Портал образовательно-информационных услуг «Студенческая консультация»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Адміністративна відповідальність за порушення авторських та суміжних прав

Предмет: 
Тип работы: 
Автореферат
К-во страниц: 
31
Язык: 
Українська
Оценка: 

правової охорони майнові права, а також і немайнові права. Але якщо можна погодитися із встановленими санкціями за перший вид порушення, то аж ніяк – з другими. Так, додаткова міра покарання у вигляді конфіскації тут зовсім недоречна. Тож очевидно, що потребує чіткого розмежування відповідальність за порушення майнових прав та відповідальність за порушення особистих немайнових прав;

ця стаття охоплює зразу декілька інститутів права інтелектуальної власності: авторське право, суміжні права, право промислової власності, та нові об’єкти цього права. Очевидно, що правові наслідки порушення майнових прав суб’єктів права інтелектуальної власності має різні економічні, соціальні та правові наслідки;
під відповідальність попали порушення таких об’єктів права інтелектуальної власності, які, в принципі, не можуть бути порушені. Хотілось б знати, яким чином розробники цієї статті уявляють собі використання наукового відкриття, якщо під ним відповідно до п. 10 затвердженого ще постановою Кабінету Міністрів СРСР “Положення про відкриття, винаходи та раціоналізаторські пропозиції” від 21 серпня 1974 р. розуміється, що відкриттям визнається встановлення об’єктивно існуючих властивостей, явищ і закономірностей матеріального світу, що вносять корінні зміни в рівень знань? До того ж ряд авторів слушно пропонують виключити відкриття із об’єктів права інтелектуальної власності;
Очевидно, що адміністративно-правовий захист прав інтелектуальної власності генезисно є ще молодим і формується на дезінтеграційних засадах. У силу цього виникає конкуренція правових норм. При виявленні правопорушення застосовувати норму Кодексу України про адміністративні правопорушення чи норми інших законів – питання не таке вже й просте. Тому різні органи можуть по-різному кваліфікувати одне й те ж правопорушення. Це не сприяє єдності практики застосування адміністративного законодавства, ні захисту прав інтелектуальної власності. То ж не дивно, що провадження у цих справах затягується, розгляд у судах по суті теж. У результаті суди приймають рішення про припинення справ у зв’язку із перебігом строків притягнення до адміністративної відповідальності. Також обсяг процесуальних гарантій при розгляді справи в адміністративному порядку значно вужчий, ніж у судовому. Так, не завжди передбачається особиста участь зацікавлених осіб чи їх представників у розгляді справи; не є обов'язковим колегіальний розгляд спору; законодавство може не регламентувати використання при розгляді справ в адміністративному порядку різних видів доказів, зокрема пояснення свідків, тощо; свідки та експерт, які залучаються до участі в адміністративному процесі, не попереджаються про відповідальність за надання неправдивих пояснень або відмову від них і т. п.
Але існування адміністративної відповідальності за порушення авторських та суміжних прав та адміністративно-правового механізму захисту цих прав має і позитивні моменти, до яких можна віднести:
оперативність розгляду справ, що створює об'єктивні можливості для швидкого поновлення порушених прав;
зазначений порядок застосовується для вирішення категорій спорів, які виникають в основному на стадії оформлення прав на об'єкти названої власності, зокрема винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг;
справи розглядаються на підставі спеціальної процедури, спрощеної порівняно з цивільним судочинством, що виключає більшість процесуальних дій.
Другий підрозділ “Склад адміністративного порушення авторських та суміжних прав” присвячено аналізу ознак складів порушень авторських і суміжних прав, які закріплені в Кодексі України про адміністративні правопорушення. На основі проведеного аналізу складу правопорушень авторських та суміжних прав, автор приходить до таких висновків.
Загальним об’єктом адміністративного правопорушення є система відносин, що охороняються адміністративним законодавством. Крім загального, виділяється родовий, видовий і безпосередній об’єкт адміністративного правопорушення. З огляду на це загальним об’єктом адміністративного правопорушення авторського права і суміжних прав є встановлена законом система використання цих прав – тобто самі суспільні відносини.
Всі порушення прав інтелектуальної власності, на думку автора, повинні бути у новому КУпАП зведені в окрему главу, що матиме назву “Адміністративні порушення прав інтелектуальної власності”. Відповідно, всі відносини стосовно використання цих прав у прив’язці до їх об’єктів логічно становили б окремий родовий об’єкт адміністративних правопорушень. Це відповідає диференціації цих відносин і їх відмінній від права власності природі.
У межах родового об’єкта адміністративного правопорушення необхідне й доцільне виділення ряду видових (авторські, суміжні, патентні, інші права) і безпосередніх об’єктів, наприклад тих, що перелічені у ст. 8 Закону України “Про авторське право і суміжні права”. Автор називає критерії і обгрунтовує необхідність виділення видових і безпосередніх об’єктів правопорушення:
саме диференційоване регулювання відносин інтелектуальної власності;
різні прояви товарності прав інтелектуальної власності;
різні підходи до вибору правового механізму охорони прав: цивільне право, адміністративне право, антимонопольне і антиконкурентне законодавство, кримінальне право;
різні прояви шкідливих властивостей при порушенні майнових прав на різні об’єкти права інтелектуальної власності;
різна ступінь суспільної небезпечності цих порушень;
різноманітність прояву об’єктивної сторони, хоча й при одному і тому результаті – порушення майнових прав;
різні затрати на виявлення, забезпечення доказовості і провадження у справах про порушення прав інтелектуальної власності;
необхідність адекватно характеру і ступеню суспільної небезпеки адміністративного правопорушення диференціювати вид і міру покарання;
Звичайно, що такий підхід значно розширює кількість складів адміністративних правопорушень, але це дасть органам адміністративної юрисдикції достатній арсенал правових засобів впливу на порушника у залежності від зазначених вище критеріїв.
На думку автора, необхідно виділити адміністративну відповідальність за піратство в окрему статтю і передбачити за нього підвищену відповідальність.
Об’єктивна сторона порушень авторських
CAPTCHA на основе изображений