Формування катеринославського та херсонського дворянства в 60-ті рр. XVIII – на початку XIX ст.

Зростання інтересу до історії дворянської верстви Південної України відбулося на початку 90-х рр. XX ст. Зокрема в роботах А. Бойка, Н. Суревої, В. Мільчева, С. В. Абросімової, Т. Ф. Литвинової, Є. А. Чернова, та інших дослідників на основі широкого кола архівних джерел було проаналізовано участь та роль поміщиків у роздачах земель в приватну власність, визначено специфіку правової регламентації в поземельній сфері, зроблено спостереження щодо реалізації принципів землеволодіння та землекористування, оформлення регіональних дворянських корпорацій, деяких аспектів етнічної історії регіональної дворянської верстви, здійснено біографічні дослідження, опубліковано нові джерела тощо. В той же час, потребують розв'язання або уточнення питання розвитку поміщицького землеволодіння наприкінці XVIII – на початку XIX ст., визначення соціальних та етнічних джерел поповнення дворянської корпорації, її організаційне та правове оформлення, ступінь майнової стратифікації, інтенсивність та специфіка нобілітаційних процесів.

Джерельна база дослідження охоплює широке коло архівних та опублікованих джерел. Основною проблемою під час формування джерельної основи дисертації було визначення джерел, що можуть бути носіями необхідної для розв'язання поставлених завдань інформації. Орієнтиром у даному випадку слугували уявлення автора про складові процесу утворення катеринославського та херсонського дворянства.

Суттєвий вплив на формування джерельної бази дослідження мало осмислення такої філософсько-методологічної проблеми як співвідношення загального та унікального, що в контексті джерелознавчих завдань визначило особливості використання масових та одиничних (“самодостатніх”) джерел. Зокрема, як зазначав В. В. Підгаєцький “… і сукупність носіїв інформації (масові джерела) і окремі (“одиничні”) джерела (тобто самодостатні) можуть відображати знакову інформацію щодо структур та функцій систем”. Подібний підхід дозволив використовувати в даному дослідженні “самодостатні” джерела (відомості, атласи) для одержання репрезентативної інформації, яка може компенсувати втрати масових джерел, а також провести евристичну роботу, здійснити відбір джерел для формування реальної джерельної бази, їх класифікацію. Опрацювання джерельних матеріалів проводилося із застосуванням прийомів зовнішньої та внутрішньої критики, що дозволило в ряді випадків з'ясувати або уточнити час, місце та обставини виникнення джерела, його автора, оригінальність, автентичність, репрезентативність.

Задля розв'язання завдань даної роботи увесь комплекс джерел було умовно поділено на три блоки, що: – розкривають процес формування поміщицького земле- та душеволодіння, ступінь внутрішньостанової майнової диференціації, дозволяють обрахувати чисельність дворян-поміщиків; – з'ясовують специфіку нобілітаційних процесів, що мали місце в регіоні, окреслюють соціальні та етнічні джерела поповнення дворянства; – визначають правове підгрунття процесу оформлення південноукраїнської дворянської корпорації. В середині кожного з трьох блоків було здійснено класифікацію джерел відповідно до жанрових та видових особливостей, тобто за сукупністю ознак генетичного, зовнішнього та функціонального характеру.

Документи до історії південноукраїнського дворянства розпорошені по численним архівосховищам та фондам. В дослідженні було використано матеріали з фондів Державного архіву Одеської області (далі – ДАОО), Державного архіву Дніпропетровської області (далі – ДАДО), Державного архіву Херсонської області (далі – ДАХО), Російського державного архіву Давніх актів (далі – РДАДА), Російського державного військово-історичного архіву (далі – РДВІА), Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України (далі – ЦДАВОВУ України), Центрального державного історичного архіву України у Києві (далі – ЦДІА України (м. Київ), Дніпропетровського історичного музею ім. Д. І. Яворницького (далі – ДІМ), Інституту рукописів Національної бібліотеки України ім. В. В. Вернадського (далі – ІР НБУ).

Найбільш репрезентативні джерельні комплекси до історії формування дворянського земле- та душеволодіння були виявлені в архівосховищах ДАДО, ДАОО, ДАХО, РДВІА, фондах Н. Д. Полонської-Василенко з архівних зібрань м. Києва (ЦДАВОВУ України, ІР НБУ).

Серед документів особливу вагу мають облікові документи, що дають можливість простежити етапи формування, розміри, ступінь концентрації, динаміку змін в структурах приватного земельного фонду Південної України. На основі цих матеріалів було також зроблено висновки щодо чисельності поміщиків, їх службового положення та з'ясовано рівень майнової диференціації.

Для висвітлення нобілітаційних процесів, що мали місце на півдні України у другій половині XVIII – на початку XIX ст., було залучено матеріали з фондів: Герольдмейстерська контора (РДАДА), Справи князя Потьомкіна-Таврійського (РДВІА), Управління Новоросійського і Бессарабського генерал-губернатора (ДАОО), Збірка Я. П. Новицького, Збірка В. М. Модзалевського (ІР НБУ). На їх основі було висвітлено хід нобілітаційних процесів в регіоні, встановлено основні соціальні та національні групи, які поповнили лави дворянської верстви Південної України, з'ясовано механізм нобілітації.

Аналіз джерел правового характеру здійснено в другому розділі дисертаційного дослідження.

В роботі використовувалися матеріали вже введені до наукового обігу шляхом публікації. Зокрема значна частка документів була опублікована в таких виданнях як “Киевская старина”, “Записки Одесского общества истории и древностей”, “Південна Україна XVIII – XIX століття” та інших.

В цілому реальна джерельна база є репрезентативною і дозволяє вирішувати поставлені завдання.

У другому розділі – “Правова база оформлення дворянства та особливості процесу нобілітації на півдні України” – подано аналіз правових норм, що регламентували формування поміщицького землеволодіння, оформлення дворянських станових інституцій в регіоні, конкретизували механізм нобілітації окремих груп претендентів на дворянство. На основі нобілітаційних документів розглядаються перебіг та особливості інкорпорації до дворянської спільноти південного краю представників непривілейованих верств населення.

Особливістю правового поля Південної України був той факт, що в ньому діяли не