Хірургічне лікування хворих на синдром стопи діабетика: вибір лікувальної тактики та об’єму хірургічного втручання

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ТЕРНОПІЛЬСЬКА ДЕРЖАВНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ім. І. Я. ГОРБАЧЕВСЬКОГО

 

МАЦЮК ЮРІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ

 

Удк 617. 586: 616. 379-008. 64-035-089

 

 

14. 01. 03 – хірургія

 

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук 

 

Тернопіль – 2002

 

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Тернопільській державній медичній академії ім. І. Я. Горбачевського МОЗ України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Шідловський Віктор Олександрович, Тернопільська державна медична академія ім. І. Я. Горбачевського МОЗ України, завідувач кафедри факультетської хірургії.

Офіційні опоненти: заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор Василюк Михайло Дмитрович, Івано-Франківська державна медична академія МОЗ України, завідувач кафедри факультетської хірургії, доктор медичних наук, професор Андрющенко Віктор Петрович, Львівський державний медичний університет ім. Данила Галицького МОЗ України, завідувач кафедри загальної хірургії.

Провідна установа: Київська медична академія післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика МОЗ України.

Захист відбудеться 30 травня 2002 р. о 1200 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К58-601-01 у Тернопільській державній медичній академії ім. І. Я. Горбачевського (46001, м. Тернопіль, Майдан Волі, 1).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Тернопільської державної медичної академії ім. І. Я. Горбачевського (46001, м. Тернопіль, вул. Руська, 12).

 

 

Актуальність теми. Проблема лікування хворих з хірургічною інфекцією, яка розвивається на фоні цукрового діабету (ЦД) залишається актуальною, незважаючи на значний прогрес медичної науки останніх років. Це зумовлено кількома причинами. Однією з них є помітне зростання загальної кількості хворих на ЦД, яка в даний час досягає 100-110 млн. чоловік (Ивашкевич Г. А., Головацкий Я. Б., 1991; Ефимов А. С., Ткач С. Н., 1997; Мусашайхов Х. Г., 1997) і становить 4-6% населення економічно розвинутих країн (Блатун Л. А., Ляпунов Н. А., 1996; Birrer R. et al., 1996). В Україні в 2000 році зареєстровано 902689 хворих на ЦД, що становить 2219, 5 чоловік на 100 тис. населення. В 65103 випадках ЦД виявлено вперше (Тронько М. Д., Чернобровий А. Д., 2000).

Відповідно збільшенню загальної кількості хворих на ЦД, зростає число хворих з хірургічними його ускладненнями. 20-25% всіх госпіталізацій хворих з даною патологією пов’язано з ураженнями стоп (Светухин А. М., Земляной А. Б., 1996; Birrer R. et al., 1996; Edelson G. W. et al., 1996). Синдром стопи діабетика (ССД) є одним з пізніх ускладнень ЦД. Такий значний відсоток в першу чергу зумовлений відсутністю системи надання допомоги даній групі населення на ранніх етапах розвитку захворювання. Мова йде про своєчасне виявлення хворих, які відносяться до групи ризику щодо розвитку ССД, проведення початкових профілактичних заходів, досягнення оптимального метаболічного контролю як однієї із основних умов профілактики розвитку пізніх ускладнень ЦД. Це призводить до несвоєчасного звертання хворих, коли виникає необхідність надання спеціалізованої медичної допомоги. Хоча ССД і не є безпосередньою причиною смерті хворих, проте найбільш часто призводить до інвалідизації, так як стоїть на першому місці серед нетравматичних причин ампутацій нижніх кінцівок (Светухин А. М., Земляной А. Б., 1996; Токмакова А. Ю., Анциферов М. Б., 1996). Кількість хворих, що перенесли ампутацію, серед осіб з діабетом в 20-40 разів більша, ніж в загальній популяції (Анциферов М. Б. и др., 1996; Толстых П. И. и др., 1996). Рання післяопераційна летальність складає 20-30% (Анцыпович Е. А., Дехтярь А. Л., 1996; Бенсман В. М., Мехта Сантош Кумар, 1996). В Україні за 2000 рік виконано 3823 ампутації нижніх кінцівок, пов'язаних з ускладненнями ЦД. Післяопераційна летальність при цьому склала 8, 12% (Тронько М. Д., Чернобровий А. Д., 2000). Із тих, що виписались, протягом 3-х років вмирає 40%, 5-ти – 55% хворих (Birrer R. et al., 1996). Значним залишається і відсоток післяопераційних ускладнень з боку ран, що вимагає тривалого перебування хворих в стаціонарі та проведення повторних оперативних втручань. В межах найближчих трьох років їх переносять 49% хворих, в межах п’яти – 55-60%.

Отже, результати лікування даної патології не можна назвати задовільними. В значній мірі це обумовлено відсутністю загальноприйнятої тактики лікування хворих на ССД. Мова йде про терміни виконання оперативних втручань, вибір адекватного об’єму оперативного втручання в залежності від форми та ступеня важкості ураження стопи, оптимальні строки пластичного закриття рани. Дані висновки і визначили мету та завдання проведеного нами дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Виконана робота є фрагментом планової наукової роботи кафедри загальної хірургії та кафедри мікробіології Тернопільської державної медичної академії ім. І. Я. Горбачевського “Клініко-морфологічні та біологічні аспекти в обґрунтуванні патогенетичного лікування стопи діабетика” (реєстраційний номер № 0100U005057). У виконанні її автор особисто провів дослідження стосовно обгрунтування патогенетичного лікування різних форм синдрому стопи діабетика, що викладено у матеріалах дисертації.

Мета роботи і завдання дослідження. Покращити результати хірургічного лікування хворих на ССД шляхом вибору диференційованої лікувальної тактики в залежності від форми синдрому та ступеня важкості ураження стопи, розробки критеріїв визначення об’єму і термінів оперативного втручання