організацію, діє також Рада директорів, у якій кожна країна представлена одним делегатом.
Конференція визначає основні напрями політики ОПЕК, шляхи і засоби їх практичного здійснення і приймає рішення з доповідей та рекомендаціям, що подаються
Радою керуючих, а також по бюджету. Вона доручає Раді підготовку доповідей та рекомендацій з будь-яких питань, що становлять інтерес для організації [20, 21].
Конференція утворює і сама Рада керуючих (по одному представнику від країни, як правило, це міністри нафти, добувної промисловості або енергетики).
Генеральний секретар є вищою посадовою особою організації, повноважним представником ОПЕК і головою Секретаріату. Він організовує і керує роботою організації.
Північноамериканська угода про вільну торгівлю (НАФТА)
Північноамериканська угода про вільну торгівлю (НАФТА) набрала чинності 1 січня 1994 року. До НАФТА входять США, Мексика і Канада.
Правила НАФТА розроблені з урахуванням вимог ГАТТ/СОТ і відповідно до цих правил. Угода НАФТА має велике значення для всіх, хто займається торгівлею з будь-якою із країн-членів. НАФТА містить програму економічної інтеграції, відповідно до якої країни-члени повинні протягом 15 років після набуття