Клініко-патогенетичне обґрунтування лікування хворих на хронічні гепатити з супутньою патологією біліарної системи

ЛУГАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 

КУЗИК Фрозіна Василівна

 

УДК: 616. 36 – 002. 2: 616. 366] – 092 – 08

 

 

14. 01. 02 – Внутрішні хвороби

 

Автореферат

на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

 

Луганськ – 2002

 

Дисертацією є рукопис.

Дисертація виконана в Буковинській державній медичній академії (м. Чернівці). 

НАУКОВИЙ КЕРІВНИК: доктор медичних наук, професор ХРИСТИЧ Тамара Миколаївна, Буковинська державна медична академія, професор кафедри сімейної медицини.

ОФІЦІЙНІ ОПОНЕНТИ: доктор медичних наук, професор ГУБЕРГРІЦ Наталя Борисівна, Донецький державний медичний університет ім. М. Горького МОЗ України, професор кафедри внутрішніх хвороб №1 доктор медичних наук, професор ПАСІЄШВІЛІ Людмила Михайлівна, Харківський державний медичний університет МОЗ України, професор, зав. кафедри сімейної медицини.

Провідна установа: Інститут терапії АМН України (Харків), відділ гастроентерології.

Захист відбудеться «25» вересня 2002 року о 8. 30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 29. 600. 01 при Луганському державному медичному університеті МОЗ України (91045, м. Луганськ, кв. 50-річчя оборони Луганська, 1; тел. 54-85-57).

 

 

Актуальність теми. Патологія органів травлення в Україні складає значний відсоток серед усіх захворювань внутрішніх органів і характеризується значною розповсюдженістю серед різних груп населення, особливо в осіб найбільш працездатного віку.

За даними Центру медичної статистики МОЗ України за 2000 рік, показник поширеності хвороб органів травлення (весь клас) зріс на 53, 0% порівняно з 1990 роком. Рівень поширеності хронічного гепатиту становив в Україні в 2000 році 562, 9 на 100 тис. проти 529, 3 у 1999 році. Відмічається також зростання поширеності хронічного холециститу й холангіту на 5, 1% у 2000 році порівняно з даними за 1999 рік (Ю. А. Філіппов, З. М. Шмігель та ін. 2001).

Експерти ВООЗ прогнозують тенденцію до зростання захворюваності на хронічний гепатит, що на фоні недостатньої ефективності фармакотерапії складає проблему сучасної гепатології (О. Я. Бабак, 1999; Н. Б. Губергріц, 2002).

Хронічні гепатити (ХГ) – це захворювання, при яких органом-мішенню є печінка, орган, що займає ведучу позицію у підтриманні гомеостазу і відіграє важливу роль в адаптаційних реакціях організму. Отже, обгрунтованим є розгляд механізмів розвитку патологічного процесу при гепатитах з урахуванням характеру, вираженості і направленості метаболічних реакцій (Дегтярева И. И.. 2000; Dittrich S. et al. 2000; Харченко Н. В., 2000).

Поряд із дією етіологічних чинників у патогенезі ХГ суттєве значення надається імунним порушенням, в тому числі розвитку аутоімуних реакцій

(Фролов В. М., Петруня А. М. та ін., 1994).

Приділяється увага вивченню активності процесів вільнорадикального окиснення ліпідів та стану систем протирадикального захисту (Фролов В. М., Терьошин В. О. та ін., 2000, Хухліна О. С., 1998). Ще однією з причин торпідності перебігу та виникнення ускладнень ХГ є приєднання захворювань жовчного міхура і жовчовивідних шляхів (Мансурова Ф. Х., 2000; Васюк В. Л., 2001). Часті незадовільні результати лікування органів травлення пов’язані з тим, що певні ланки патогенезу цих захворювань залишаються мало вивченими і тому не враховуються при розробці лікувальної тактики

Це зумовлює необхідність пошуку й розробки нових та вдосконалення існуючих схем лікування ХГ, які б сприяли зниженню активності процесу, регресії захворювання. В Україні, на базі НПУ “Ербіс” під керівництвом к. б. н. А. М. Николаєнко (Київ) розроблений і синтезований вітчизняний препарат – ербісол, який стимулює неспецифічний і активний специфічний імунітет, індукує синтез інтерферону людини, покращує процеси регенерації тканини, має протизапальну, гепатопротекторну, антидистрофічну дію.

Корекцію порушень з боку біліарної системи, на нашу думку, доцільно проводити шляхом застосуванн очищеного екстракту нагідок лікарських (калефлон), якому за даними літератури окрім жовчогінної, притаманні також протизапальна, спазмолітична, репаративна та антибактеріальна властивості.

Виходячи з широкого спектру терепевтичної дії ербісолу та калефлону, вважали за можливе апробувати дію цих препаратів у хворих на ХГ з супутньою патологією біліарної системи. Застосування саме комбінації цих препаратів повинно забезпечити взаємне потенціювання ефектів в плані їх гепатопротекторної дії. В доступній літературі ми не зустрічали патогенетичного обгрунтування схеми диференційованого застосування ербісолу та калефлону в залежності від ступеня тяжкості ХГ та супутньої біліарної патології.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є фрагментом планової науково-дослідної роботи Буковинської державної медичної академії, кафедри госпітальної терапії та клінічної фармакології, затвердженому МОЗ України, на тему “Вільнорадикальне окиснення, метаболічні зміни та особливості механізмів компенсації та декомпенсації при деяких захворюваннях системи травлення, цитопенічних станів на Буковині (в т. ч. в умовах дії факторів екологічної агресії та обгрунтування диференційованого лікування, реабілітації та профілактики) ” № держреєстрації – 0196V006738.

Мета роботи – розробити ефективний алгоритм лікування хворих на хронічні гепатити невірусного генезу з супутньою патологією біліарної системи на підставі клініко-біохімічних, імунологічних, морфологічних параметрів за ступенями тяжкості перебігу.

Задачі дослідження: у хворих на хронічні гепатити з легким, середнім та тяжким перебігом й супутньою патологією біліарної системи:

1. Вивчити та співставити динаміку клініко-біохімічних показників.

2. Проаналізувати інтенсивність процесів пероксидного окиснення ліпідів.

3.