Радіаційно-гігієнічна оцінка стану довкілля та структура доз опромінення персоналу Чорнобильської зони відчуження

У післяаварійний період на території лісових масивів зони відчуження були зупинені лісогосподарські роботи, що призвело до погіршення санітарного та пожежного стану лісів. Це могло сприяти перетворенню лісів у джерело вторинного радіоактивного забруднення довкілля, тому лісогосподарське втручання було поновлено. Обстежені експериментальні ділянки чотирьох лісництв ЧЗВ належали до різних зон ведення лісового господарства, а чотири було ушкоджено лісовими пожежами різної інтенсивності. Щільність забруднення верхніх шарів лісового грунту аварійними радіонуклідами значно вище глобального рівня (табл. 2). Кратність перевищення становить від двох до декількох сотень разів.

Різні види пожеж впливають на перерозподіл радіонуклідів у компонентах лісового грунту та сприяють підсиленню міграційних процесів. Оскільки вигорає значна кількість підстилки в мінеральну частину грунту надходить 60-80% загальної радіоактивності та зосереджується у 0-2 см шарі. Такий ефект притаманний в першу чергу радіоцезію, як більш леткому елементу. Щільність забруднення стронцієм-90 грунту та підстилки має однакову тенденцію: більша частка радіоактивності знаходиться у грунті – на 80-90% на неушкоджених ділянках і понад 95% – на “горільниках”. Таким чином, можна констатувати, що стронцій в лісових екосистемах знаходиться в поверхневому шарі грунту і є більш мобільним. За профілем грунту стронцій-90 теж просунувся на 1-2 см глибше, ніж радіоцезій. Співвідношення щільності забруднення ділянок ізотопами плутонію аналогічні стронцієвому забрудненню, а щодо розподілу за профілем грунтів – його вміст спостерігається лише до глибини 5 см при найбільших значеннях в нижньому шарі підстилки та в 0-2 см грунту.

 

Таблиця 2

Щільність забруднення лісництв ЧЗВ, експериментальні ділянки яких було досліджено

Назва лісництва Щільність забруднення, кБкм-2

137Cs 90Sr Pu

Опачицьке 200, 520, 1 169, 831, 2 3, 40, 3

Дитятківське 305, 730, 6 125, 222, 8 0, 210, 04

Лелівське 992, 699, 3 705, 2126, 8 4, 60, 4

Черевацьке 120, 211, 8 32, 25, 8 3, 00, 3

Доаварійні показники (за даними 1979 р.) 1, 62 1, 37 0, 014

 

Ліси в ЧЗВ є основним типом рослинного покриву і відіграють головну роль в регулюванні процесів стабілізації радіоекологічної ситуації. Нині в лісових екосистемах встановлюється стан, що наближається до динамічної рівноваги, при якому потік радіонуклідів між компонентами екосистеми мало змінюється з часом, а в забрудненні рослинного покрива домінує грунтовий шлях надходження радіоізотопів аварійного випаду. В досліджених зразках фітомаси найбільший вміст цезію-137 відмічений у корі живого дерева. Потім за ступенем зниження вмісту радіонуклідів йдуть: глиця, дрібні гілки та деревина. За таких умов можливе використання деяких лісових масивів ЧЗВ для отримання ділової деревини та застосування її у народному господарстві за певних обмежень.

Отримані результати свідчать, що нині радіаційний стан зони відчуження стабілізувався і відповідає пізній фазі радіаційної аварії. Тенденція до стабілізації спостерігається на протязі 5-ти останніх років. Це дозволило розрахувати основні рівні радіактивного забруднення об’єктів зони відчуження та обгрунтувати їх запровадження у якості довгострокових непрямих контрзаходів.

Виміром можливого негативного впливу на здоров’я людини іонізуючого випромінювання є доза – величина поглиненої тканинами тіла енергії, тому всі дії стосовно захисту здоров’я людей повинні базуватися на величині очікуваної дози. Структура середньорічної ефективної дози опромінення персоналу з ЛНА може розглядатися двобічно. З одного боку в контексті розподілу на зовнішнє та внутрішнє опромінення, а з другого – за співвідношенням дозоутворюючих радіонуклідів.

Ефективну дозу опромінення в основному формує зовнішнє гамма-опромінення, що складає 84% від усієї дози (рис. 1). На внутрішнє опромінення припадає 16%, з якого 93% – опромінення від радіоцезія та 7% – від радіостронція. Внесок ізотопів плутонію незначний і істотно не впливає на зазначені процентні співвідношення. Але при враховуванні особливостей виробничого процесу внесок інгаляційної компоненти суттєво підвищується (рис. 2). Тоді структура дози опромінення має інший вигляд, внески зовнішнього та внутрішнього опромінення розподіляються практично порівну. Аналогічні долі у формуванні ефективної дози опромінення мають цезій-137 (зовнішнє) та ізотопи плутонію (внутрішнє опромінення).

 

Рис. 1 Структура середньорічної ефективної дози опромінення персоналу з ЛНА

 

Рис. 2 Структура середньорічної ефективної дози опромінення робітників ПЗРВ при виконанні робіт щодо поводження з РАВ

 

Особливе місце серед вахтового персоналу займають лісники. Вони отримують підвищені дози опромінення як завдяки специфіки виробничих процесів (високі рівні пилоутворення), так і внаслідок проживання поблизу місць роботи в населених пунктах зони відчуження (доза зовнішнього опромінення за робочий час практично дорівнює аналогічній дозі за час проживання та відпочинку після роботи). Головний внесок у дозу внутрішнього опромінення за рахунок інгаляції також належить ізотопам плутонію. Структура середньорічної ефективної дози опромінення працівників лісу має вигляд, що показаний на рис. 3 і 4. Вона повністю залежить від характеру та виду виконуваних робіт.