Духовні детермінанти активізації політичної участі особистості

Гуманістичний вимір духовної культури найповніше розкривається через категорію «цінності», яка і поєднує індивідуальний вимір культури із колективним, і дозволяє пояснити суспільний рівень саморегуляції культурних процесів.

За І. Степаненко, духовні цінності постають у структурі духовності як смисловий, складнодиференційований контініум, уякомуцінностімаютьрізніформи: індивідуальні і надіндивідуальні, усвідомлені і неусвідомлені; мають вони й різну нормативну модальність (позитив – негатив) ; інтенсивність (безпосередню значущість) ; ієрархічність (певний порядок реалізації) ; функціональну роль (виступають основою для структурування активності, є певними цільовими орієнтирами життєдіяльності).

Г. Горак класифікує цінності як інтегруючий початок, в якому зафіксовані умови існування людства, тому їх можна назвати космічним утворенням особливого типу, Абсолютами, довічними духовними умовами дійсно людської буттєвості. Історичну відносність цінностей Г. Горак вважає виразом їх абсолютності [17, с. 136-138].

Цінності виконують оцінюючу функцію згідно праць Рікерта і П. Сорокіна. Так, У. Рікерта людина піднімається над природною необхідністю, і світ вічних цінностей є міркою її культурного буття. За П. Сорокіним, міра ціннісного змісту предмету залежить не від того, як здатен він задовольняти життєву індивідну потребу, а наскільки відповідає рамкам загальнолюдської значущості. Виміри цінності здійснюються на основі певних абсолютних критеріїв: істина, добро, краса, гідність, свобода, честь, справедливість і т. д.

Ці визначення цінностей спонукають сучасну вітчизняну дослідницю І. Бондаревич до таких висновків:

‒цінності «становляться» в духовному бутті;

‒ціннісні системи формуються і трансформуються в процесі історичного розвитку суспільства;

‒цінності в процесі життєдіяльності людини становляться її власним надбанням, що дає можливості визначати їх об’єднуючою ланкою, каналом зв’язку між культурою суспільства і духовним світом людини, що є умовою духовної буттєвості світу;

‒оцінююча функція цінностей ґрунтується на тому, що їх значущість завжди виходить за рамки пануючої на той час суспільної свідомості.

Отже, можна погодитись із тим, що цінності є формою прояву, умовою і результатом стосунків духовного роду між людиною і суспільством, світом. Маючи об’єктивну, суб’єктивну, об’єктивовану і суб’єктивовану форми, цінності виступають атрибутом духовного розвитку [18, с. 314]. Тому саме цінності духовної культури виключають знеособлений підхід до людини, і спонукають до гуманістичної спрямованості життєдіяльності особистості в будь-якій сфері. У сфері соціально-політичного це спрямовує на активність, небайдужість, стратегічне мислення, вміння раціонального обґрунтування потреб особистості або спільноти, – і відповідно на їх активне відстоювання своєю політичною участю. І при цьому духовна, гуманістична спрямованість діяльності виявляється значущою передумовою її ефективності.

Зокрема, Б. Новожилов розкриває ідею, що духовність є чинником ефективності життєдіяльності політичного лідера. Він пише, що духовність є запорукою гуманістичної, людяної діяльності. А життєдіяльність політичного лідера з позицій духовності з необхідністю передбачає високий рівень його соціальної відповідальності. І що важливо, відповідальність за сьогодення і майбутнє досягається лише через поєднання особистої позиції політичного лідера з думкою народу, його власного інтересу й дії з інтересами й діями суспільства [19, с. 127]. Отже, така актуальна вимога стосується і політичного лідера як представника влади, і лідера громадянської політичної участі.

