Критерії прогнозу перебігу Епілепсії у дітей

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ

 

На правах рукопису

 

КАДУК ЄВГЕН ГРИГОРОВИЧ

 

УДК 616. 853 – 053. 2: 616. 831: 612. 017. 1 

 

 

Спеціальність 14. 01. 15 – нервові хвороби

 

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

 

Харків – 2002

 

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті неврології, психіатрії та наркології АМН України

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Міщенко Тамара Сергіївна, Інститут неврології, психіатрії та наркології АМН України, керівник відділу судинної патології головного мозку.

ОФІЦІЙНІ ОПОНЕНТИ: доктор медичних наук, професор Деменко Василь Дмитрович, Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, завідувач кафедри загальної та дитячої неврології доктор медичних наук Кушнір Григорій Матвійович, Кримський медичний університет ім. С. І. Георгієвського МОЗ України, завідувач кафедри нервових хвороб.

Провідна установа: Харківський державний медичний університет МОЗ України.

Захист відбудеться 20. 03. 2002 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої Вченої Ради Д. 64. 609. 01 при Харківській медичній академії післядипломної освіти МОЗ України за адресою: 61176, м. Харків, вул. Корчагінців, 58

 

Актуальність теми. Однією з актуальних проблем клінічної неврології і педіатрії є епілепсія. Розповсюдженість цього захворювання невпинно зростає, і 0, 8-1, 2% населення земної кулі, що становить понад 40 мільйонів хворих, страждає на епілепсію [Волошин П. В., Мерцалов В. С., Волошина Н. П. з співавт., 1996; Brodie M. J. et al., 1998]. Близько 12-15% із хворих на епілепсію становлять діти та підлітки. Майже половина усіх випадків епілепсії починається у дитячому віці [Деменко В. Д., 1995; Мартинюк В. Ю., 1998; Євтушенко С. К. з співавт., 2000; Appleton R. E. et al., 1999]. На відміну від дорослого контингенту хворих у дитячому віці частіше спостерігається гетерогенність патогенетичних механізмів розвитку захворювання, різноманітність клінічних проявів епілептичних нападів [Кушнір Г. М., 1990; Гаврилюк З. Д., 1991; Hamer H. M. et al., 1999]. Зростаюча розповсюдженість епілепcії, розвиток резистентних до лікування форм захворювання, необхідність тривалого застосування протиепілептичних медикаментозних препаратів і потреба вирішення соціально-правових питань свідчать про велику медико-соціальну значущість цієї проблеми [Міщенко Т. С. з співавт., 1998; Дзяк Л. А. з співавт., 1996; Козявкін В. І. з співавт., 1999; Одинак М. М. з співавт., 1997; Elworfally G. M. et al., 1999].

Дослідження етіопатогенетичних механізмів розвитку епілепсії продовжує залишатися актуальною проблемою сучасної епілептології. Чисельні роботи присвячені вивченню електрофізіологічних змін та метаболічних порушень головного мозку [Дубенко Є. Г., 1999; Морозова О. Г., 1998; Назаренко В. Г. з співавт., 1996; Панченко Є. М., 1996; Дубенко А. Є., 2001; Natsume I. J. et al., 1999]. З появою методів нейровізуалізації, таких, як рентгенівська комп'ютерна томографія (КТ) та магнітно-резонансна томографія (МРТ), стало можливим прижиттєве вивчення структурних змін речовини головного мозку у хворих на епілепсію [Зозуля Ю. О., Цимбалюк В. І. з співавт., 1998; Міщенко Т. С. з співавт., 2000; Wolf H. K., 1999]. Застосування цих методів дослідження дозволило виявити ознаки порушення філоонтогенезу нервової системи [Munari C. et al., 1999; Carter Snead O. et al., 2000], а також ознаки склерозу структур гіпокампу як фактора епілептогенезу[Tan T. et al., 1999].

У вивченні патогенетичних механізмів епілепсії велику увагу приділяють дослідженню стану імунної системи [Грицай Н. Н., 1993; Лисяний Н. І., 1999; Малашхія В. Ю., 1999; Estes M. L. et al., 1999].

Разом з тим, мало вивчені зміни імунної системи у хворих на епілепсію дитячого віку. Враховуючи те, що, особливо у дитячому віці, легко виникають розлади імунологічної резистентності [Дранник Г. Н., 1999], можна припустити суттєву роль імунологічних порушень у патогенезі епілепсії у дітей. Тому дослідження стану імунної системи у дітей, хворих на епілепсію, та значення таких змін у прогнозі розвитку та перебігу епілепсії є актуальним.

Отже, сучасні клінічна неврологія та педіатрія поставлені перед необхідністю дослідження етіопатогенетичних механізмів епілепсії, що дозволяє визначити критерії прогнозу розвитку та перебігу епілепсії у дитячому віці та доповнити схеми лікування таких хворих.

Зв'язок роботи з науковими напрямками, планами, темами.

Дисертацію виконано у відповідності з темою науково-дослідної роботи Інституту неврології, психіатрії та наркології АМН України – “Нові лікувально-реабілітаційні технології для дітей з різними клініко-патогенетичними формами пароксизмальних станів при органічних ураженнях головного мозку та для психологопедичної корекції затриманого психічного і мовного розвитку дітей” шифр 3. 32. 98 № держ. реєстрації 0198U007887.

 

Мета дослідження – розробити критерії прогнозу перебігу епілепсії у дітей шляхом вивчення структурно-функціональних змін головного мозку та стану імунної системи.

Відповідно до мети були поставлені такі завдання:

1. Вивчити особливості клінічного перебігу епілепсії у дітей в різні вікові періоди.

2. Визначити структурні зміни головного мозку у дітей, хворих на епілепсію.

3. Оцінити стан клітинної й гуморальної ланок імунітету у дітей, хворих на епілепсію.

4. Провести співставлення клінічних даних з структурними змінами головного мозку та станом імунної системи у дітей, хворих на епілепсію,