Моделі ринку зайнятості

 

Модель національного ринку праці формується під впливом ряду факторів: система підготовки, перепідготовки, зростання кваліфікації працівників, система заповнення вакантних робочих місць і способів регулювання трудових відносин і т. д. При цьому розрізняють декілька моделей найбільш відомих ринків праці, найвідомішими з яких є японська, американська і шведська.

Японська модель. Для неї характерна система трудових відносин, яка грунтується на принципі «довічного найму», при якому гарантується зайнятість постійного працівника на підприємстві до досягнення їм віку 55-60 років. Заробітки працівників і розміри соціальних виплат їх прямо залежать від числа відпрацьованих років. Працівники послідовно проходять підвищення кваліфікації у відповідних внутріфірмових службах і переміщуються на нові робочі місця строго за планом. Така політика сприяє вихованню у працівників фірми творчого відношення до виконання своїх обов'язків. Підвищення їх відповідальності за якість роботи формує турботи про престиж фірми і внутріфірмовий патріотизм. Підприємці, при необхідності скорочення виробництва, як правило, вирішують ці проблеми не шляхом звільнення персоналу, а скороченням тривалості робочого часу чи переводом частини працівників на інші підприємства за згодою з ними.

Американська модель. Для цього ринку праці характерна децентралізація законодавства про зайнятість і допомогу безробітним, яке приймається кожним штатом окремо. На підприємствах діє суворе відношення до працівників, які можуть бути звільнені при необхідності скорочення обсягу застосовуваної праці чи скорочення виробництва, тривалість робочого часу одного працівника не змінюється. Працівники ставляться до відома про майбутнє звільнення не завчасно, а напередодні самого звільнення. Колективними договорами охоплена тільки чверть усіх працівників. Мало приділяється уваги внутріфірмовій підготовці персоналу, за винятком підготовки специфічних для фірм працівників. Подібна політика фірм веде до високої географічної і профспілкової мобільності працівників і до більш високого, ніж у Японії і Швеції рівню безробіття.

Шведська модель. Характеризується активною політикою держави в області зайнятості, у результаті чого рівень безробіття в цій країні мінімальний. Головний напрямок політики на ринку праці – попередження безробіття, а не сприяння тим, хто вже втратив роботу. Досягнення повної зайнятості здійснюється шляхом проведення наступних заходів:

обмежувальної фіскальної політики, яка спрямована на підтримку менш прибуткових підприємств і стримування прибутку високоприбуткових фірм для зниження інфляційної конкуренції між фірмами у підвищенні заробітної плати;

«політики солідарності» у заробітній платі, яка має на меті досягнення рівної оплати за рівну працю незалежно від фінансового стану тих чи інших фірм, що спонукає малоприбуткові підприємства скорочувати чисельність працюючих, згортати або перепрофільовувати свою діяльність, а високоприбуткові фірми – обмежувати рівень оплати праці нижче своїх можливостей;

активної політики на ринку праці щодо підтримки слабкоконкурентних працівників, для цього підприємці одержують значні субсидії;

підтримки зайнятості в секторах економіки, які мають низькі результати діяльності, але забезпечують вирішення соціальних завдань.

Сегментація ринку праці дозволяє проаналізувати причини і фактори, які впливають на мобільність робочої сили на ринку праці, визначити його перспективи. Сегментування проводиться за різними критеріями і залежно від різних ознак, набір яких може включати наступні різновиди:

демографічні характеристики, які включають стать, вік, склад сім’ї;

географічне положення (регіон, місто, район і т. д.) ;

соціально-економічні характеристики робочої сили на ринку праці (освіта, професійні знання, рівень кваліфікації, стаж роботи і т. д.) ;

економічні показники, які характеризують роботодавців з погляду їх фінансового стану, форми власності, а також показники, які характеризують найманих робітників за їх забезпеченістю;

психофізичні якості працівника (особисті якості, фізична сила, темперамент, їх приналежність до визначених шарів суспільства і т. д.) ;

поведінкові характеристики з погляду мотивації зайнятості та ін.

Подібне вивчення складає зміст маркетингу ринку праці. При його проведенні особливо виділяють сегменти, у яких зосереджені малоконкурентні групи осіб, які потребують роботи. Сегментація ринку праці вивчається за допомогою одно- і багатофакторних моделей.