Культура кам’яної доби, Трипільска культура, культура скіфів

 

1. Культура кам’яної доби

2. Трипільска культура

3. Культура скіфів

Список використаної літератури

 

 

Згідно останніх антропологічних і археологічних досліджень людина на території України з'явилась близько 600000 років тому. Існування людини доводять рештки самої людини та знаряддя, примітивно зроблені з каменю. Ця доба має назву «доби каменя». Найдавніша називається «давньокам'яною добою», або палеолітичною, назва якої назва походить від грецьких слів: «палеос» – давній та «літос» – камінь. Довгий час у науці панувала думка, що в Україні людина з'явилася значно пізніше, ніж у Західній Европі, і що в Україні не було палеоліту, тому перша знахідка палеолітичних знарядь разом із кістками мамутів, знайдена на території України в 1871 р. Ф. І. Камінським біля с. Гонців на Полтавщині, справила велике враження в наукових колах. Після того на території України було зроблено багато знахідок того ж роду.

Пам'ятки палеолітичної доби знаходять здебільшого у так званих «стоянках»-»стійбищах», де людина перебувала більш-менш довгий час, і у «майстернях» – місцях, де був відповідний до вимог техніки людини камінь, з якого людина виробляла свої знаряддя і залишала уламки каменю.

Палеоліт поділяється на декілька періодів, які позначаються за назвами тих місцевостей, де вперше було їх знайдено. Найдавніша палеолітична доба – Шельська – характеризується масивними мигдалевидними кам'яними ручними рубилищами. Датується вона приблизно 200000 років до н. е., коли, між періодами двох зледенінь, у Європі панував теплий клімат. Деякі археологи, зокрема, І. Г. Шовкопляс, Я. Пастернак, відносять до Шельської доби знахідки біля с. Лука-Врублевська в Подністров'ї Інші археологи, серед них В. Щербаківський, А. Л. Монгайт та інші, ставляться скептично до цього і вважають, що речі Луки-Врублевської відносяться до пізнішої доби. Аналогічні речі знайдено на півдні Англії, на верхів'ях Рони, Рейну, Дунаю. Більше матеріалів про заселеність України стосуються наступної доби – Ашельської, яка збігається з наступом на Україну льодовика. До цієї доби на Україні належать стоянки на Дніпрі, в урочищах Кругле, Ненаситець, у с. Буремка, на р. Сула.

Наступна доба – Муст'єрська, яка датується близько 100000 років до н. е., припадає на найбільше зледеніння в Україні. До цієї доби стосується вже багато пам'яток перебування людини в Україні. В. М. Щербаківський вважав, що людина з'явилася в Україні тільки за Муст'єрської доби. Територія, де перебувала людина, дуже обширна: на південь від Пінських боліт, басейну Десни, до Сіверського Дінця. Пам'ятки перебування людини знайдено на Чернігівщині (біля Деркуль), на Дніпрі (Кодак, Запоріжжя), на Волині (Житомир), у Галичині (с. Касперівка) тощо. Вдосконалюється техніка обробки каменю, ручні рубила замінюють наконечники, скребла. Використовуються також кістки тварин як голки, вила тощо.

До цієї доби належить найбільше відкриття, яке зробило будь-коли людство: вміння добувати вогонь. Глиняного посуду ще не було, і людина використовувала для варіння черепи тварин. До цієї доби належать житла людини в землянках. Так, у Києві, на Кирилівській вулиці, археолог В. В. Хвойка знайшов селище з землянками та рештками 70 мамутів. Решток людини цієї доби не знайдено в Україні, але у Криму, в печері Кіїк-Коба, серед крем'яних знарядь муст'єрського типу та кісток тварин знайдено такі рештки, зокрема, руку та кістки дитини. За типом ця людина належала до «неандертальської», була невелика на зріст, присадкувата, з низькочолим черепом і великими надбрівними дугами. Можливо, вона ще не володіла зрозумілою мовою, але вже відчувала існування вищої сили, яка керує життям, і намагалася привернути до себе її увагу та прихильність – так виникли складні магічні заходи. До цієї доби стосуються і початок вірувань у містичних предків людини, «тотеми». Такими предками могли бути тварини, рослини, камені тощо. Пережитки цих тотемічних уявлень збереглися до наших часів у мистецтві, в байках, казках, піснях. За цієї доби вперше констатовано ритуальні поховання мерців, здебільшого в самих селищах. При покійниках ставили їжу та різне знаряддя.

Пізній палеоліт поділяється теж на три доби: Оріньякську, Солютрейську та Мадленську. За час пізнього палеоліту людина вже зайняла широкі простори у Європі: Францію, Іспанію, Баварію, Бельгію, Саксонію, Чехію, Білорусь, Україну, Крим, Кавказ. На півночі – фінські землі: верхів'я Волги, Пермщину до Уралу. У той же час намічається різниця культур південної та північної Європи: на півночі не було Солютрейської та Мадленської культур, які дали цікаві пам'ятки на півдні. На базі Оріньякської культури – першої форми пізнього палеоліту – розвивалася так звана Свідерська культура (названа від села Свідра Велька, біля Варшави), яку можна вважати основою балтонордійської культури.

В Україні дуже багато знахідок пізнього палеоліту. Крім гротів та печер, людина мешкала в житлах типу куреня, стіни яких були обставлені кістками мамутів – іклами та лопатками – і вкрито шкурами тварин. Найвидатніші з знахідок: Деркул у басейні Сіверного Дінця, Пушкарі на Новгород-Сіверщині, Чулагів на Десні, Колесниково на Сіверському Дінці, Старий Кодак біля Катеринослава, Гонці на Удаї, Мізин на Новгород-Сіверщині, Кирилівська в Києві, Довгоничі біля Овруча, Фастів, Дубова Балка тощо.

Починаючи з Муст'єрської доби в пам'ятках палеоліту знаходять багато вказівок на існування віри людини у вищу силу, на бажання привернути її увагу різними знаками і зображеннями