 

 

1. Бортніков В. І. Політична участь і демократія: українські реалії: монографія / В. І. Бортніков. – Луцьк: РВВ «Вежа» Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2007. – 524 с.
2. Гончаров Д. В. Теория политического участия / Д. В. Гончаров. – М. : Юристъ, 1997. – 206 с.
3. Белов А. Г. Политология: учеб. пособие / А. Г. Белов. – М. : ЧеРо, 1996. – 304 с.
4. Мелешкина Е. Ю. Политическое поведение / Е. Ю. Мелешкина // Политический процесс: основные аспекты и способы анализа: сборник учебных материалов. – М. : Издательский Дом «ИНФРА-М», Издательство «Весь Мир», 2001. – С. 152-171.
5. Пірен М. І. Основи політичної психології: навч. посібник / М. І. Пірен. – К. : Міленіум, 2003. – 418 с.
6. Шляхтун П. П. Політологія (Теорія та історія політичної науки) : підручник для студ. вузів / П. П. Шляхтун. – К. : Либідь, 2002. 573 с.
7. Чемшит А. А. Государственная власть и политическое участие / А. А. Чемшит. – К. : Украинский центр духовной культуры, 2004. – 528 с.
8. Горбатенко В. П. Стратегія модернізації суспільства: Україна і світ на зламі тисячоліть / В. П. Горбатенко. – К. : Академія, 1999. – 240 с.
9. Грачев М. Н. Политическое участие / М. Н. Грачев // Зарубежная политология: Словарь-справочник / под ред. А. В. Миронова, Г. А. Цыганкова. – М. : Социально-политический журнал, Независимый открытый университет, 1998. – С. 239.
10. Кобина Ю. Е. Антропологизация духовных ценностей в современной культуре: автореф. дис. на соискание ученой степени канд. филос. наук: 09. 00. 13 / Ю. Е. Кобина. – Ставрополь, 2004. – 23 с.
11. Храброва Е. В. Формирование духовно-нравственной культурі будущего учителя в образовательном процессе вуза: автореф. дис. на соискание ученой степени канд. пед. наук: 13. 00. 01, 13. 00. 08 / Е. В. Храброва. – Ярославль, 2007. – 21 с.
12. Мануйлов Є. М. Основні напрямки виховання сучасного інтелігента у ВНЗ України / Є. М. Мануйлов // Нравственные императивы интеллигенции: материалы IV Межд. науч-терор. Конф. по проблемам современной интеллигенции. – Х. : НУА, 2006. С. 163-164.
13. Фуко М. Герменевтика субъекта / Мишель Фуко // СоциоЛогос. – Вып. 1. – М. : Прогресс, 1991. – С. 284-319.
14. Хамітов Н. Самотність у житті. Спроби вживання в проблему / Н. Хамітов // Філософська і соціологічна думка. – 1993. – № 6. – С. 142-159.
15. Крымский С. Б. Контуры духовности: новые контексты идентификации / С. Б. Крымский // Вопросы философии. – 1992. – № 12. – С. 21-28.
16. Погромская А. И. Духовность: понятие и факторы формирования / А. И. Погромская // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. – Харків-Донецьк, 2004. – № 18. – С. 25-26.
17. Горак Г. І. Філософія: курс лекцій / Г. І. Горак. – К. : Вілбор, 1997. – 272 с.
18. Бондаревич І. Духовна цілісність як атрибут особистості / Ірина Бондаревич // Особистість у дискурсі саморозгортання інформаційної цивілізації: монографія / кол. авторів; редкол. : В. П. Бех (голова), Г. О. Нестеренко (заступник голови) ; Мін-во освіти і науки, Нац. пед. ун-т імені М. П. Драгоманова. – К. : Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2012. – С. 293-404.
19. Новожилов Б. В. Духовність як чинник ефективності життєдіяльності політичного лідера / Б. В. Новожилов // Нова парадигма: [журнал наукових праць] / голов. ред. В. П. Бех. ; Нац. пед. ун-т імені М. П. Драгоманова; Творче об’єднання «Нова парадигма». – Вип. 82. – К. : Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2008. – С. 119-128.