Профілактика та лікування післяопераційної ранової інфекції і гнійно-запальних захворювань м’яких тканин

Наявність великої кількості антисептиків для обробки шкіри свідчить про те, що багато з них не забезпечують надійного знезараження, або неблаго- приємно впливають на шкіру та організм в цілому А. П. Красильников и соавт., 1994; С. І. Климнюк, 1995; О. В. Гудзь, 2000; Е. Н. Гудкова и соавт., 2000; А. Я. Циганенко і співавт., 2000а; G. Reybrouck, 1986; M. Steen, 1993 та ін. . В зв’язку з цим існує необхідність пошуку нових, більш ефективних засобів профілактики інфікування операційної рани.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано у відповідності з планом наукових досліджень за №01. 86. 0033159 Вінницького державного медичного університету ім. М. І. Пирогова: “Вивчити біологічні властивості, стійкість до антимікробних засобів, сорбцію збудників внутрішньолікарняних інфекцій з метою розробки засобів знезараження медичного устаткування і матеріалів, шкіри рук медперсоналу, операційного поля, об’єктів зовнішнього середовища лікувальних закладів”; планової роботи кафедри загальної хірургії на тему: “Профілактика та лікування гнійно-запальних захворювань м’яких тканин, нагноєння рани після операцій на органах черевної порожнини” за №0197 V 003349. Частина роботи виконува- лася у відповідності з планом науково-дослідної роботи Інституту хімії поверхонь НАН України по темі: “Дослідження закономірностей адсорбції синтетичних та природних біологічно активних речовин, створення іммобілізо- ваних препаратів для застосування в медицині і сільському господарстві” за №0193 И 042439.

Мета і задачі дослідження. Розробка нової наукової концепції, яка б забезпечила покращення результатів комплексного лікування гнійно-запальних захворювань м’яких тканин за рахунок зниження кількості післяопераційних інфекційних ускладнень в рані, застосування нових вітчизняних препаратів на основі декаметоксину, високодисперсного кремнезему та інших методів.

Для досягнення наміченої мети були визначені наступні задачі:

1. Вивчити етіологію та структуру гнійно-запальних захворювань м’яких тканин з урахуванням змін, що виникли в складі мікроорганізмів внаслідок дії антибіотичних препаратів

2. Вивчити порівняльну антисептичну ефективність препаратів декаметоксину відносно головних збудників ранової інфекції.

3. Визначити клінічну ефективність місцевого застосування нових вітчизняних антисептиків, створених на основі декаметоксину в лікуванні гнійних ран.

4. Дослідити вплив високодисперсного кремнезему на збудників гнійної інфекції та розробити на його основі комбіновані лікарські препарати для місцевого лікування ран в І фазі ранового процесу.

5. Вивчити вплив фотомодифікації аутокрові на стан неспецифічної резистентності організму у хворих з гнійно-запальними процесами м’яких тканин.

6. Визначити в експерименті та обґрунтувати оптимальну концентрацію розчину натрію хлориду для обробки операційної рани з метою профілак- тики нагноєння.

7. Вивчити порівняльну ефективність застосування композиції “Амосепт” для хірургічної антисептики шкіри операційного поля.

8. На основі проведених досліджень розробити новий підхід до профілактики і лікування хірургічної інфекції та впровадити результати у клінічну практику.

Обєкт дослідження. Хворі на гнійно-запальні процеси м’яких тканин.

Предмет дослідження Гнійно-запальні ураження м’яких тканин, антисептичні лікарські засоби на основі декаметоксину, високодисперсного кремнезему (ВДК) та їх дія на мікроорганізми, мікрофлора шкіри операційного поля і гнійних осередків, слабко гіпертонічні розчини натрію хлориду, неспецифічний захист організму, профілактика післяопераційних гнійних ускладнень, комплексне лікування гнійних осередків та перебіг ранового процесу.

Методи дослідження. Для вивчення протимікробної дії лікарських речовин визначали їх мінімальну бактеріостатичну і бактерицидну концентрацію, знезаражуючу ефективність, електронномікроскопічні зміни в будові мікробної клітини. Для обгрунтування застосування лікарських речовин з метою профілактики і лікування гнійної інфекції використані лабораторні та експериментальні дослідження на тваринах. Дослідження видового і кількісного складу мікрофлори шкіри операційного поля і рани виконували методом змивів. Контроль за перебігом ранового процесу виконували шляхом клінічного спостереження, мікробіологічного дослідження видового і кількісного вмісту мікроорганізмів в 1 г тканин, чутливості до антибіотиків, цитологічного дослідження мазків-відбитків з поверхні рани, а також визначення терміну очищення рани від гнійно-некротичних мас, появи грануляцій, початку крайової епітелізації. Оцінку стану неспецифічного захисту організму визначали по показниках імунологічної реактивності організму (ІРО), фагоцитарної активності крові (ФАЛ), фагоцитарному числу (ФЧ) і комплементу.

Наукова новизна отриманих результатів. Теоретично і експеримен- тально обгрунтована нова програма профілактики та лікування гнійної хірургічної інфекції м’яких тканин, що забезпечує покращення якісних показників в умовах неблагоприємних змін в структурі гноєтворної мікрофлори і прогресуючого росту її антибіотикорезистентності. Електронномікроскопіч- ними дослідженнями вперше виявлено, що декаметоксин діє на цито- плазматичну мембрану мікробної клітини, пригнічує життєдіяльність ділянок клітини, які відповідають за синтез білка та розділення клітини, знижує вірулентність за рахунок зменшення адгезії. Вперше виявлена взаємо- потенцююча дія декаметоксину і перекису водню, що дозволило розробити багатокомпонентний антисептик (Патент України на винахід №41945). Вперше досліджена антисептична плівкоутворююча композиція “Амосепт” для обробки шкіри операційного поля та доказана його висока ефективність у попередженні інтраопераційної мікробної контамінації ран. Вперше теоретично обґрунтована, експериментально вивчена і клінічно підтверджена ефективність застосування слабкогіпертонічних розчинів натрію хлориду при обробці операційної рани шляхом зниження субопераційної мікробної контамінації (А. с. №1109168). Вперше виявлено, що ВДК має виражену властивість