Феномен релігії в філософії г. В. Ф. Гегеля

ІНСТИТУТ ФІЛОСОФІЇ ІМЕНІ Г. С. СКОВОРОДИ НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ

 

На правах рукопису

 

КІРЮХІН ДЕНИС ІГОРОВИЧ

 

УДК 21+1 (091) : 130. 32

 

 

Спеціальність 09. 00. 11 – релігієзнавство

 

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук

 

Київ – 2002

 

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у відділі філософії релігії Відділення релігієзнавства Інституту філософії імені Г. С. Сковороди НАН України.

Науковий керівник – доктор філософських наук, професор КОЛОДНИЙ АНАТОЛІЙ МИКОЛАЙОВИЧ, Інститут філософії імені Г. С. Сковороди НАН України, заступник директора-керівник Відділення релігієзнавства.

Офіційні опоненти – доктор філософських наук, професор КОНОТОП ЛЮДМИЛА ГРИГОРІВНА, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри релігієзнавства кандидат філософських наук, доцент ГУСЄВ ВАЛЕНТИН ІВАНОВИЧ, Національний університет «Києво-Могилянська академія», завідувач кафедри філософії та релігієзнавства.

Провідна установа – Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова, кафедра культурології, м. Київ.

 

 

Актуальність теми дослідження. Століття що минуло, значною мірою було сповнене передчуттям завершення розвитку релігійних уявлень. Вироблялася ідея, згідно з якою єдиною умовою збереження цивілізації може бути лише подолання людським розумом релігійних та квазірелігійних традицій, піднесення над інфантильною потребою батьківської опіки (тобто над потребою віри). Намагання деміфологізувати та десакралізувати всі аспекти людського життя, як здавалося, повинно було б призвести до повного зникнення релігії. Проте його результатом можна вважати лише усвідомлення того, що релігія не є наслідком дії тих конкретних історичних обставин, в яких опиняється людство на певному етапі свого розвитку, або ж ілюзією, сферою хибних думок, помилкових знань про навколишній світ. Зараз вона усвідомлюється в ролі важливого чинника як суспільного, так й індивідуального життя людини.

Тому великої значимості набуває історіософське осмислення феномену релігії. Відповідно до того, як в процесі історії людина приходила до усвідомлення самої себе, змінювалось й її відношення до релігії, її розуміння цього духовного явища. Сучасна ситуація в науковому вивченні релігії за багатьма ознаками може бути охарактеризована як така, що визначає головні методологічні принципи подальшого розвитку релігієзнавчої науки. Можна вказати на наявну тенденцію до подолання соціологічних регулятивів методології релігієзнавста, пошук нових підходів до з'ясування сутності релігії. Наголосимо, що сьогоднішній розвиток вітчизняної філософії релігії є вже неможливим без осмислення її витоків. Тому звернення до історії цієї дисципліни, зокрема до філософії Г. В. Ф. Гегеля, є закономірним явищем. Воно зумовлюється необхідністю дослідження та реінтерпретації досвіду філософського осмислення релігії німецьким мислителем.

Вчення Г. Гегеля займає видатне місце в історії філософії. Воно мало надто великий вплив на розвиток філософської думки в ХІХ-ХХ століттях, дало поштовх становленню найрізноманітніших сфер знання. Постійне зацікавлення спадщиною цього представника німецької класичної філософії і той своєрідний ренесанс, який його вчення переживає зараз, свідчать про його значимість та актуальність в різних соціокультурних ситуаціях. Г. Гегель є одним із творців основ концептуального апарату сучасної філософії релігії. Своїм науковим здобутком він залишив помітний слід у дослідженні історії релігії, заклав основи її філософсько-епістемологічного аналізу, феноменологічного вивчення релігійної свідомості, розвитку герменевтичного релігієзнавства.

Філософія релігії – найважливіша складова філософської системи Г. Гегеля. Тому дослідження розуміння ним феномену релігії є однією з головних передумов усвідомлення всієї його філософії в цілому. У німецького філософа присутня концепція релігії, в якій розкривається взаємозв'язок її та інших аспектів людського буття, наголошується на своєрідності релігії, її гносеологічній ролі та соціально-історичній значимості. Гегелівське розуміння релігії, що в багатьох своїх моментах визначає і сьогоднішні філософські дослідження цього феномену, значною мірою ґрунтується на узагальненні попередньої філософської традиції і водночас відзначається своєю оригінальною системою поглядів. Водночас, не все із вчення Г. Гегеля про релігію повністю й належно осмислене в наявних дослідженнях. Багато аспектів його концепції набувають своєї важливості лише зараз.

Відтак, усвідомлення цього робить проведене нами дослідження вчення видатного німецького філософа про феномен релігії надзвичайно актуальним як з історико-філософських, так і з релігієзнавчих позицій.

Зв'язок роботи з науковими програмами. Дисертація виконувалась в системі досліджень, які проводить відділ філософії релігії Відділення релігієзнавства Інституту філософії імені Г. С. Сковороди НАН України, зокрема в рамках планової теми «Феномен релігії: історіософське осмислення» (Державний реєстраційний номер 0101U002660).

Об'єкт та предмет дослідження. Об'єктом дисертаційного дослідження є філософська спадщина видатного представника німецької класичної філософії Г. В. Ф. Гегеля, а предметом – гегелівське розуміння феномену релігії в його розвитку протягом всієї його наукової творчості.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розкриття основних принципів концепції релігії Г. Гегеля на основі реконструкції процесу розвитку поглядів німецького мислителя. Загальну мету дисертант конкретизує в таких дослідницьких задачах:

- проаналізувати твори Гегеля, застосовуючи герменевтичний підхід та метод порівняльного аналізу, у зв'язку з чим є необхідним:

- виокремити, застосовуючи метод систематизації, окремі періоди у розвитку гегелівської філософії;

- виявити основні відмінності у поглядах філософа в різні періоди його творчості, з'ясувати місце та значення в них релігійної проблематики;

- розкрити головні положення вчення Гегеля про релігію, проаналізувавши розуміння німецьким філософом феноменології