Дослідження впливу регіонального та соціокультурного виміру на формування електорального простору України

За даними статистично-аналітичними матеріалів, результатів виборів до Верховної Ради України оцінено вплив соціокультурних факторів на електоральний вибір в макрорегіонах України в 1994 р. (див. табл. 1).

 

 

 

Відповідно до матеріалів табл. 1, дослідження свідчить, що під час парламентських виборів 1994 р. середні значення соціокультурних факторів були продемонстровані населенням Західної України (0, 535), Північної (0, 457) та Центральної України (0, 477).

Електорат, за результатами розрахунків (табл. 3. 1. 2), надав не велику підтримку як політичним партіям (політичним силам), орієнтованим на національний розвиток, демократизацію та самостійність країни, відхід від тоталітарного режиму, так і лівим політичним силам. Те, що в цих макрорегіонах спостерігалось середнє значення означених факторів, свідчить про формування фундаменту структури електорального простору в країні.

На Сході та Півдні України вплив соціокультурних факторів був мінімальним (0, 277 та 0, 283), і, відповідно, в цих макрорегіонах електоральну перемогу здобули ліві політичні сили, які не орієнтовані на національно- демократичний розвиток.

Отже, результати дослідження за першою виборчою кампанією 1994 р. підтвердили нашу ідею, що мінімальний рівень значень соціокультурних факторів характерний для територій із низькою електоральною підтримкою національно-демократичних цінностей в державі. Також слід відмітити, що в цей період почали формуватися підстави для виникнення ефекту

“Зіткнення цивілізацій” за теорією С. Гантінгтона. А саме, Схід та Південь України зайняли позицію, полярну до позиції Західної, Північної та Центральної України, підтримуючи проросійський, антинаціональний курс.

За даними статистично-аналітичними матеріалів, результатів виборів до Верховної Ради України оцінено вплив соціокультурних факторів на електоральний вибір в макрорегіонах України в 1998 р. (див. табл. 2).

 

 

 

Результати табл. 2 свідчать, що під час парламентських виборів 1998 р., як і під час попередніх парламентських виборів 1994 р., середні значення соціокультурних факторів були продемонстровані населенням Західної України (0, 537), Північної (0, 458) та Центральної України (0, 4773). При цьому, в Західній Україні більш чітко сформувався вектор прихильності до національно-демократичних партій, населення Північної та Центральної України продовжувало надавати середній рівень підтримки лівим силам та не значну підтримку національно-демократичним.

Найменше значення соціокультурних факторів було в 1998 р., як і в 1994 р. в Східній (0, 278) та Південній Україні (0, 2832). Ці макрорегіони, які і в 1994 р. найбільшу підтримку надають лівим політичним силам.

Тобто, результати впливу регіонального та соціокультурного виміру в 1998 р. тільки закріпили стан початку електорального розколу країни на Південно- Східну і інші макрорегіони, в яких не спостерігалось такого суттєвого неприйняття про національного курсу держави.

За даними статистично-аналітичними матеріалів, результатів виборів до Верховної Ради України оцінено вплив соціокультурних факторів на електоральний вибір в макрорегіонах України в 2002 р. (див. табл. 3).

Дані табл. 3 свідчать, що під час парламентських виборів 2002 р. Західною Україною були продемонстровані значення вище середнього (0, 548), які дещо зросли порівняно із 1998 р. В цьому макрорегіоні спостерігалась суттєва підтримка демократичних політичних сил.

І це (табл. 3) підтверджує дисертаційне твердження щодо взаємовпливу зростання досліджуваних факторів на збільшення підтримки національно-демократичних політичних сил в країні.

Північна та Центральна Україна мали середні, як і в 1998 р., значення цих факторів, що, в свою чергу, вплинуло на середній рівень підтримки партій різних політичних напрямів.

За результатами табл. 3, можна зробити висновок, що в 2002 р, як і 1998 р., значення соціокультурних факторів в Східній (0, 287) та Південній Україні (0, 2986) було низькими. Відповідно до даних розрахунків, в цих макрорегіонах найбільша підтримка була надана як лівим політичним силам (Комуністична партія України в Східній та Південній Україні), так і політичним силам, які декларували зростання добробуту населення за умов економічної, технічної, соціальної співпраці із РФ, надання влади місцевим радам (Виборчий блок політичних партій “За Єдину Україну! ” в Східній Південній Україні).

 

 

 

В 2002 р. посилюються позиції Західної України щодо підтримки національно-демократичних політичних партій (Виборчий блок політичних партій “Блок Віктора Ющенка “Наша Україна”, Виборчий блок політичних партій “Виборчий блок Юлії Тимошенко”), знижується підтримка партій, які не орієнтовані на розвиток національних пріоритетів, а пропагують співпрацю з країнами СНД (Виборчий блок політичних партій “За Єдину Україну! ”, Комуністична партія України, Соціал-демократична партія України (об’єднана)). Також в цей період в країні посилюється електоральний розкол макрорегіонів, який виділяє окреме місце Південно-Східній Україні, населення якої обрало політичні сили, що не декларують національний розвиток. Зокрема, під час цієї виборчої кампанії електоральна підтримка політичних сил, не орієнтованих на національно-демократичний розвиток України, складала 0, 5595 (більше 50%), а підтримка цих політичних сил в інших макрорегіонах була в рази меншою, і на це вагомий вплив здійснили соціокультурні фактори.

