Я – єдиний і неповторний. Тренінг розвитку соціально-комунікативного потенціалу підлітків

 

 

 

Проблема, над якою я працюю: «Розвиток соціально-комунікативих компетентностей учнів та формування активної життєвої позиції як умови самореалізації у суспільстві»

Першочерговим завданням у сучасному навчально-виховному процесі школи повинно стати виховання та стимулювання соціальної активності учнів, розвиток їх індивідуально-психологічних здібностей. Тільки соціально-активна особистість прагнутиме до самовдосконалення та саморозвитку.

Соціально-комунікативна діяльність є головною умовою існування та розвитку суспільства»Без спілкування, обміну інформацією між індивідами неможливі інтелектуальна еволюція людства, спадкоємність суспільних відносин, нові досягнення матеріального та духовного життя.

Актуалізуючи і опосередковуючи суспільні зв'язки і стосунки, соціальна комунікація утворює ту інформаційну мережу, за допомогою якої людина включається у систему суспільних відносин» (15; 15). Розв'язання цих завдань полегшується завдяки здатності людини до спілкування, до пізнавальних процесів, до самореалізації.

Сучасна школа повинна сприяти становленню особистості як суб'єкта і стратега власного життя, гідного людини. Навчитись жити – значить виробити свою позицію в житті, свій світогляд, ставлення до себе та інших, діяти відповідно до поставленої перед собою мети. А для цього потрібно визначитись в питанні «Де жити і як жити?», тобто побудувати свій власний індивідуальний спосіб життя, обрати оптимальний режим психологічних та фізичних навантажень, спосіб реакції на проблеми та успіхи.

Кульмінаційними моментами творчих пошуків є моменти, коли особистість здійснює життєвий вибір, тобто приймає рішення з кардинальних проблем власного життя. Школа повинна створити умови, навчити дитину як скласти свою життєву програму (самопрограмування), як пізнати себе (самопізнання), як адекватно оцінювати себе (самооцінка), як бачити світ таким, яким його бачать інші (пізнання світу), як визначити свою життєву мету, здійснювати самоаналіз (рефлексія) і, звичайно, як планувати, як організувати діяльність для досягнення визначеної мети.

Вирішення даних проблем та завдань можливе за умови, коли педагоги, батьки та учні стануть активними співучасниками навчально-виховного процесу, коли відбудеться узгодження зовнішніх та внутрішніх вимог, власних потреб, реальних обставин, коли розвиватимуться процеси самоусвідомлення, самореалізації, самовизначення особистості.

Без чіткої психолого-педагогічної діагностики, вивчення кожної особистості та класних колективів неможливо правильно спланувати і організувати роботу навчально-виховного процесу.

В результаті попередніх досліджень, проведених у навчально-виховному закладі, було виявлено ряд певних проблем у розвитку й поведінці значної кількості учнів.

Так, у психічному розвитку: низькі показники самоконтролю й самореалізації; низький вольовий потенціал (невпевненість, нестриманість, імпульсивність); відхилення акцентуації характеру; вади особистісного розвитку (агресивність, підвищена тривожність, низька самооцінка); недисциплінованість.

У соціальному розвитку: низькі показники соціальної адаптованості, інтеграції у класних колективах; незадоволеність становищем у системі формальних і неформальних стосунків у соціальних групах; негативні взаємостосунки з оточуючими; недорозвиток потреби у визнанні; відсутність готовності жити у відкритому суспільстві; невміння вирішувати конфлікти, керувати власними емоціями та швидко приймати рішення.

У духовному розвитку: відхилення у розвитку духовних потреб у самовизначенні, самоствердженні, самореалізації; невизначеність життєвих цілей, відсутність позитивного ідеалу; безвідповідальне ставлення до власного здоров'я і життя; відсутність установки на самовизначення відносно духовних цінностей.

Таким чином, на основі проведеної психолого-педагогічної діагностики та анкетувань («Школа очима дітей», «Ти і твої батьки», «Чи вмієш ти вирішувати конфлікти», «Тест незакінчених речень», «Визначення емоційних стосунків у колективі за методикою Лутошкіна» та інших психологічних та соціометричних методик вивчення особистості та стосунків у колективах) та виходячи з проблеми роботи школи «Компетентністний підхід до навчання і виховання учнів як ефективний засіб забезпечення та активної участі в житті суспільства» були розроблені та впроваджені в роботу тренінгові заняття для учнів «Я – єдиний і неповторний» та «Як уникнути стресу».

Основна мета тренінгових занять «Я – єдиний і неповторний» – розвиток соціально-комунікативного потенціалу особистості учнів, формування адекватної самооцінки, почуття впевненості, самоповаги та навичок ефективної взаємодії в колективі.

Тренінг розвитку соціально-комунікативних здібностей сприяє підвищенню життєвих компетентностей школярів, допомагає реалізуватись у суспільстві.

Соціально-психологічний тренінг «Як уникнути стресу» допоможе учням та випускникам ЗНЗ зняти емоційну розгубленість, напружений психологічний стан, уникнути соціальної ізоляції, подолати особистісну дисгармонію. Заняття спрямовані на розвиток особистості, усвідомлення своєї життєвої позиції, формування ефективних комунікативних умінь у процесі спілкування, набуття навичок самоконтролю та конструктивного вияву негативних імпульсів у поведінці.

Заняття проводяться підгрупами або з усією групою (оптимальна кількість учасників від 9 до 15 осіб) один-два рази на тиждень, тривалістю 45-90 хв. Включають бесіди, дискусії, мозкові штурми, інтерактивні форми роботи, медитації.

До тренінгової групи також можуть входити:

• люди з низькою самооцінкою, високою тривожністю, невпевненістю;
• люди, які потрапили в ситуацію, яка торкається проблеми сенсу життя людини;
• люди, на яких постійно діють стресові фактори;
• люди, у яких виникають психологічні проблеми у сімейних стосунках.

Таким чином, у процесі активної групової взаємодії підлітки проходять етап індивідуалізації, що є основою для подальшого дорослішання, сприяє особистісному росту, позитивному сприйманні свого «я», розвиває уміння та навички взаємодіяти в соціумі.

 

 

Первинний аналіз наукової літератури, присвяченої проблемі розвитку соціально-комунікативних здібностей людини, дозволяє констатувати, що феномен соціальної обдарованості обговорювався в контексті дослідження проблематики соціальної філософії, психологічних передумов ефективності політичної, педагогічної та психотерапевтичної діяльності, лідерства та управління, військового мистецтва, соціальної адаптації