Розвиток ринку цінних паперів в Україні

Предмет:

Финансы

Тип работы:

Дипломна робота

К-во страниц:

141

Язык:

Українська

Оценка:

ринку державних цінних паперів відіграє центральний банк. Разом з Міністерством фінансів (Казначейством) він вирішує питання про доцільність випуску нових боргових зобов’язань, визначає умови їх обігу, розробляє заходи щодо забезпечення сталого курсу державних цінних паперів. Крім того, центральний банк, здійснюючи операції з цінними паперами на відкритому ринку, впливає на розмір резервів комерційних банків і, таким чином, на стан кредиту та грошового обігу. Банк купує цінні папери, коли дотримується курсу на стимулювання кредитної діяльності комерційних банків та ринку в цілому, і продає цінні папери, коли має намір обмежити активність банків. Різноманітні операції із цінними паперами здійснюють комерційні банки.

Особливості формування ринку цінних паперів в Україні. Формування цивілізованого ринку цінних паперів в Україні є центральною ланкою ринкових перетворень, що сприяє оздоровленню економіки України, інвестуванню її пріоритетних галузей та об’єктів, прискоренню процесу приватизації державного майна.

Моделі ринків цінних паперів розвинених країн є результатом їх еволюції. Характер будь-якої моделі ринку цінних паперів визначається багатьма факторами. З одного боку, це конкретні історико-національні особливості певної країни, а також особливості ментальності її населення. З іншого – ринок цінних паперів є складною сукупністю правовідносин щодо цінних паперів, яка від них не залежить.

На формування ринку цінних паперів в Україні значний вплив має той факт, що на відміну від «американської» моделі, де банк має значні обмеження на операції із цінними паперами, в українській практиці, по суті, склалась європейська модель універсального комерційного банку. Тому змішана, проміжна модель ринку цінних паперів, що стихійно обрана в Україні, призвела до того, що на ньому одночасно та з рівними правами присутні і комерційні банки, які мають усі права на операції із цінними паперами, і небанківські інститути.

Головними передумовами становлення ринку цінних паперів в Україні є:

- масштабна приватизація і пов’язаний з нею масовий випуск цінних паперів;

- створення і діяльність комерційних утворень, які залучають кошти на акціонерній основі;

- розширення практики акумуляції коштів через боргові цінні папери загальнодержавними та муніципальними органами;

- використання підприємствами і регіонами облігаційних позик, які є більш дешевим видом ресурсів порівняно з банківськими кредитами;

- поява похідних цінних паперів у процесі розвитку національних ринків товарів, послуг, нерухомості;

- використання цінних паперів у міжнародних взаєморозрахунках, доступ до міжнародних ринків капіталу;

- швидке становлення інфраструктури фондового ринку, покращання його технологічної бази;

- динамічний розвиток і усталена мотивація професійних учасників ринку цінних паперів.

Процес розвитку ринку цінних паперів стимулюють наступні фактори:

- активна приватизація;

- діяльність державних інститутів, спрямована на збільшення обсягів ринку облігацій внутрішньої державної позики та вдосконалення його організаційно-економічного механізму;

- створення позабіржової фондової торговельної системи;

- поява інституту незалежних реєстраторів;

- вихід України на міжнародний ринок капіталів.

До основних тенденцій розвитку ринку цінних паперів в Україні можна віднести:

- розширення спектра фондових інструментів, які знаходяться в обігу;

- становлення інфраструктури його обслуговування;

- цілеспрямоване формування адекватної сучасним потребам нормативно-правової бази функціонування фондового ринку.

Основними факторами, які сьогодні стримують розвиток ринку цінних паперів, є:

- недосконала податкова нормативна база;

- звужений, непрозорий позабіржовий ринок;

- інертний вторинний ринок;

- нерозвинені похідні фінансові інструменти;

- не вирішено проблеми надання гарантій щодо доставки корпоративних цінних паперів та їх перереєстрації в режимі, який не перевищує Т+3 (режим, за якого гроші в обмін на цінні папери реально повинні бути поставлені на третій день після укладення угоди) ;

- відсутній механізм «поставки проти оплати», внаслідок чого левова частка угод здійснюється на умовах передоплати або передпоставки.

Список використаних джерел:

1. Закон України «Про обіг векселів в Україні», Верховна Рада України; Закон вiд 05. 04. 2001 № 2374-III.

2. Закон України «Про інвестиційну діяльність», Верховна Рада України; Закон вiд 18. 09. 1991 № 1560-XII.

3. Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок», Верховна Рада України; Закон вiд 23. 02. 2006 № 3480-IV.

4. Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», Верховна Рада України; Закон вiд 01. 06. 2000 № 1775-III.

5. Закон України «Про цінні папери і фондову біржу», Верховна Рада УРСР; Закон вiд вiд 12. 05. 2006.

6. Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», Верховна Рада України; Закон вiд 30. 10. 1996 № 448/96-ВР.

7. Андрущенко В. Л. Фінансова думка Заходу в ХХ столітті: (Теоретична концептуалізація і наукова проблематика державних фінансів). – Львів: Каменяр, 2000.

8. Бланкарт Ш. Державні фінанси в умовах демократії: Вступ до фінансовї науки / Пер. з нім. С. І. Терещенко та О. О. Терещенка; Передмова та наук. редагування В. М. Федосова. – К. : Либідь, 2007.

9. Буренин А. Н. Рынки производных финансовых инструментов. – М. : ИНФРА-М, 2009.

10. Василик О. Д. Теорія фінансів: Підручник. – К. : Ніос, 2009.

11. Вступ до банківської справи / За ред. М. І. Савлука. – К. : Лібра, 2008.

12. Государственные финансы: Учеб. пособие