Наукове обгрунтування системи медико-організаційних заходів, спрямованих на зниження рівня захворюваності льотного складу військово-повітряних сил України

Аналізуючи стан здоров’я льотного складу Військово-Повітряних Сил України, встановлено, що за період з 1992 – 2000 рр., відбулося суттєве його погіршення при незмінній віковій структурі та зменшенні втричі загальної чисельності. Кількість льотного складу, віднесених до І групи здоров’я, зменшилась на 16, 1%, з відхиленнями в стані здоров’я (ІІ група здоров’я) зросла на 31, 1%. Отримані дані свідчать, що найбільші зрушення відбулись серед льотного складу вікових груп 36-40 років та старших 40 років. Доведено, що в період з 1992 – 2000 рр. серед осіб льотного складу, мало місце зростання первинної захворюваності та поширеності хвороб на 17, 2-2, 2% та 22-3, 7% відповідно. Серед льотчиків поширеність зросла на 47, 3% і становила в 2000 році 460-11, 7‰. При цьому поширеність хвороб кістково-м’язової системи та сполучної тканини зросла в 3, 45 разу, органів травлення – в 2, 81 разу, системи кровообігу – на 44, 6%. Серед штурманів найвище зростання поширеності спостерігалось за класами хвороб органів травлення – в 2 рази, кістково-м’язової системи та класом сполучної тканини – на 11, 7%. Виявлені вікові особливості захворюваності серед льотчиків та штурманів: характерно зростання її поширеності у віці від 31 до 40 років, сталі показники у віковій групі 26-30 років та зменшення у віковій групі 21-25 років (p<0, 05).

Встановлено, що в досліджуваний період мало місце зростання рівня дискваліфікації за станом здоров’я серед льотного складу – на 33, 7% (серед льотчиків – на 31, 9%, штурманів – на 39, 5%). Причинами дискваліфікації були хвороби кістково-м’язової системи та сполучної тканини – 42, 1%, системи кровообігу – 22, 8%, хвороби органів травлення та нервової системи – по 8, 8%. Визначено зростання рівня дискваліфікації у вікових групах 21-25 років, 26-30 років і старших за 40 років, тенденція до зростання – у групі 31-35 років та зниження у 36-40-річних (p<0, 05).

Результати соціально-гігієнічних досліджень свідчать, що льотний склад перебуває в складних умовах через недостатнє фінансування та незадовільні побутові умови – 65% – осіб льотчиків та штурманів не забезпечені квартирами, що певною мірою обумовлює значну розповсюдженість шкідливих звичок. Встановлено, що чверть осіб з числа льотчиків та штурманів має надлишкову вагу, що пов’язано із зниженою фізичною активністю – 81%, та нераціональним харчуванням – 64%.

Умови мікроклімату робочих приміщень як оптимальні суб’єктивно оцінюють дві третини осіб льотного складу. На шум, вібрацію та недостатність освітлення робочих місць як на несприятливі фактори професійної діяльності частіше вказують льотчики (р<0, 05).

Хронічні захворювання спостерігаються серед льотчиків – у 72, 0% випадків, проти 69, 3% – у штурманів (р<0, 05). Серед причин виникнення захворювань льотчики та штурмани вказують на соціально-побутові умови та особливості професійної діяльності.

Доведено залежність захворюваності з тимчасовою втратою працездатності серед льотного складу від комплексного впливу таких факторів: способу життя – на 58, 3% у льотчиків і 54, 7% – у штурманів; особливостей професійної діяльності на 60, 5% у льотчиків, 56, 7% – у штурманів; стану медичного забезпечення відповідно 69, 2% і 61, 1%, що стало основою для побудови відповідних математичних моделей з високим рівнем детермінованості (до 65%).

Охарактеризований сучасний стан медичного забезпечення льотного складу: в медичній службі авіаційних частин зосереджено 47, 5% всього ліжкового фонду медичної служби Військово-Повітряних Сил, але укомплектованість лікарями авіаційних частин незадовільна і складає 82, 2-2, 3%, госпіталів – 91, 3-1, 8%, а середнім медичним персоналом – відповідно на 95, 9-3, 5% та 87, 5-3, 2%. Серед лікарів, які забезпечують обслуговування льотного складу – 98% вузькоспеціалізованих фахівців і тільки 2% лікарі – загальної практики. Встановлено, що в 2000 році (порівнюючи з даними 1992 року) зменшилось забезпечення льотного складу санаторно-курортним лікуванням – на 32%, відпочинком в профілакторіях – на 34, 9%. Вищезазначені особливості медичного забезпечення льотного складу не дозволяють на належному рівні проводити лікувально-профілактичні заходи, що сприяє зростанню захворюваності та дискваліфікації льотного складу.

Результати дослідження стали підставою для удосконалення системи медичного забезпечення льотного складу, на основі трьохетапної системи лікувально-профілактичного забезпечення (перший етап амбулаторно-поліклінічний – рівень медичної служби авіаційної частини (профілакторій) ; другий етап – госпітальний – рівень госпіталю, третій етап – санаторно-курортний – рівень санаторію, відновлювального центру), яка ґрунтується на проведенні орієнтованих на індивідуум лікувально-профілактичних та відновлювальних заходів за даними динамічного медичного контролю за станом здоров’я льотного складу в авіаційних частинах (з урахуванням рівня фізичного та функціонального станів та функціональних резервів організму).

Запровадження в умовах медичної служби авіаційної частини удосконаленої системи медичного забезпечення льотного складу (яка складається із заходів медичного та немедичного характеру, використання удосконаленого режиму праці та відпочинку, визначення та регламентація обсягу професійного навантаження та застосування елементів медичного характеру, а саме – більш досконалого медичного контролю та запропонованого алгоритму лікувально-діагностичної діяльності) обумовило її ефективність, що проявилося