Інформаційний бізнес і його особливості в умовах України

 

 

 

Вступ

1. Теоретичні аспекти інформаційного ринку

1.1. Поняття та структура інформаційного ринку

1.2. Механізм функціонування інформаційного ринку

2. Сучасний стан інформаційного ринку України

2.1. Етапи та тенденції розвитку інформаційного ринку України

2.2. Інтеграція України у світовий інформаційний простір

Висновки

Список використаної літератури

  

 

Інформаційний простір України, одним із чинників формування якого є інформаційний ринок, забезпечує умови для генерування знань, що набуває особливої актуальності на сучасному етапі розвитку економіки – економіки, що заснована на знаннях.

Інформаційний ринок виходить у нинішніх умовах на перший план, бо є одним із джерел постачання найважливіших ресурсів для сучасного етапу розвитку економіки – інформаційних, а також інформаційних продуктів, послуг та комунікацій для роботи з ними.

Україна повинна розвивати внутрішній інформаційний ринок, що дозволить послабити залежність від експорту та посилити стабільність розвитку економіки, а сильна внутрішня конкуренція активізуватиме діяльність суб'єктів інформаційного ринку.

Інноваційність, яка притаманна сучасному етапу розвитку економіки, забезпечується практично людським капіталом, а для його формування необхідні знання та інформація, тобто інформаційне забезпечення, високий рівень якого можливо забезпечити за наявності розвиненого інформаційного ринку, що не тільки надає самі інформаційні ресурси, а за допомогою інших об'єктів даного ринку сприяє й процесу забезпечення ними.

Роль інформації у матеріальному виробництві наразі значно підвищилася через активізацію інноваційної діяльності, в основі якої вона знаходиться як у «чистому» вигляді, так і у формі знань. Перехід до розширення інформаційного виробництва та реалізації інформаційної продукції і послуг змінює місце і перспективи країни в світовій економіці, забезпечує її технологічну незалежність, підвищує конкурентоспроможність, що й обумовлює актуальність формування та розвитку інформаційного ринку та загострює проблему інформаційного забезпечення сучасного етапу розвитку економіки.

Новий етап розвитку суспільства та його економічної складової, процеси формування та розвитку інформаційного ринку досліджували вчені С. Кулицький, Е. Петрова, І. І. Родіонов, В. А. Цвєткова, О. Чубукова, А. Чухно, С. Ф. Лазарєва, Л. С. Винарик. Формування національного інформаційного ринку розглядається не тільки як суттєвий чинник зростання міжнародного рейтингу України, а й як поштовх для розгортання підприємництва.

Обєкт дослідження – інформаційний простір України.

Предмет дослідження – інформаційний ринок України в умовах євроінтеграції.

Мета дослідження – дослідити стан інформаційного ринку та рівень його розвитку в Україні, визначити її місце у світовому ринку інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ).

Згідно з метою і предметом дослідження було визначено такі завдання:

• розглянути теоретичні аспекти інформаційного ринку;
• дослідити механізм функціонування інформаційного ринку;
• проаналізувати етапи та тенденції розвитку інформаційного ринку України;
• розглянути стан інформаційного ринку України;
• дослідити інтеграцію України у світовий інтеграційний простір.

Методи дослідження. Для розвязування поставлених завдань використано такі методи наукового дослідження: теоретичний аналіз літературних джерел, синтез, порівняння, статистичний, прогнозування.

  

 

 

Поняття інформаційного ринку та його об'єктів не має загальноприйнятої дефініції. У Законі України «Про науково-технічну інформацію» він визначається як «система економічних, організаційних і правових відносин щодо продажу і купівлі інформаційних ресурсів, технологій, продукції та послуг» [2].

Інформаційний ринок – це сукупність організованих відповідним чином економічних відносин різних суб'єктів щодо купівлі-продажу інформаційних ресурсів, інформаційної продукції та послуг.

Під інформаційним ринком розуміють сукупність економічних, організаційних та правових відносин з приводу реалізації (продажу та придбання) інформаційних технологій, продукції та послуг [11, 210].

Інформаційний ринок визначають і як систему правових, соціально-економічних та виробничих відносин, що формуються за умов існування різних форм власності та конкуренції, в процесі обміну інформаційними продуктами та послугами між виробниками та споживачами з метою задоволення інформаційних потреб [12, 239].

Виділення основних взаємодіючих складових інформаційного ринку, поділ його на сектори та сегменти може здійснюватися за різними ознаками: за формою надання інформації, за характером, сферою застосування, за ступенем зміни рівня знань за використання інформаційних продуктів і послуг тощо. Це залежить відмети такого поділу.

Сектори інформаційного ринку виокремлюють за ознакою однорідності інформаційних продуктів і послуг. Предметом продажу та обміну на інформаційному ринку є: інформаційні ресурси, технології та системи, ліцензії, патенти, товарні знаки, «ноу-хау», інженерно-технічні послуги, інформація та інші види інформаційних послуг.

Огляд статистичних довідників розвинутих країн переконує в тому, що спеціальних видань з розподілення інформаційної продукції за галузями чи секторами економіки і відповідного поділу інформаційного ринку на сектори немає.

Узагальнивши різні підходи до поділу інформаційного ринку, виділимо сектори, які найбільше відповідають міжнародним стандартам, що особливо важливо для статистичного аналізу розвитку інформаційних ринків різних країн[12, 241]:

• Апаратні засоби оброблення інформації;
• Телекомунікаційне обладнання;
• Програмні продукти;
• Послуги;
• Електронна інформація;
• Електронні угоди;
• Інтегровані інформаційні системи.

Ринок апаратних засобів оброблення інформації включає: системи оброблення даних (обчислювальні системи); багатокористувацькі системи; великі системи; середні системи; малі системи; робочі станції; персональні комп'ютери (ПК); портативні ПК; настільні ПК; принтери для ПК; офісне обладнання; апаратуру передавання даних; мережеве обладнання.

Ринок телекомунікаційного обладнання включає:

обладнання, що розміщується у приміщеннях користувача (приватні телефонні установки,