Системи технологій

країни, які не мають чорної металургії, але мають сировинну базу.

Запаси залізних руд України становлять 27, 4 млрд. т. (кварцити – 1, 9 млрд. т., бідних – 24, 1 млрд. т., бурих залізняків – 1, 4 млрд. т.

Кольорова металургія включає: видобуток, збагачення, металургійну переробку кольорових руд, дорогоцінних та рідкісних металів, переробку вторинної сировини, видобуток кольорового каміння

У кольоровій металургії сировина використовується комплексно. Для зниження собівартості підприємства кольорової металургії комбінуються з іншими галузями (наприклад, виробництво соди, цементу, титанових білил і т. д.). Провідне місце займає алюмінієва промисловість (глинозем та алюміній), яка як побічні продукти випускає кристалічний кремній, алюмінієво-кремнієві сплави, содові продукти, мінеральні добрива, цемент, п’ятиокис ванадію, металевий галій. Запаси бокситів (алюмінієві руди) в Україні невеликі і сконцентровані у Високопільському (Дніпропетровська область) та Смілянському (Черкаська область) родовищах. Сировиною для виробництва алюмінію є нефеліни, алуніти, каоліни та глини. Деякі запаси нефелінових руд є в Приазов’ї (Жовтневе та Єпанчицьке).

Підприємства титаново-магнієвої металургії, добуваючи і збагачуючи титаново-магнієву сировину, виробляють титан і магній. В Україні виробляється титан, напівпровідниковий германій, магній. На місцевих покладах кіновару працює у Донецькій області Микитівський ртутний комбінат. У Донбасі та Прикарпатті є значні поклади поліметалевих руд, свинцю, цинку, які на даному рівні розвитку продуктивних сил не мають промислового значення.

Кольорова металургія включає виробництво основних кольорових металів (алюмінію, міді, свинцю, олова, ртуті, сурми), легуючих (хрому, титану, нікелю, кобальту, вольфраму та ін.), рідких та розпорошених (кадмію, індію, цирконію та ін.).

Хіміко-лісовий комплекс входять галузі народного господарства, які продукують сировину та конструкційні матеріали (хімічна та лісова промисловість). Хіміко-лісовий комплекс забезпечує народне господарство матеріалами з потрібними наперед визначеними властивостями у кількості, яка потрібна. Хімізація проявляється у використанні мінеральних добрив в АПК, впроваджені хімічних технологій у промисловості. У структурі хімічної та нафтохімічної галузі виділяють наступні підгалузі: гірничо-хімічна, основна хімія, хімія огранічного синтезу, мікробіологічна, фармацевтична. Територіальну організацію хімічної промисловості обумовлюють наступні фактори:

міжгалузеві, внутрішньогалузеві звязки;

широкий асортимент продукції;

використання великої кількості палива, енергії, води.

Сировинні ресурси є визначальними у розміщенні підприємств гірничо-хімічної промисловості. Впливає також фактор науково-технічного прогресу та утворення різноманітних відходів. Як матеріаломістка галузь хімічна промисловість використовує допоміжні матеріали. Сировинна база хімічної промисловості включає корисні копалини, сільськогосподарську сировину, вторинні продукти промислової переробки, синтетичні хімічні матеріали, повітря, воду, що обумовлює спеціальний, економічний аналіз при обгрунтуванні виробу джерел сировини.

Склад сировинної бази України для хімічної промисловості є наступним:

родовища самородної сірки (Прикарпаття) ;

родовища калійних солей (Донбас, Закарпаття, Прикарпаття, Причорноморя, Крим) ;

запаси каоліну, вогнетривких глин, вапняків, доломітів, графіту, інших нерудних копалин;

вугілля, продукти коксового виробництва, горючі гази, нафта.

Спеціалізацію у хімічній промисловості доцільно здійснювати разом з кооперуванням.

 

 

Калькуляція – один із різновидів структурного (постатейного) розрахунку складових від загальних витрат на одиницю виробничої (товарної) продукції, окремої роботи, послуги. Розраховується у вартісних і натуральних показниках за певною формою. Калькуляція включає такі види структурних постатейних витрат: сировина і матеріали, витрати електроенергії, заробітна плата, податки, відрахування, витрати на технічне обслуговування, на реалізацію, амортизаційні відрахування та ін. Калькуляцію складають на продукцію основного і допоміжного виробництва помісячно, на квартал, на рік, за цільовим призначенням. Розрізняють планові, прогнозні, кошторисні, нормативні й звітні калькуляції. Планові, кошторисні й нормативні калькуляції є попередніми, їх складають до початку виробництва продукції.

Калькуляція звітна – бухгалтерський документ, який містить розрахунок фактичних витрат у грошовому вираженні на виробництво і збут одиниці виробу або партії виробів, а також на здійснення робіт і послуг. За звітною калькуляцією визначається собівартість і вартість продукції (робіт, послуг).

Калькуляція нормативна – визначення (обрахування) собівартості одиниці продукції (робіт, послуг) за елементами витрат на основі прогресивних норм використання засобів виробництва та робочого часу.

Калькуляція планова – обліковий документ, який містить розрахунок планових (передбачуваних) витрат у грошовому вираженні на виробництво і збут одиниці виробу або партії виробів (здійснення робіт і послуг). Планова калькуляція є основою для встановлення планової собівартості продукції (робіт, послуг) і вихідними даними для встановлення оптових цін.

Калькуляція прогнозна – розрахунок прогнозних (очікуваних) показників витрат у грошовому вираженні на виробництво і збут одиниці (або партії) продукції (робіт, послуг). За прогнозною калькуляцією визначається очікуваний дохід від виробництва продукції. Застосовується у розробці бізнес-плану підприємства (фірми).

Калькуляція кошторисна – обчислення собівартості на нові види продукції, роботи та послуги для розрахунку відпускних (договірних) цін; при проектуванні нових підприємств – для розрахунку економічної ефективності капітальних вкладень та для обґрунтування собівартості продукції нового підприємства. При складанні кошторисної калькуляції враховують прогресивні норми витрат сировини, матеріалів, палива, електроенергії, а також передові методи організації праці, норми часу і діючі ставки оплати праці.

Кошторис – план наступних грошових витрат і надходжень. Залежно від типу установи, організації та мети, з якою складають і затверджують кошторис, розрізняють такі його види: кошторис бюджетної організації (установи), Кошторис витрат на виробництво, кошторис будівництва, прибутково-видатковий кошторис, кошторис на проведення окремих акцій – конференцій, бізнес-форумів тощо.