Особливості патогенезу та критерії адекватності інтенсивної терапії поліорганних порушень при важкому гестозі

Обстеження пацієнток включало загальноклінічні, неврологічні, імунологічні та інструментальні дослідження. При аналізі клінічних та біохімічних показників крові і сечі враховували, що при вагітності в організмі жінки відбуваються певні зміни, на які спиралися при інтерпретації результатів.

Для встановлення неврологічного дефіциту досліджували тонус вегетативної нервової системи (за А. М. Вейном, 1998), оцінювали ступінь енцефалопатії (за шкалою Конна-Лібертала, 1983), виявляли відхілення нормальних рефлексів, а також появу патологічних (кистьових, ступневих, орального автоматизму), оцінювали ступінь непритомності (за шкалою GPCS, 1984). Стан клітинного імунітету оцінювали визначенням популяційного й субпопуляційного сполучення Т-клітин (CD 2, CD 4, CD 8), NK-клітин (CD 16) за допомогою відповідної тест-системи МКА (моноклональні антитіла). Стан В-системи імунітету – виявленням кількісного сполучення В-клітин (CD 22) з використанням МКА, визначенням кількості сумарних імуноглобулінів класів M, G, A (по Mancini et al., 1965), циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) у сироватці крові. Рівень системного запального відгуку оцінювали визначенням цитокінів: IL 2 (CD 25) – метод МКА, інтерлейкінів 1, 4, 6, 8 та фактору некрозу пухлин ФНП (TNF) за допомогою твердофазного імуноферментного аналізу (ІФА). Дослідження проводили згідно стандартного протоколу, що додається до набору реагентів. Для вирішення питання про можливість аутоімунного ураження головного мозку при важкому гестозі використовували реакцію імунолейколізу (РІЛ) із мозковими антигенами до загального мозку (АГ зм), кори великих півкуль (АГ к), гіпоталамуса (АГ г) і мозочка (АГ м). Для встановлення бактеріальної алергізації використовували РІЛ із бактеріальними антигенами до стафілококу, стрептококу, пневмококу та ентерококу. Стан фагоцитозу визначали за фагоцитарною активністю нейтрофілів, інтенсивністю фагоцитозу і за показником завершеного фагоцитозу (Коста Є. А., Стенко М. І., 1978). Бактеріцидну, біохімічно обумовлену, перекисну активність нейтрофілів досліджували в тесті відновлення нітросинього тетразоля вільним внутрішньоклітинним киснем (НСТ-тест) (Нагоєв В. С., Шубіч М. Г., 1981). Виразність волемічних та судинних розладів досліджували методом біполярної реографії (Kubicek, 1966). Визначали серцевий (СІ) і ударний (УІ) індекси, частоту серцевих скорочень (ЧСС), загальний периферичний опір судин (ЗПОС), середній артеріальний тиск (САТ). Методом реоенцефалографії (Ярулін Х. Х., 1967) визначали імпеданс, коефіцієнт асиметрії (КА), довжину хвиль  і .

Комплексне обстежування пацієнток III-IV груп проводили при надходженні до стаціонару та на 1, 3, 6 і 9 добу лікування в післяпологовому періоді, всеосяжне імунологічне дослідження проводили в пацієнток III і IV груп при надходженні до стаціонару та на 9 добу лікування. Обстежування пацієнток I-II груп проводили при надходженні до стаціонару та на 9 добу післяпологового періоду.

Обробка результатів, здобутих у ході досліджень, а також їх графічна інтерпретація виконана за допомогою стандартного пакету прикладних ліцензійних програм “Offise Professional 97” і “Statistika for Windows” (версія 5. 0.) фірми “StatSoft inc. ”. Обчислювали значення середньої арифметичної (М), середнього квадратичного відхилення (), помилки визначення середньої арифметичної (m). З огляду на нечислену IV групу, рівень вагомості розходжень (р) порівнюваних групових середніх значень, обчислювали використовуючи критерій F – Фішера, який рекомендований для невеликих за обсягом вибірок [С. Гланд, 1998; Салатіч А. І., 1978]. Для визначення напрямку динаміки змін показників використовувався критерій знаків.

Результати власних досліджень. На підставі даних проведених досліджень було розроблено шкалу оцінки ступеня важкості поліорганної недостатності у вагітних, роділей та породілей (табл. 1), з можливістю визначення за даною шкалою ступеня недостатності окремого органа чи системи, ступеня важкості поліорганної недостатності (ПОН), ступеня важкості гестозу та оцінки адекватності проведеної інтенсивної терапії (ІТ). Комплексне обстежування органів і систем пацієнток проводили за основними напрямками: центральна нервова система (ЦНС), серцево-судинна система (ССС), система дихання, печінка та система гемостазу, нирки, система імунітету. Для кожної системи виділені основні патогенетичні діагностичні критерії.

Для оптимізації оцінки ступеня важкості органної недостатності застосовували бальну оцінку: де 0 балів – нормальні середньо-статистичні показники; 1 бал – нормальні показники для вагітної жінки; 2-3 бали – показники, які компенсуються на тлі ІТ; 4-5 балів – показники, корекція яких утруднена або неможлива на тлі ІТ.

Оцінку ступеня важкості органної недостатності здійснювали за градацією: задовільний – коли показники знаходились у межах норми для вагітної жінки; компенсація – коли порушення функції органа чи системи компенсувалось діяльністю інших органів чи систем; субкомпенсація – коли компенсація функції органа чи системи можлива за допомогою ІТ; декомпенсація – коли компенсація порушення функції органа чи системи не можлива за допомогою ІТ і потребує протезування (штучна вентиляція легенів, еферентні засоби та ін.). За допомогою діагностичних критеріїв оцінювали ступінь важкості органної (по горизонталі) та поліорганної (по вертикалі) недостатності (табл. 2).