Державне фінансове регулювання економіки в умовах ринкової трансформації

Цілий ряд економічних проблем, з якими вперше зіткнулася Україна, не нові в міжнародній практиці. Багато які з них не лише мали місце в різних країнах в певні періоди часу, але і частково були успішно подолані. Об’єктивно оцінюючи структурні складові, методи реалізації, кінцеві та проміжні результати різних моделей державного фінансового регулювання в зарубіжних країнах, зроблено висновок, що кожна з них має певні позитивні риси, а це дає змогу визначити ефективні напрями розвитку ринкових відносин в Україні. Але механічне копіювання західного досвіду на першому етапі формування економіки України супроводилося різким обмеженням державного регулювання, що призвело до поглиблення кризових процесів, економічного спаду і соціальної напруженості.

Проведений аналіз дозволяє дійти висновку, що формування моделі державного регулювання трансформаційної економіки України повинно відбуватися на основі комбінації найбільш придатних до умов вітчизняної економіки рис розглянутих нами основних макроекономічних концепцій, з урахуванням національних особливостей і специфіки соціально-економічної ситуації в країні. В Україні необхідно змінити стратегію реформування, орієнтуючись в основному на власні ресурси та інтелектуальний потенціал країни. Завдання ж державних структур – розробити механізми для їх мобілізації і ефективного використання. Ефективність державного фінансового регулювання залежить від правильного вибору напрямів, засобів, методів та регулюючих інструментів.

У другому розділі “Бюджетно-податкові і грошово-кредитні інструменти в системі державного регулювання економіки України” досліджуються особливості державного фінансового регулювання в умовах трансформаційних перетворень; проаналізовано вплив інструментів бюджетно-податкового регулювання на макроекономічні процеси; розглянуто специфіку грошово-кредитного регулювання трансформаційної економіки України.

В роботі визначено особливості державного фінансового регулювання в умовах перетворень, пов’язаних з кризовим станом національної економіки; повільним здійсненням процесу ринкових реформ; нерозвиненістю ринкової інфраструктури; надмірною бюрократизацією суспільства; високим рівнем тінезації економіки; криміногенним (значною мірою) характером приватизації і роздержавлення державної власності; гальмуванням становлення кола приватних підприємців середнього класу диктують необхідність посилення стабілізуючої функції держави. На цій основі в дисертації аргументується принциповий висновок: нею сформована за останні роки система державного фінансового регулювання національної економіки України не мала в своєму арсеналі відповідних інструментів, але і відкидала їх необхідність, а порушення принципу системності і комплексності дії регуляторів стало однією з основних причин неефективності реформ в Україні. Розв’язання проблем економічної стабілізації в Україні значною мірою залежить від створення гнучкої системи державного регулювання, адекватної умовам ринкової економіки. Спроби поєднання інструментів з різних “парадигм” роблять систему нестійкою, не забезпечують досягнення поставлених завдань, ведуть до відриву системою несумісних з нею елементів.

Форсована лібералізація на перших етапах реформ супроводжувалася розвалом інституціональної системи ДРЕ. Слідством проведення такої політики стало: різке зниження основних макроекономічних показників, важко стримуване зростання інфляції, структурна криза, різке падіння рівня життя основної частини населення, повільний процес перетворення централізовано-планової економіки на ринкову.

За цих умов формування механізму державного регулювання є необхідною умовою переходу до ринкової системи господарювання. Механізм державного регулювання проаналізовано як органічну цілісність економічних та адміністративних методів, а саме як сукупність організаційно-економічних методів та інструментів, за допомогою яких виконуються взаємопов’язані функції для забезпечення безперервної дії відповідної системи (держави), підвищення ефективності економіки. Зважаючи на специфіку української економіки, зокрема особливу роль держави – суб’єкту регулювання та інтенсивність державного втручання в сферу розподільчих та перерозподільчих відносин за допомогою фінансових інструментів, чільне місце у цьому механізмі належить фінансовому регулюванню.

Фінансовий механізм організації економіки забезпечує необхідні вартісно-грошові й натурально-речові пропорції в національному господарстві та їх відтворення. Як свідчить аналіз, фінансовий механізм організації перехідної економіки “запускається” при наявності трьох основних умов: чітких стратегічних і тактичних цілей, необхідних фінансових ресурсів і потрібних фінансових форм, методів, важелів та інструментів впливу. Державне фінансове регулювання полягає у регламентуванні розподільчих відносин у суспільстві й на окремих підприємствах. Кожен метод може мати декілька модифікацій залежно від того, які елементи розподільчих відносин він охоплює. Кожному з елементів відповідає певне цільове призначення у вигляді закріплених за ним функцій. Таким чином, у складі фінансового механізму створюється набір фінансових інструментів, з допомогою яких здійснюється вплив на різні сторони економічного розвитку. На основі удосконалення класифікації форм і методів фінансового регулювання автор робить висновок, що найбільш поширеними серед фінансових методів впливу на сучасну економіку є бюджетно-податкові.

Доведено, що роль і місце бюджетно-податкового регулювання в системі державного регулювання економіки залежить від ролі держави в регулюванні економічних процесів та чутливість економічного середовища до змін у сфері фіскальних відносин і від тієї частини національного продукту, рух якої опосередковується державою за допомогою фіскальних інструментів. Виходячи з нинішнього стану трансформування економіки України і обсягів податкових надходжень у Державний бюджет країни, ми визначаємо державні видатки і податки як одні з основних інструментів державного регулювання економіки України. Однією з причин нестабільності і низької ефективності макроекономічного регулювання є бюджетна незбалансованість, викликана високим рівнем витрат і низькими податковими надходженнями. Отже, проблема доходів у бюджет пов’язана з недосконалістю податкової системи.

Зниження рівня оподаткування є першочерговою умовою припинення подальшої дестабілізації податкової системи в Україні. Щоб уникнути можливого подальшого скорочення обсягу надходжень коштів у бюджет,