Розвиток бібліотечної професії в Україні: сучасні концепції та напрями

Апробація матеріалів та результатів дисертації. Основні матеріали дослідження викладалися на щорічних наукових читаннях пам'яті В. М. Пілецького 1996-2001 р. р. Результати дисертації обговорювалися також на щорічних науково-практичних конференціях Київського національного університету культури і мистецтв (1999-2002 рр.), на наукових конференціях Державної наукової медичної бібліотеки (2001 р.), Державної бібліотеки України для юнацтва (2002 р.).

Публікації. Основний зміст дисертації відображено у 5 одноосібних публікаціях автора, з яких чотири статті у фахових виданнях, а одна – за матеріалами наукової конференції.

Структура дисертації. Дисертація обсягом 176 сторінок складається зі вступу, двох розділів, кожний – з трьох підрозділів, висновків. Список використаних джерел – 205 найменувань.

 

 

У вступі обгрунтовується актуальність теми, визначено мету, завдання, об'єкт і предмет, методи дослідження, розкрито наукову новизну і практичне значення роботи, проаналізовано стан розробки проблеми та її термінологія, подано відомості про апробацію і впровадження результатів наукової роботи.

У першому розділі „Сучасні концепції розвитку бібліотечної професії в контексті вільного і рівного доступу до культури та інформації” – розглядається стан теоретичного висвітлення бібліотечної діяльності як професії класу „людина-людина”; ролі бібліотечної професії у демократизації та гуманізації суспільства; розширення компетенції бібліотечної професії як суб'єкта інформатизації.

У першому підрозділі „Бібліотекарі як сучасна професія класу „людина-людина” аналізується розвиток бібліотечної професії в історичному, сучасному і прогнозному аспектах. Аналіз засвідчує, що ця проблематика є однією з постійно досліджуваних з середини 70-х років ХХ століття, коли актуальними визначалися: підвищення якості обслуговування читачів на основі зростання кадрового потенціалу бібліотек; оптимізація інформаційного забезпечення науково-технічного прогресу, де бібліотекарі розглядалися як трудовий ресурс; профвідбір, професійно-особистісні риси бібліотечних фахівців, раціональне використання кадрів з позицій наукової організації праці. На початку 80-х років ХХ століття в Україні на базі ЦНБ АН УРСР та за участю інших великих наукових бібліотек м. Києва було здійснено комплексне дослідження проблем праці, навчання, виховання та мотивації бібліотекарів, матеріали якого узагальнені в монографії.

На початку 90-х років зростає значення бібліотеки у формуванні громадянського суспільства, гуманізації відносин і демократизації життя. Принцип рівного і вільного доступу населення до надбань культури та інформації узагальнюється в Конституції України, яка гарантує відповідні права і свободи. В українському бібліотекознавстві утверджується значення міжособистісної взаємодії бібліотекаря і читача як рівних партнерів у процесі обслуговування.

З розвитком інформатизації уточнюються погляди на роль бібліотекарів у освоєнні електронних технологій та допомозі користувачам. Оцінюючи попередні напрацювання з сучасних позицій, намагаючись осягнути їх не упереджено, слід відзначити, що науковий зміст досліджень цієї тематики на кожному етапі розвитку бібліотечної професії був насичений новою психологічною, соціологічною, соціально-психологічною інформацією. Інтегровані у бібліотекознавство поняття „професійні цінності”, „професійна свідомість”, „професіоналізм” обумовили глибший погляд бібліотекарів на власну діяльність, сприяли „ідеальному” конструюванню реальної праці. Такий погляд з початку 90-х років ХХ століття дедалі поширювався.

Нині бібліотечна професія в українському бібліотекознавстві розглядається як одна з масових професій розумової праці у соціокультурній, науково-інформаційній, освітній сфері. Вона включає діяльність, спрямовану на обслуговування людей з метою сприяння їх розвитку, задоволенню потреб, інтересів, запитів, навчанню, вихованню.

У традиційній бібліотеці серед процесів діяльності бібліотекарів найбільш складними та відповідальними визначалися змістовний відбір видань з метою комплектування фондів; проблемно-тематичне інформування читачів; тематичний інформаційний пошук; систематизація публікацій. В аспекті форм організації праці та соціальних зв'язків багатофункціональну бібліотечну професію важко визначити однозначно. Але, оскільки діяльність усіх груп спеціалістів актуалізується у процесах обслуговування і спілкування з читачами, професія загалом віднесена до класу „людина-людина”. Саме у процесі взаємодії між бібліотекарем і читачем, в їх діловому діалозі досягається загальна професійна мета та призначення – сприяти культурному, освітньому, духовному розвитку людини за допомогою існуючих методів та технологій.

У другому підрозділі „Роль бібліотечної професії у демократизації та гуманізації суспільства” предметно розкриваються погляди на ці завдання бібліотеки і бібліотечної професії. У них не існує принципових розбіжностей; відмінності стосуються вибору засобів та методів здійснення. Висловлюється думка, ніби інформатизація як така забезпечує інтелектуальну свободу людей та вільний доступ до інформації. Однак реально новітні інформаційні технології, розширюючи доступ до інформації загалом, водночас обмежують його для тих, хто не має комп'ютерів, або доступу до них з різних причин. Компенсувати це має бібліотека як соціальний інститут. Зусилля суспільства, держави й громадян мають бути спрямовані також на забезпечення всебічної грамотності, надання змістовної освіти, на розвиток базових цінностей демократії. Відтак першочерговими завданнями бібліотекарів у подальшій демократизації суспільства є: організація реального доступу кожному до джерел інформації з використанням традиційних і новітніх технологій; створення демократичних умов спілкування та взаємодії бібліотекаря з читачем у процесі обслуговування; сприяння демократичному розвитку читачів. Напрямок бібліотекознавства, пов'язаний із демократизацією стосунків і розвитком діалогу, передбачає педагогічне забезпечення. Практика бібліотечної професії включає демократизацію форм доступу до інформації групам населення, які зацікавлені у використанні бібліотеки, але за певних обставин не відвідують її. Це – хронічно хворі, інваліди, люди похилого віку. На міжнародній науковій конференції Національної бібліотеки імені В. І. Вернадського (2001 р.), узагальнено досвід, форми організації, подальші завдання демократизації бібліотеки і бібліотечної професії у напрямку допомоги відповідним категоріям населення. Відпрацьовано і рекомендовано прогресивні методики соціально-педагогічної роботи бібліотеки