Науковий вісник «Асканія-Нова»

НАУКОВИЙ ВІСНИК

“АСКАНІЯ-НОВА”

 

ІНСТИТУТ ТВАРИННИЦТВА

СТЕПОВИХ  РАЙОНІВ

ім. М.Ф. Іванова «Асканія-Нова» -

 

 

Науково-теоретичний фаховий журнал

 

2009 р.

 

Науково-теоретичний фаховий журнал

Науковий вісник «Асканія-Нова»

Інституту тваринництва степових районів імені М.Ф. Іванова «Асканія-Нова» - Національного наукового-селекційно-генетичного центру з вівчарства

(Постанови ВАК України № 1-05/2 від 27.05.2009 р., № 1-05/03 від 08.07.2009 р.)

       Випуск 2., 2009 -  240 с.

 

У збірнику висвітлено результати наукових досліджень з питань селекції, генетики, технології, біотехнології, годівлі с.-г. тварин, кормовиробництва та економіки ведення галузі тваринництва. Розрахований на наукових працівників, аспірантів, викладачів вищих навчальних закладів та виробників, які працюють над вирішенням важливих питань агропромислового комплексу.

 

Рекомендовано до друку вченою радою Інституту тваринництва степових районів «Асканія-Нова». Протокол № 7 від 17 серпня 2009 р.

 

Точка зору редколегії не завжди збігається з позицією авторів.

 

 

 

РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ:

ГОЛОВНИЙ РЕДАКТОР: к.с.-г.н. В.І. Вороненко

ЗАСТУПНИК ГОЛОВНОГО РЕДАКТОРА: д.с.-г.н. В.М. Іовенко

д.с.-г.н. П.І. Польська; д.с.-г.н. Л.Ф. Крилова;

проф., д.с.-г.н.  В.П. Коваленко; проф., д.с.-г.н.  Т.І. Нежлукченко;

проф., д.с.-г.н.  Б.О. Вовченко; проф.,  д.с.-г.н. В.Г. Пелих;

проф., д.с.-г.н.  В.С. Топіха; проф., д.с-г.н.  Т.В. Підпала;

проф., д.с.-г.н.  Є.М. Агапова; к.с.-г.н. П.Г. Жарук;

к.с.-г.н. В.Г. Назаренко; к.с-г.н. Г.І. Буюклу;

к.біол.н. Л.О. Омельченко; к.екон.н. О.Д. Горлова

Відповідальний секретар:  В.П. Мусієнко

 

 

Адреса редколегії:

75230, смт. Асканія-Нова, вул. Червоноармійська, 1

Чаплинського р-ну, Херсонської обл.,  тел. (05538) 6-16-55

 

Свідоцтво про державну реєстрацію

Серія КВ № 14282-3283Р

     від 18.07. 2008 р. ©  Інститут тваринництва степових

   районів імені М.Ф. Іванова «Асканія-  

   Нова» - Національний науковий селек- ційно-генетичний центр з вівчарства

К 339.977

 

 

                       А. В. Новоставська, О. В. Свістула

 

Інститут тваринництва степових районів імені М. Ф. Іванова «Асканія-Нова» - Національний науковий селекційно-генетичний центр з вівчарства

 

       Виходячи зі світових тенденцій, розглянуто пріоритетні напрями розвитку таких галузей тваринництва, як скотарство, свинарство, вівчарство,а також  динаміку поголів’я сільськогосподарських тварин та їх продуктивність у світі.  

 

      Ключові слова: скотарство, свинарство, вівчарство, продукція тваринництва, продукти харчування, м’ясо, ринок

 

Загальновідомо, що вирішальне значення у забезпеченні потреб людини  повноцінними продуктами харчування мають провідні галузі тваринництва. В наш час, при гостро окресленому недостатньому забезпеченні аграрного сектору виробничими ресурсами, через значне погіршення стану товаровиробників першочерговим є реалізація цільної системи заходів, спрямованих на стабілізацію і  подальший  ефективний  розвиток  його  галузей [2]. При цьому пріоритетними заходами є цілеспрямований процес удосконалення племінних і продуктивних якостей тварин шляхом використання кращого вітчизняного та світового генофондів; інтеграція сільськогосподарських товаровиробників з переробними підприємствами; державне стимулювання створення господарств, які б співпрацювали зі світовими лідерами в галузі тваринництва; впровадження ефективних енергозберігаючих технологій утримання худоби; вирощування ремонтного молодняку; заготівля, зберігання та використання  високоякісних кормів. 

Скотарство – провідна галузь тваринництва. Розведення великої рогатої худоби являє собою певну економічну зацікавленість перш за все тому, що воно забезпечує людину найціннішими висококалорійними продуктами харчування. Воно є притаманним для лісових та степових районів помірного поясу, які багаті на природні і  культурні пасовища. Світове стадо великої рогатої худоби налічує 1,3 млрд. голів, яке досить рівномірно розташоване по континентах. Більшість поголів’я сконцентровано в Індії, Бразилії, США, Китаї, Аргентині, Росії [3].

Молочне скотарство більш масово розташоване у промислово-розвинених країнах Північної Америки та Європи, Новій Зеландії і в таких державах, як країни Балтії, Білорусь, Росія (північний захід і центр Європейської частини). Слід зазначити, що такі країни, як Австралія, Нова Зеландія та деякі інші мають умови цілорічного випасу худоби на пасовищах, в той час, як Фінляндія, Нідерланди, Данія, Білорусь, Росія поєднують пасовищне утримання  зі стійловим у зимовий час. У високорозвинених країнах цей тип тваринництва будується на інтенсивній основі, де велика увага приділяється племінному відбору високопродуктивних порід, меліорації, удобренню та обладнанню природних кормових угідь,  механізації найбільш трудомістких робіт тощо, в результаті чого досягнуто високих показників продуктивності молочної худоби [2]. Так, у США, Данії, Нідерландах, Швеції надої від однієї корови перевищують 6 тис. кг, в Японії – 5 тис. кг. В той час, як у Росії цей показник становить 2,8 тис. кг, Аргентині – 2,6 , Китаї – 1,6 , Монголії – 0,35 тис. кг. Найбільшими виробниками молока в світі є США, Росія, Індія, Бразилія, а також Західна Європа [4].

М’ясне скотарство. В наш час ситуація на світовому ринку м’яса розвивається під дією одразу декількох головних факторів, кожен з яких вже сам по собі має змогу суттєво вплинути на загальну динаміку. Це, перш за все, ціна на енергоносії, коливання курсу американського долара, різке зростання