Реалізація контролю органами державної казначейської служби

Щоб уникнути проблеми, яка виникає у віддалених сільських та селищних пунктах, потрібно зробити виїзне робоче місце. Це дасть змогу ефективніше використовувати бюджетні кошти та задовольняти інтереси та потреби всіх учасників бюджетного процесу.

Ефективна діяльність казначейських органів щодо обслуговування місцевих бюджетів можлива лише за наявності досконалої законодавчо-нормативної бази.

Удосконалення потрібно здійснювати одночасно у двох напрямах: шляхом прийняття нових нормативних актів з метою правового врегулювання неврегульованих аспектів діяльності з виконання бюджетів та шляхом внесення змін до вже діючих нормативних актів для забезпечення їхньої відповідності Бюджетному кодексові України, нівелювання неузгодженостей і суперечностей положень даних актів із чинним законодавством України, передусім ― податковим, банківським законодавством, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Важливе значення для забезпечення вдосконалення казначейського обслуговування місцевих бюджетів за видатками належить пошуку більш ефективних шляхів управління бюджетними коштами. Основною передумовою підвищення ефективності управління коштами місцевих бюджетів є запровадження повнофункціонального казначейського обслуговування місцевих бюджетів як за доходами, так і за видатками. Це прискорило розрахунки за коштами місцевих бюджетів, посилило контроль за витрачанням коштів, дозволило забезпечити покриття тимчасових касових розривів, що виникають під час виконання місцевих бюджетів, шляхом:

‒надання органами Державної казначейської служби безвідсоткових короткотермінових та середньострокових позичок місцевим бюджетам за рахунок змобілізованих на єдиному казначейському рахунку фінансових ресурсів;

‒виділення бюджетних асигнувань слід здійснювати з урахуванням зареєстрованих в обліку ДКСУ зобов’язань розпорядників та одержувачів бюджетних коштів;

‒запровадження програмно-цільового методу;

‒посилення відповідальності головних розпорядників бюджетних коштів, за неефективне управління бюджетними коштами. У результаті чого існують невикористані кошти і кредиторська заборгованість.

Щоб уникнути проблеми, яка виникла через відсутність єдиної методики відображення в бухгалтерському обліку операцій, які здійснюються у державному секторі між розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів та у органів Державної казначейської служби, слід розробити та запровадити єдині національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку та єдиний план рахунків, тобто потрібна модернізація системи бухгалтерського обліку у держаному секторі та у тому числі запровадження Інституту державних бухгалтерів.

Удосконалення системи фінансової звітності дасть можливість одержати на якісно новій основі всю досяжну повну інформацію про державний сектор країни та зіставити бюджетні показники з аналогічними показниками інших країн. Для внутрішніх користувачів така інформація може стати предметом серйозного аналізу, на якому буде базуватися планування і розробка податково-бюджетної політики, оцінка впливу діяльності державного сектора на економіку країни.

Створення уніфікованої організаційно-інформаційної облікової системи, дієвість і ефективність якої можна забезпечити шляхом модернізації фінансово-бухгалтерських служб суб'єктів державного сектора, що буде передбачати посилення їхнього статусу, розширення повноважень і підвищення відповідальності керівників служб за стан ведення бухгалтерського обліку та ефективності використання бюджетних коштів.

Створення уніфікованої організаційно-інформаційної облікової системи сприятиме оптимізації казначейського обслуговування Державного бюджету України, удосконаленню взаємодії всіх учасників бюджетного процесу, розвитку електронного документообігу.

 

 

В умовах структурних змін, які відбуваються в економіці України, одним із пріоритетних постає питання раціонального функціонування такої системи виконання місцевих бюджетів, яка забезпечила б обґрунтоване та доцільне використання фінансових ресурсів країни. З місцевих бюджетів здійснюються видатки на утримання органів місцевого самоврядування, загальноосвітніх, медичних та культурних закладів, що перебувають у віданні відповідних рад. Складна структура місцевих бюджетів, необхідність раціонального і ощадливого витрачання бюджетних коштів, а також потреба встановлення раціонального взаємозв'язку між Державним та місцевими бюджетами і зумовила необхідність запровадження казначейського обслуговування місцевих бюджетів. Ефективна робота органів ДКСУ в напрямку обслуговування місцевих бюджетів за доходами і видатками має забезпечити прозорість у розподілі бюджетних ресурсів, а також удосконалити систему контролю за бюджетними процесами, належним виконанням нормативно-правових актів у всіх сферах бюджетної системи через систему функціонування Єдиного казначейського рахунку. Проте система казначейського обслуговування місцевих бюджетів на сучасному етапі потребує удосконалення.

В основі казначейського обслуговування місцевих бюджетів за видатками лежить комплекс організаційних процедур щодо доведення розпорядникам коштів планових показників бюджетних асигнувань відображення в обліку затверджених кошторисів, планів використання бюджетних коштів, обліку та консолідації інформацій за зобов’язаними розпорядників та одержувачів бюджетних коштів. Лише після виконання обов’язкових організаційних функцій здійснюються видатки розпорядників та одержувачів бюджетних коштів. Перерахування коштів здійснюється шляхом оплати витрат та спеціальних реєстраційних рахунків розпорядників та одержувачів коштів.

Перерахування коштів на здійснення видатків та оплати витрат розпорядникам коштів бюджету здійснюється відділенням Державного казначейства за наявності даних про територіальне розташування мережі установ, організацій на підставі розпису асигнувань місцевих бюджетів.

Розписи складаються відповідно до бюджетних призначень, встановлених рішенням Ради про місцевий бюджет. Розпис асигнувань місцевих бюджетів затверджує фінансовий орган та передає його до управління Державного казначейства. Витяги з розписів доводяться головним розпорядником, що є підставою до затвердження у встановленому порядку кошторисів платників асигнувань та планів використаних бюджетних коштів.

Доведені обсяги бюджетних асигнувань є підставою для взяття розпорядниками та одержувачами коштів зобов’язань на здійснення видатків. Наявність та облік реєстрів зобов’язань з фінансових зобов’язань, а також залишків коштів на рахунках розпорядників коштів є обов’язковою умовою проведення видатків.

Бюджетний контроль, будучи різновидом фінансового контролю, містить у собі всі сутнісні риси