Згідно із даними статистично-аналітичними матеріалів, результатів виборів до Верховної Ради України здійснено оцінку впливу соціокультурних факторів на електоральний вибір в макрорегіонах України в 2006 р., результати якої викладено в табл. 4.

 

 

За даними статистично-аналітичними матеріалів, результатів виборів до Верховної Ради України оцінено вплив соціокультурних факторів на електоральний вибір в макрорегіонах України в 2012 р. (див. табл. 5).

 

 

Оцінка результатів табл. 4 свідчить про те, що в 2006 р. в більшому ступені проявились полюси електоральних переваг населення, а саме була посилена підтримка населенням Південно-Східної України партій, які не підтримують національно- демократичного розвитку країни (була висока підтримка проросійської Партії регіонів). При цьому значення соціокультурних факторів в Східній (0, 2867) та Південній Україні (0, 30) було низькими.

Значення соціокультурних факторів в Західній Україні (0, 55) в 2006 р. було вище середнього, і населення макрорегіону за результатами парламентських виборів стабільно збільшує підтримку проукраїнських політичних сил (Блок Юлії Тимошенко, Блок “Наша Україна”).

За даними дослідження (див. табл. 4), в 2006 р. згідно із результатами парламентських виборів спостерігались середні значення соціокультурних факторів в Північній та Центральній Україні, що обумовило середній рівень електоральної підтримки партій різних напрямів.

Згідно із результатами аналізу за 2006 р. можна констатувати підтвердження прямого взаємозв’ язку між зміною рівня впливу соціокультурних факторів та структурою електорального простору в Україні за цей період.

Можна зазначити, що в 2012 р., як і в 2006 р., значення соціокультурних факторів в Західній Україні були вище середніх, в Північній, Центральній – на середньому рівні, в Східній та Південній – низькими. Також дія цих факторів відповідає структурі електоральної підтримки в макрорегіонах України.

За даними статистично-аналітичними матеріалів, результатів виборів до Верховної Ради України оцінено вплив соціокультурних факторів на електоральний вибір в макрорегіонах України в 2014 р. (див. табл. 6).

 

 

За результатами розрахунків, представлених в табл. 6, можна зазначити, що в 2014 р. в результаті політичних змін та через зміну впливу соціокультурних факторів відбулася зміна регіонального розколу. Зокрема, в Південній Україні збільшилось значення соціокультурних факторів, які в 2014 р. мали середнє значення і дорівнювали 0, 39. В Східній Україні значення цих факторів було низьким, і, відповідно, забезпечувалась значна підтримка політичної партії, яка не декларувала проукраїнські цінності. Хоча, необхідно зазначити, що в 2014 р. в Східній Україні була надана середня підтримка пронаціональним політичним партіям. Тобто, відбулись зміни в електоральній структурі в Східній Україні.

Найбільше значення цих факторів спостерігалось в Західній Україні, і, відповідно, спостерігалась підтримка національно-демократичних цінностей. В Північній та Центральній Україні ці фактори мали середній прояв, і, відповідно, спостерігалась середня підтримка національно-демократичних політичних партій.

В процесі дослідження було структуровано електоральний простір за рівнем підтримки населення політичних партій (політичних сил) в макрорегіонах, також здійснено визначення впливу основних соціокультурних факторів на електоральний вибір. Проведене дослідження дозволило довести дисертаційне твердження, що зміни соціокультурних факторів напряму впливають на зміни структури електорального простору. Виявлений розкол макрорегіонів України на регіональному та соціокультурному рівнях в 2014 р. набагато зменшився, і, хоча дія соціокультурних факторів в Східній Україні була не достатньо значною, суттєвою, але не достатньо високою, була підтримка політичної сили, яка не націлена на розвиток національно-демократичного розвитку, спостерігався середній рівень підтримки про національних партій.

 

 

1. Боришполец К. П. Методы политических исследований [Текст]: учеб. пособие / К. П. Боришполец. – М. : Аспект Пресс, 2005. – 221 с.
2. Гришин Н. В. Динамика электоральных предпочтений населения Юга России: Сравнительное исследование [Текст]: монография / Н. В. Гришин. – М. : Издательство “Социальнополитическая МЫСЛЬ”, 2008. – 182 с.
3. Евстифеев Р. В. Мелодии электоральных пространств. Политический процесс и электоральные предпочтения избирателей (Владимирская область, 1999-2009 гг.) [Текст] / Р. В. Евстифеев. – Владимир: Собор, 2009. – 192 с.
4. Журкина И. А. Сравнительный анализ электоральных предпочтений российских избирателей в регионах России разного типа [Электронный ресурс] / И. А. Журкина. – Режим доступа: http: //geopub. narod. ru/student/jurkina/1/main. htm
5. Петров Н. Электоральный ландшафт [Текст] / Петров Н., Титков А. // Регионализация в развитии России: географические процессы и проблемы. – М. : Эдиториал УРСС, 2001. – С. 214-255.