Еволюційні зміни послуг поштового зв’язку

 

Пошта, установа, що бере на себе доручення з доставки кореспонденції. Часто пошта поряд з цим організовує також перевезення пасажирів безрейковими шляхами.

З розвитком пошти розширюються і її функції: вона бере на себе доставку посилок, переказ грошей та ряд інших доручень в інші місцевості, в інші держави.

Виникнення пошти відносять до дуже далеких часів. Добре була налагоджена пошта вже в стародавній Персії. На поштових станціях завжди були напоготові верхові гінці, з великою швидкістю доставляли прибулу кореспонденцію до наступної станції, звідки новий гонець доставляв її далі. Це була перша так звана естафетна пошта.

Подібна ж пошта була і в стародавньому Римі, там на неї було покладено також і перевезення урядових чиновників. Зміст поштових станцій часто оголошувався натуральною повинністю місцевого населення. Кореспонденція перевозилася майже виключно державна. У стародавньому Римі станції завдяки роз'єднаності, що властива феодальній державі, пошта перестала бути державною установою. Виникли і до кінця стародавнього Риму станції отримали широкий розвиток пошти окремих міст і корпорацій (духовних орденів, купецьких гільдій і пр). У 12-13 ст. виникла пошта, організована містами; міські гінці доставляли і приватну кореспонденцію.

У міру розвитку торгових відносин потреба в добре налагодженій пошті зростала. У 16 ст. у Німеччині виникла перша імперська пошта, якою могло користуватися все населення. До 1867 року вона перебувала в монополії приватного підприємця (Таксис). З розвитком капіталізму пошта набуває все більшого значення і оголошується всюди монополією держави [4, 176].

Коротко розглянемо вклад організаторів поштового зв’язку.

Араго Етьєн – Генеральний директор пошт. Провів реформу поштової справи і в 1848 р. впровадив поштову марку у Франції (Марка увійшла в обіг 1849 р.). його портрет зображено на французькій марці 1948 р.

Бектон Вальтер – англійський філателіст. У 1931 р. нагороджений медаллю Лінденберга. Відомий як автор численних праць з питань дослідження виготовлення поштових марок. Багато разів був членом жюрі міжнародних філателістичних виставок.

Бішон Генрі – головний поштмейстер Англії в 60-х рр. XVII сг. Вважають, що йому належить пріоритет винаходу поштового штемпеля. Найдавніші дати, позначені на цьому штемпелі, – 19 і 24 квітня 1661 р. Штемпель мав форму кола, поділеного горизонтальною лінією (або без поділу), овалу, літери «В» чи «Е». В одній частині двома літерами позначався місяць, а в другій арабськими цифрами – день. Лист штемпелювався на кожній поштовій станції, отже, можна було проконтролювати весь його шлях.

Грей Джон Едвард – один з перших колекціонерів поштових марок, служитель Британського музею в Лондоні, укладач каталога поштових марок, який в минулому столітті витримав шість видань.

Кестл Марцелус – президент Королівського філателістичного товариства в Лондоні і редактор журналу «Лондонський філателіст», заснованого в 1892 р. Нагороджений медаллю Лінденберга в 1909 р. Лінденберг Карл – юрист за професією, автор кількох книг з філателії («Марки Бадепа», «Конверти німецьких держав», «Каталог марок імперського поштового музею» та ін.). В 1904 р. був обраний почесним членом Берлінського філателістичного клубу. В 1905 р. засновано медаль Лінденберга, яка присуджувалась один раз на рік, починаючи з 1906 р., за кращу філателістичну дослідницьку працю.

Пембертон Едуард – англійський філателіст і торговець поштовими марками, один з ініціаторів створення філателістичного товариства в Лондоні (з 1869 р. – Королівського філателістичного товариства) і член його комітету, редактор ряду філателістичних журналів. Автор книги «Підробки і способи їх розпізнавання» (написав разом з Т. Льюїсом) та «Довідника філателіста». Вважається основоположником наукової філателії. Потіке Альфред – французький філателіст, укладач першого ілюстрованого каталога поштових марок світу, який вийшов у 1861 р. В ньому описано 1080 марок і 132 поштових конверти (все, що на той час вийшло). На відміну від каталога О. Б. Левро (що вийшов перед цим) наведено репродукції марок.

Стефан Генріх – ірусський поштовий радник, з 1870 р. – генеральний директор пошти Північнонімецького союзу. В 1867 р. з його ініціативи прийнято Закон про поштову службу, який встановлював єдині поштові тарифи залежно від ваги відправлень, без врахування відстані; ініціатор створення (1874 р.) Поштового союзу 20 країн Європи, що згодом перетворився у Всесвітній поштовий союз, організатор першого в світі поштового музею (1872 р.). Оформленням стендів для колекції марок цього музею керував Карл Лінденберг випустив перші в країні (1870 р.) поштові картки (Перші в світі поштові картки незадовго перед цим (1 жовтня 1869 р.) було випущено в Австрії). Портрет Стефана Генріха зображено на поштових марках та поштових картках.

Турн-і-Таксиси – династія власників приватних поштових контор у ряді європейських країн. В XV-XVI ст. було встановлено зв'язок Відень -Інсбрук, Відень – Брюссель, Відень – Мілан – Венеція – Рим, Брюссель – Париж та ін. Турн-і-Таксиси вступили до Німецько-австрійського поштового союзу, що згодом обмежив їхню діяльність. В 1866 р. їх пошта припинила своє існування. З 1852 по 1866 р. випустили 54 поштові марки, на них вказано прізвище власників пошти.

Хілл Роуленд – англійський королівський поштмейстер (з 1854 р.), 6 травня 1840 р. ввів в обіг першу в світі поштову марку «чорний пенні». На одній з бельгійських марок зображено Хілла Роуленда, який розглядає з дітьми колекцію